- •Економічна система та її типи
- •Змішана економічна система притаманна сучасним економічно розвиненим країнам. Їй властиві такі основні риси:
- •2. Власність, її види, структура та місце в економічній системі.
- •3. Економічні потреби та економічні інтереси.
- •4. Економічні категорії, закони та методи.
- •5.Сутність, причини виникнення, способи класифікації та види монополій.
- •6. Суспільне виробництво, його сутність, структура та форми організації.
- •7. Цінові та нецінові детермінанти попиту і пропозиції, особливості їхнього впливу.
- •8. Товарне виробництво та закони його функціонування
- •10. Економічне зростання, сутність , чинники, показники та наслідки.
- •2. Фактори та показники економічного зростаннята способи його досягнення
- •Конкуренція та монополія в ринковій системі. Сутність і основні види конкуренції.
- •12.Механізм фіскальної політики, види, інструменти та наслідки.
- •13.Банківська система. Статус, функції та операції центрального банку і комерційних банків.
- •14. Цінові та нецінові детермінанти попиту і пропозиції, особливості їхнього впливу.
- •15. Еволюція Міжнародної валютної системи. Регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин: основні інститути та їх функції.
- •16. Об’єкт, предмет та функції макроекономіки. Цілі економічної політики.
- •17 . Закон спадної граничної корисності блага та пояснення споживчої поведінки.
- •18. Причини, типи, показники та економічна роль інфляції.
- •19. Загальна характеристика суті та основних елементів системи національних рахунків.
- •20. Обмеженість ринкового механізму та роль держави. Основні економічні функції держави.
- •21. Нестаток, потреба, попит, товар:їхня роль і місце у маркетингових дослідженнях.
- •22. Зайнятість та соціальний захист населення
- •23.Основні види та інструменти монетарної політики та можливості їхнього застосування в Україні.
- •24. Зміст та види еластичності пропозиції.
- •25. Проблема і причини нерівності в розподілі доходів. Крива Лоренца, індекс Джинні, квінтильні та децильні коефіцієнти.
- •26. Причини, види, наслідки та показники безробіття
- •27.Причини, види, механізми подолання та економічна роль бюджетного дефіциту і державного боргу.
- •28. Мікросистема, поняття, різновиди. Мета, роль і особливості функціонування мікросистем у ринковій економіці.
- •29. Суть і функції грошей, структура, пропозиції грошей та та попиту на гроші. Грошовий ринок.
- •30. Суть і показники ефективності виробництва та розподілу. Підходи до розуміння справедливості розподілу.
- •31. Сутність та види доходів населення.
- •32. Сутність і структура економічних та бухгалтерських витрат.
- •34. Функції економічної теорії.
- •35. Колективне управління та його форми
- •36. Фонд заробітної платні, його склад, порядок визначення
- •37.Засоби виробництва та засоби праці, аналіз, планування, відтворення, оцінка ефективності використання.
- •38. Загальноекономічні та специфічні методи мікроекономіки. Моделювання, граничний аналіз.
- •39.Чинники виробництва в мікроекономічному аналізі.
- •40.Макроекономічний кругообіг в умовах ринку
- •Загальні умови макрорівноваги.
- •41.Функції і принципи менеджменту туризму.
- •42. Символічні моделі в менеджменті.
- •43. Структура та оцінка основних фондів підприємства.
- •44. Сутність, причини та ознаки банкрутства підприємства
- •45. Ефективність управління персоналом в туристичній індустрії.
- •46. Фізичні моделі в менеджменті.
- •47.Виробнича структура підприємств.
- •48. Поняття мотивації, класифікація мотиваційних теорій в менеджменті.
- •49. Інвестиції: визначення, структура і напрям використання
- •50. Особливості туристського маркетингу
- •51. Прогнозування як функція менеджменту
- •52. Поняття, класифікація та структура персоналу підприємства.
- •53. Організація як система, її підсистеми та загальні риси.
- •54. Планування як функця менеджменту
- •55.Методи управління діяльністю підприємств
- •56. Процес маркетингово дослідження і забезпечення маркетингових рішень.
- •57. Моделювання в менеджменті. Види моделей
- •58. Поняття і функції туристичного ринку.
- •59. Концепція делегування і передача повноважень. Види повноважень.
- •60. Структура управління туризмом.
- •61. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: інструменти та межі її застосування.
- •62. Торговельні марки та їхнє маркетингове призначення.
- •63. Законодавча база функціонування та види організацій в Україні.
- •64. Ефективність управлінських рішень менеджменту туристичного підприємства
- •65.Поняття, сутність та особливості ринку туристичних послуг
- •66. Основні функції та суб’єкти маркетингу Основні суб'єкти маркетингу:
- •Функції маркетингу
- •67. Алгоритм прийняття управлінських рішень
- •68.Інформаційне забезпечення маркетингової діяльності підприємства
- •69. Кадрова політика організації.
- •70. Характеристика основних функцій менеджменту в туристичній індустрії.
