28. Пдв: економічна сутність та місце в системі непрямих податків.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акциз­ний збір (специфічний акциз), ПДВ (універ­сальний акциз), мито. Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються; робіт, що виконуються; послуг, що надаються. Ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на за­гальний рівень цін.

В Україні ПДВ введено у 1991р. Він має широку базу оподаткування та забезпечує стабільність надходження коштів до державного бюджету. Для обчислення ПДВ до обороту, що містить суму вже сплаченого податку, застосовується ставка 16,67%, а при включенні ПДВ у ціни реалізованих товарів (робіт, послуг) – 20%. Проте на початку впровадження цього податку він мав забезпечити доходи бюджету в тому самому обсязі, що і скасовані податки з обороту та продаж, які діяли у 1991р. Відповідні ставки дорівнювали 21,875 і 28% На деякий час у 1993р. було введено сучасну ставку ПДВ – 20%. Однак в умовах величезного бюджетного дефіциту їх швидко скасували, повернувшись до початкового рівня.

Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентувався ДКМ України "Про податок на додану вартість" від 26.12.1992р. та деякими іншими нормативними актами. На сьогоднішній день діє Закон України "Про ПДВ" з 1 липня 1997р.

Переваги: має високу ефективність із фіскальної точки зору; надійність i стабільність бюджетних надходжень (широка база оподаткування - товари, роботи, послуги); легкий процес обчислення (універсальна ставка) та контроль; наближення до прямих податків з точки зору прогресивності об'єкта оподаткування.

Недоліки: значний вплив на загальний рівень цін; регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

29. Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів.

Розвиток місцевого самоуправління не може не спиратися на фінансову базу, якою поряд з відраху­ваннями від загальнодержавних податків у місцеві бюд­жети є визначене Кабінетом Міністрів України право органів місцевого самоврядування на встановленнямісцевих податків та зборів. При цьому органам місцево­го самоврядування визначено види цих податків і зборів, їхні граничні розміри, об'єкти оподаткування та джерела оплати. Причому органи місцевого самоврядування своїми рішеннями встановлюють ті чи інші податки, але можуть і не встановлювати.

Практика роботи органів місцевого самоврядування показала, що для розширення дохідної бази й вирішення проблем соціально-культурного розвитку територій вони йдуть шляхом впровадження відповідними рішеннями органів місцевої влади місцевих податків і зборів. Ці органи затверджують по кожному податкові чи зборові положення та визначають порядок сплати і внесення їх до місцевих бюджетів. Цим-таки положенням визнача­ються граничні ставки оподаткування й відповідна си­стема пільг по податках і зборах.

Оподаткуванню підлягають як юридичні особи, так і громадяни України та іноземні юридичні особи й грома­дяни, якщо інше не передбачене законодавством України.

Готельний збір. Платниками є особи, які проживають у готелях. Граничний розмір збору не повинен перевищу­вати 20 % вартості найманого житла.

Збір за парковку автотранспорту. Платниками збору є юридичні особи й громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ринковий збір. Це плата за торговельні місця на рин­ках, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську й промислову продук­цію та інші товари.

Збір за участь у бігах на іподромі.

Збір за виграш на бігах.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

Податок з реклами.

Збір за право на використання місцевої символіки. Стягується з юридичних осіб та громадян, які викорис­товують цю символіку з комерційною метою.

Збір за право проведення кіно- і телезйомок.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, кон­курсного розпродажу і лотерей. Платники збору — юри­дичні особи й громадяни, які мають дозвіл на проведен­ня аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Збір за проїзд по території прикордонних областей з автотранспорту, що прямує за кордон, стягується з юри-дичних осіб та громадян України у розмірі до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за­лежно від марки й потужності автомобіля, а з юридич­них осіб та громадян інших держав, у тому числі суб'єктів колишнього Союзу РСР, — у розмірі від 5 до 50 доларів США. Збір не стягується з: автотранспорту, що перевозить за кордон вантажі за державними замовленнями і державними контрактами;громадян України, які направляються у службові відрядження; спортсменів, які від'їжджають на міжнародні змагання; громадян, які від'їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення.Збір за видачу ордера на квартиру

Курортний збір. Платники збору — громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір збору не може перевищувати 10 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Збір за видачу дозволу на розміщення об 'єктів торгівлі

Як загальнодержавні, так і місцеві податки потребу­ють контролю за їх правильним обчисленням, своє­часним нарахуванням. Цю функцію виконують Державні податкові адміністрації.стерством фінансів України. Він є єдиним для всіх бюд­жетних установ, тобто кожна установа веде облік за єдиними рахунками, що дає змогу складати зведений баланс по групі однорідних установ, наприклад школи, лікарні, ветеринарні установи та ін.