- •1.Соціальний діалог в європейському союзі.
- •2.Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •3.Види планування заходів з о.П.
- •4.Організація розслідування , склад комісій з розслідування, основні документи.
- •5 Види державного державне соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань.
- •6. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійних захворювань
- •7.Проведення державного нагляду за оп
- •8.Розслідування та порядок обліку нещасних випадків невиробничого характеру
- •9. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •10. Розслідування нещасних випадків .
- •11. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі.
- •12.Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці
- •13.Регіональні системи управління охороною праці, мета, принципи та основні функції.
- •14. Законодавчі та нормативно- правові акти з охорони праці в галузі.
- •15. Напруженість праці. Увага напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.
- •16 Державний пожежний нагляд.
- •17.Страховий ризик і страховий внесок
- •18. Політика в галузі охорони праці.
- •19. Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду.
- •20. Охорона праці – частина соціальної політики єс.
- •21. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності
- •22. Вимоги безпеки до навчальних приміщень до обладнання.
- •2.1. Загальні вимоги.
- •23. Протипожежне водопостачання.
- •24. Засоби гасіння пожеж.
- •25. Визначення чисельності складу служби охорони праці.
- •26. Дослідження та профілактика виробничого травматизму.
- •27. Спеціальне розслідуваня нещасних випадків.
- •28. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
- •29. Мікроклімат робочої зони.
- •30. Види планування та контролю стану охорони праці.
- •31. Розподіл травм за ступенем тяжкості.
- •3.1. За характером отриманих ушкоджень:
- •3.2. Травми, що в гострий період супроводжуються:
- •3.3. Травми, які призвели до тяжких наслідків:
- •4. До легких травм відносяться:
- •32. Вимоги безпеки до виробничих та допоміжних приміщень.
- •33. Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду (контролю)
- •34. Вогнестійкість будівельних конструкцій та матеріалів.
- •35. Напруженість праці. Увага напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.
27. Спеціальне розслідуваня нещасних випадків.
Спеціальному розслідуванню підлягають групові нещасні випадки, нещасні випадки з смертельними наслідками.
Таке розслідування проводиться спеціальним наказом призначеною комісією на чолі з представниками органів державного нагляду.
Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, може проводитися комісією, призначеною рішенням Кабміну.
У разі групових і смертельних випадків, роботодавець зобов’язаний негайно повідомити:
*Територіальні органи державного нагляду;
*Органи прокуратури;
*Виконавчий орган дирекції Фонду соціального страхування;
*Орган, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності – місцеву держадміністрацію;
*Вищий за рангом профспілковий орган;
Спеціальне розслідування проводиться протягом 10 робочих днів.
За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5 і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання документів. Акт за формою Н-1 на кожного потерпілого складається у двох примірниках і додається до акту спецрозслідування.
До акту спец розслідування додаються такі матеріали:
-копія наказу про організацію комісії з спецрозслідування;
-протокол огляду місця події, плани, схеми, фотознімки;
-протоколи опитування причетних до нещасного випадку;
-копія акта за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого, а також копії приписів, що стосуються нещасного випадку, якщо вони видавалися та витяги з порушених нормативно-правових актів;
-медичний висновок про причину смерті та характер травм, а також довідка про матеріальну шкоду, заподіяну нещасним випадком.
У п’ятиденний термін після розслідування, роботодавець надсилає копії матеріалів до органів прокуратури і тих органів, що брали участь у розслідуванні.
Після підписання акта спецрозслідування, роботодавець у п’ятиденний термін має видати наказ про виконання, заходів щодо запобігання виникнення подібних інцидентів та повідомити про це органи, які брали участь у спеціальному розслідуванні, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавчих актів про охорону праці.
Про порушення кримінальної справи інформацію надають органи прокуратури.
28. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
Особливого значення набуває міжнародне співробітництво з охорони праці. Воно полягає у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації охорони праці, поліпшення умов і безпеки праці; у виконанні міжнародних договорів та угод з охорони праці; проведенні й участі в наукових та науково-практичних конференціях і семінарах з охорони праці.
Важливими міжнародними актами з питань охорони праці є міжнародні договори і міжнародні угоди, до яких приєдналась Україна в установленому порядку. 9 грудня 1994 р. главами урядів країн СНД було прийнято Угоду про співробітництво в галузі охорони праці. Угода передбачає узгодженість дій при встановленні вимог охорони праці до машинобудівної продукції, технологій, матеріалів та речовин при створенні засобів захисту працівників; розробку й реалізацію міждержавних програм і технічних проектів; створення єдиної системи показників та звітності в галузі охорони праці.
Значне місце серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, займають конвенції Міжнародної організації праці (МОП). Остання була створена у 1939 р. як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 р. — як перша спеціалізована установа ООН.
Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життя працівників усіх країн. До основних напрямів діяльності МОП належать:
* участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розробки та ухвали нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників;
* розробка й здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятості, умов праці та ін.);
* надання допомоги державам — членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшення умов праці шляхом виконання міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.
Законотворча діяльність Міжнародної організації праці здійснюється шляхом розробки й реалізації конвенцій та рекомендацій МОП, які відповідали б умовам праці, що постійно змінюються.
Конкретні напрями МОП з охорони праці — це викорінення дитячої праці, запобігання нещасним випадкам на виробництві, роботи без аварій на хімічних підприємствах, рівність щодо умов праці різних категорій працівників, досвід створення безпечних умов у розвинутих країнах тощо.