- •71. Планування комплесних фінансових показників туристичного бізнесу
- •Показники активності (оборотності)
- •Показниками прибутковості
- •72. Класифікація організаційних структур управління
- •Класифікація організаційних структур управління
- •73. Сутність, елементи та процес управлінського контролю, його різновиди
- •74. Загальна характеристика інноваційних процесів та їхній вплив на виробництво.
- •75. Колективне управління та його форми
- •76. Стратегія зовнішнього зростання
- •77. Маркетингове макросередовище
- •78. Сутність, етапи становлення та розвитку маркетингу.
- •79.Комплекс просування товарів
- •80. Маркетингові стратегії на етапах життєвого циклу товару
- •81. Поняття та види діяльності туроператора.
- •82. Функції фінансів та фінансові відносини туристичних фірм.
- •84.Поняття екскурсії, її сутність на функції
- •85. Класифікація закладів харчування за різними критеріями .
- •86. Поняття турпродукту та особливості визначення його ціни
- •87. Стандартизація і сертифікація у сфері туризму.
- •88. Ємність туристичного ринку.
- •90. Спортивний туризм та його види.
- •91. Сезонність в туризмі та її чинники.
- •92.Особливості туризму як об»єкту управління.
- •93. Системи класифікації готелів у світі та Україні.
- •94. Особливості менеджменту сільського зеленого туризму.
- •95.Поняття і структура туристичної індустрії.
- •96. Особливості та принципи ціноутворення в туризмі.
- •98.Види основних фондів у готельному господарстві.
- •99. Поняття туристичної подорожі, її ознаки
- •100. Правові основи турагентської діяльності
- •101. Форми організації відпочинку в селі
- •102. Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси України.
- •105. Ціноутворення в готельному господарстві
- •106. Ведення туристичної документації
- •107.Особливості надання основних і додаткових послуг у готелях
- •1. Полегшують перебування туристів у готелі та туристичному районі:
- •108. Організований і самодіяльний туризм.
- •109. Фази гостьового циклу в готелях.
- •Ознаки екскурсії. Метод прийоми розповіді при проведенні екскурсій!
- •Методичні прийоми розповіді
- •Порядок обов»язкової сертифікації готельних послуг.
- •113. Особливості діяльності основних готельних служб.
- •114. Геотуристистичні аспекти організацції та функціонування підприємств курортно-санаторного господарства України.
- •115. Передумови виникнення та предмет стратегічного управління.
- •116. Порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу.
- •117. Внутрішній туризм та його особливості.
- •118. Перспективи розв сільського зел. Тур. В Україні
- •119. Сутність та особливості туристичного попиту.
- •120. Мета складання бізнес-плану та сфери його застосування
60. Структура управління туризмом.
Державні організації в системі управління туризмом в Україні представлені органами законодавчої та виконавчої влади. Управління туризмом в системі виконавчої влади здійснюється Міністерством культури і туризму, Міністерством освіти і науки, Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту. Одним з центральних органів державної виконавчої влади в галузі туризму є Міністерство культури і туризму України. Воно в установленому порядку вносить пропозиції щодо формування державної політики у туристичній та курортній галузях, забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цих галузях, а також міжгалузеву координацію. Основними завданнями міністерства є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у туристичній та курортній галузях; розроблення та реалізація загальнодержавних програм розвитку курортів та туристично-рекреаційної сфери, ринку туристичних послуг, забезпечення захисту і безпеки туристів; визначення перспектив і напрямів розвитку внутрішнього, міжнародного та іноземного туризму, розбудови матеріально-технічної бази туризму; міжгалузева координація та функціональне регулювання з питань туризму; організація та розвиток системи наукового, інформаційно-рекламного забезпечення туристично-рекреаційної та курортної сфери. В Україні крім Державного функціонують обласні центри туризму і краєзнавства учнівської молоді, а також міські та районні; станції юних туристів. Вони організовують роботу гуртків зі спортивних видів туризму, пізнавальну роботу, проводять навчально-тренувальну роботу, збори, походи, змагання. Управління туризмом на місцях здійснюють органи місцевого самоврядування: Верховна Рада АРКрим та обласні і районні ради. В їх складі діє постійна комісія ради з питань соціального захисту населення, трудових ресурсів, сім'ї, молоді, спорту та туризму В управлінні туризмом беруть участь також громадські організації. Громадяни України, іноземці, особи без громадянства з метою реалізації та захисту прав і законних інтересів можуть об'єднуватись в громадські організації туристичної спрямованості (ст. 28 Закону України «Про туризм»)[2]. Структура управління в галузі туризму включає державні організації законодавчої (комітет молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму Верховної Ради) та виконавчої (Міністерство освіти і науки, Міністерство сім’ї, молоді та спорту, Міністерство культури і туризму, відповідні підрозділи обласних, районних державних адміністрацій) гілок влади, а також органи місцевого самоврядування (комісії рад народних депутатів) і громадські організації (федерації спортивного туризму).
61. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: інструменти та межі її застосування.
