5. Система права і система законодавства: поняття та співвідношення

Поняття системи законодавства і її співвідношення з системою права.

Система законодавства — це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.

Структура системи законодавства — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах, який виражається в їхній єдності й узгодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства.

Структура системи законодавства має два основних різновиди:

1. горизонтальна, тобто галузева (розподіл НПА за предметом правового регулювання);

2. вертикальна, тобто субординаційна або ієрархічна (розподіл НПА за певними групами залежно від юридичної сили (закони і підзаконні НПА).

Крім того, у федеративних державах система законодавства структурується на законодавство суб’єктів федерації та федеральне законодавство.

Cистема права і система законодавства співвідносяться, як зміст і форма його виразу.

Право і законодавство тісно взаємопов'язані, але не тотожні правові явища. Відмінність між системою права і системою законодавства полягає:

1. Первинним елементом системи права є правова норма, а системи законодавства — нормативно-правовий припис.

2. Система права формується об'єктивно, а система законодавства є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів і тому залежить також від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки.

3. Система права має тільки галузеву структуру, а система законодавства крім галузевої ще й ієрархічну, а у федеративних державах і федеративну структуру.

4. Галузі законодавства не завжди співпадають з галузями права. Можливі три варіанти: 1) галузь права є, а галузі законодавства немає (фінансове право, право соціального забезпечення). Такі галузі не кодифіковані, а діючі у цій сфері нормативний матеріал розкиданий по різних НПА, що потребує систематизації. 2) галузь законодавства існує без галузі права (митне законодавство). 3) ідеальний варіант, коли галузь законодавства співпадає з галуззю права (трудове, цивільне, кримінальне право).

5. Норми галузі права відрізняються високим ступенем однорідності, оскільки розподіляються за предметом і методом правового регулювання. Галузі законодавства виділяються тільки за предметом правового регулювання і не мають єдиного методу.

6. Правові інститути

Інститут права (правовийінститут) — сукупністьправових норм, які:

регулюютьодноріднісуспільнівідносини, якізв'язаніміж собою як якісносамостійна та відокремленагрупа

є суттєвими і самостійними, утворюютьцейінститут в межах комплексноїгалузі права

регулюютьокремий вид суспільнихвідносин і становлятьвідокремленучастину в межах галузі права.

Існуютьтакіознакиінститутуправа:Наявність сукупності правових норм Їх юридична однорідність

об'єднання норм права стійкимизакономірностями і зв'язками.

Інститут права розрізняютьсязалежновідпідстав: галузеві (за галузями права: державні, сімейні, цивільні, житловітощо), за роллю, яку вони виконують (предметні і функціональні), за типом відносин, що ними регулюються (матеріальні і процесуальні), залежновідзакріплення норм (загальні і спеціальні).

Підгалузі права

Підгалузі права — сукупності (об'єднання) правовихінститутів, яка об'єктивноскладається в межах однієїгалузі права. Регулюєспецифічне коло правовідносин в межах сфери правового регулюваннявідповідноїгалузі права.

Навідмінувідінституту права, не є обов'язковимелементомгалузі права.

Наприклад, існуютьпарламентське, муніципальне право в межах конституційного права; бюджетне, валютне, податкове право в межах фінансового права; авторське, спадковетощо в межах цивільного права; корпоративне право в межах господарського права; гірниче право, лісове право в межах екологічного права; виборче право в межах конституційного права тощо.

2. Правопорушення - це суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння деліктоздатної суб'єкта, що заподіює шкоду суспільним відносинам або ставить їх під загрозу заподіяння шкоди, за вчинення якого передбачена юридична відповідальність.

Кожне правопорушення завдає шкоди громадським, державним, колективним чи особистим інтересам, призводить до шкідливих для суспільства наслідків. Наскільки різноманітні відносини, що піддаються правовому регулюванню, настільки різноманітний і шкода, заподіяна правопорушенням.

Шкода може бути матеріальним і моральним, вимірним і незмірним, фізичним і духовним, значним і незначним, відновлюваних і невідновні.

Форми прояву шкоди, стадії його розвитку різноманітні. Тому шкода суспільним відносинам заподіюється не тільки тоді, коли знищені будь-які матеріальні цінності, завдано фізичне насильство або вчинене розкрадання, але і тоді, коли сформульована банда, ще не зробила жодного злочину, коли виготовлений підроблений документ, не використаний поки за своїм призначенням . Таким чином, правопорушенням є не тільки протиправне діяння, що спричинило наступ конкретних шкідливих наслідків, але й здатне призвести до таких.Усі правопорушення мають спільні ознаки, що дозволяють віднести їх до одного соціального явища - правопорушенню. Ознаки правопорушення повинні аналізуватись у сукупності, системі. Вони дозволяють відмежувати правопорушення від правопорушень інших соціальних норм і отримують деталізацію у складах конкретних правопорушень.

Виділяють наступний ряд ознак, що характеризують правопорушення як дію, що суперечить нормам права:

- Суспільна небезпека (шкідливість)

- Протиправність

- Винність

-Діяння

- Предусмотренность юридичної відповідальності