Державне регулювання ЗЕД є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та обмеження монополізму.
До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать: забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, створення найсприятливіших умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці.
Регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання, рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг.
Центральні органи державного управління України регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. До них належить Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Державна митна служба, Антимонопольний комітет України та ін.
До компетенції Верховної Ради України віднесено: ухвалення законів, затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики та структури органів державного регулювання ЗЕД, укладання міжнародних угод, установлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності тощо. Кабінет Міністрів України визначає методи здійснення зовнішньоекономічної політики, координує діяльність міністерств та комітетів з питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ухвалює нормативні акти з питань такої діяльності, укладає міжнародні угоди та ін. НБУ регулює курс національної валюти, проводить розрахунки за отриманими державними кредитами та боргами, здійснює використання золотовалютного резерву держави. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координує ЗЕД суб'єктів підприємництва та контролює додержання ними умов міжнародних угод, уживає заходів нетарифного регулювання. Державна митна служба України здійснює митний контроль в країні, а Антимонопольний комітет контролює додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимоно-польного законодавства.
Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики:
вільну торгівлю та протекціонізм. Політика вільної торгівлі не передбачає втручання держави в зовнішню торгівлю. За цих умов експортно-імпортні відносини регулює не держава, а ринок на підставі співвідношення попиту і пропозиції. Вільна торгівля стимулює конкуренцію, примушує національні підприємства підвищувати якість своєї продукції та знижувати ціни. Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень. Така політика, з одного боку, сприяє розвитку національного виробництва та захисту вітчизняного виробника, а з іншого — може призвести до застійних явищ в економіці, посилення монополізму та зниження конкурентоспроможності національних товарів. Як правило, країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, котра поєднує як елементи вільної торгівлі, так і протекціонізм.
До найпоширеніших адміністративних інструментів державного регулювання ЗЕД належать квотування та ліцензування. Квотування — це кількісне обмеження імпорту або експорту певної категорії товарів, а ліцензування — це умови і порядок надання державними органами спеціального дозволу на ввезення або вивезення таких товарів. Надання квот і ліцензій на експорт та імпорт товарів і послуг здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД
Критерії |
Методи |
Характеристика методів |
Форма впливу на суб'єкти ЗЕД |
Економічні |
Непрямий вплив, альтернатива поведінки для суб'єктів наявна, результати впливу не передбачувані |
Адміністративні |
Прямий вплив, альтернативи поведінки для суб'єктів не існує, результати впливу є передбачуваними |
|
Засіб впливу на суб'єкти ЗЕД |
Правові |
Встановлення обов'язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб'єктів |
Адміністративні |
Прямий вплив держави на діяльність суб'єктів |
|
Економічні, у тому числі - фінансово-бюджетні; - кредитно-грошові |
Вплив на економічні інтереси суб'єктів: - вплив на фінанси суб'єктів, - вплив на пропозицію грошей. |
|
Очікуваний результат впливу |
Стимулюючі |
Пожвавлюють економічну активність суб'єктів |
Обмежуючі |
Стримують економічну активність суб'єктів |
|
Використання тарифу як засобу регулювання |
Тарифні (митні) |
Передбачають використання митного тарифу |
Нетарифні (немитні) |
Не передбачають використання митного тарифу |
Правове регулювання - це діяльність держави щодо встановлення обов'язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб'єктів права. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою державної влади.
Адміністративне регулювання - це прямий впливу держави на діяльність суб'єктів ринку, з характерним прямим впливом державного органу або посадових осіб на дії виконавців через встановлення певних обов'язків, норм поведінки та віддавання команд (наказів, розпоряджень); а також безальтернативний вибір способів розв'язування завдань, варіанта поведінки; обов'язковість виконання наказів, розпоряджень; відповідальність суб'єктів господарювання за ухиляння від виконання наказів.
Економічне регулювання зорієнтоване на досягнення поставлених цілей за допомогою притаманних управлінню економічних засобів та стимулів, які впливають на економічні інтереси суб'єктів господарювання.
Методи |
Правові |
Адміністративні |
ЕКОНОМІЧНІ |
|
фінансово-бюджетні |
кредитно-грошові |
|||
ЗАСОБИ (ІНСТРУМЕНТИ) |
- Конституція та закони України; - укази і розпорядження Президента; - постанови та інші акти Верховної Ради України; - постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; - нормативно-правові акти центральних та місцевих органів державного регулювання |
- реєстрація суб'єктів ЗЕД; - ліцензування; - контингентування; - квотування; - регламентація митних процедур; - державні стандарти якості; - специфічні вимоги до товарів (маркування, упакування); - санкції; - ембарго; - індикатори планування ЗЕД |
- податки на експорт та імпорт; - податкові пільги; - субсидування експорту; - державні дотації; - експортні премії |
- експортне кредитування; - пільгові кредити; - регулювання валютних курсів; - валютні обмеження; - експортне страхування і гарантії |
Рис. 3.2. Система засобів (інструментів) державного регулювання ЗЕД