Блок 1

1. Фінансовий менеджмент – це система принципів, засобі та форма організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю, в яку входять:

· Розроблення і реалізація фінансової політики підприємства;

· Інформаційне забезпечення (складання і аналіз фінансової звітності підприємства);

· Оцінка інвестиційних проектів і формування “портфеля” інвестиції;

· Поточне фінансове планування та контроль.

2. Мета фінансового менеджменту – забезпечення зростання добробуту власника капіталу підприємства, що знаходить конкретне втілення у підвищенні ринкової вартості підприємства або його акцій.

3. Функції ФМ є:

- дослідження зовнішнього економічного середовища;

- розробка фінансової стратегії підприємства;

- аналіз і планування фінансової діяльності;

- прийняття рішень з питань оперативної фінансової діяльності;

- прийняття інвестиційних рішень;

- взаємодія з іншими контрагентами з питань фінансової діяльності

4. Об’єктом управління фінансового менеджменту є організація грошового обігу, постачання фінансовими коштами та інвестиційними цінностями, основними та оборотними засобами, організація фінансової роботи.

5. Суб’єктиФМта їх характеристика. Сучасна практика ФМ дозволяє виділити 3 основні групи суб’єктів: 1) власник підприємства, 2) фінансовий менеджер широкого профілю, 3) функціональний фінансовий менеджер. Власник підприємства самостійно здійснює функції фінансового управління як правило на МП з невеликим об’ємом фінансової діяльності. В цьому випадку в залученні для виконання цих функцій спеціаліста-найманого робітника, немає необхідності. Фінансовий менеджер широкого профілю - це спеціаліст-найманий робітник, що здійснює практично всі функції фінансового управління підприємством. Таких спеціалістів використовують в основному на підприємствах для загального керівництва фінансовою діяльністю. Функціональний фінансовий менеджер - вузький спеціаліст, який здійснює спеціалізовані функції управління в одній з сфер фінансової діяльності. Сучасна практика виділяє наступні форми спеціалізації функціональних фінансових менеджерів: менеджер по управлінню інвестиціями; грошовими потоками; фінансовими ризиками, менеджер по антикризовому фінансовому управлінню. При збільшенні фінансової діяльності і її диверсифікації потреба в фінансових менеджерах всіх рівнів буде рости, а їх спеціалізація - постійно розширюватись

6. Фінансові важелі:

- прибуток

- цільові економічні фонди

- доход

- вклади

- амортизаційні відрахування

- пайові внески

- фінансові санкції

- котировка валютних курсів

- ціна

- форми розрахунків

- орендна плата

- види кредитів

- дивіденди

- % ставка

- дисконт

7. Фінансовий механізм підприємств – це система управління фінансами підприємств, яка призначається для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою ефективного їх впливу на кінцеві результати роботи.

Фінансовий механізм складається з п’яти взаємопов’язаних елементів:

1) Фінансові методи:

- планування

- прогнозування

- інвестування

- кредитування

- самофінансування

- оподаткування

- система розрахунків

- матеріальне стимулювання

- страхування

- залогові, трастові операції

- оренда, лізинг, факторинг

- фондоутворення

- взаємовідносини з різними суб’єктами та засновниками.

2) Фінансові важелі:

- прибуток

- цільові економічні фонди

- доход

- вклади

- амортизаційні відрахування

- пайові внески

- фінансові санкції

- котировка валютних курсів

- ціна

- форми розрахунків

- орендна плата

- види кредитів

- дивіденди

- % ставка

- дисконт

3) Правове забезпечення - закони, накази, статут юридичної особи.

4) Нормативне забезпечення - норми, інструкції, методичні вказівки

5) Інформаційне забезпечення – інформація різного виду та роду.

8. Елементами фінансового менеджменту є: аналіз фінансового стану підприємства; аналіз та прийняття рішень з оцінки інвестицій, управління активами підприємств, бюджети і прогнози наявності потоку грошових коштів, визначення точки беззбитковості і частки постійних витрат у повних витратах.

9. Основні напрямки ФМ слід розглядати виходячи з того, що управління фінансами передбачає поглиблене знання власних проблем підприємства(вироблювана продукція, технологічні можливості, витрати виробництва, рентабельність тощо) та напрямки впливу на підприємство процентної політики, податків, дивідендів та інших форм впливу фінансових ринкових регуляторів.Фінансовий менеджмент передбачає розроблення фінансової стратегії, вирішення поточних проблем на основі аналізу фінансової звітності та прогнозування доходів від підприємницької діяльності. Головною детермінантою фінансового менеджменту є зміни структури активів і пасивів, залежно від яких вибираються відповідно інвестиційні рішення і джерела їх фінансування

10. Інфраструктура ФМтісно пов'язана з його функціональною структурою. Можливі елементи функціонально-організаційної моделі фінансового менеджменту наведено на рис.

Блок 2.

1. Дисконтування–

- Застосування коефіцієнта дисконтування або відсоткової ставки до суми капіталу або до права на такий капітал. Розрахунок ціни або поточної вартості векселя до настання строку плати шляхом зменшення його вартості з використанням поточної відсоткової ставки.

- Використання дебіторської заборгованості (рахунків до одержання) в якості забезпечення при одержанні позики.

- Коригування поточних цін в зв'язку з очікуваними змінами прибутку або з якихось інших причин згідно з очікуваними майбутніми змінами цін на товари, курсів цінних паперів та валютних курсів.

Дисконтування – основна процедура фінансових операцій, лежить в основі доходності фінансових ринків. Дисконтування є єдиною методикою, яка порівнює вартість різних об‘єктів у часі. Дисконтування приводить теперішню вартість до майбутньої і навпаки. Дисконтування може проводитися різними методами

2. Ставка дисконтування використовується для оцінки ефективності вкладів. З економічної точки зору, ставка дисконтування - це норма прибутковості на вкладений капітал, що вимагається інвестором. Інакше кажучи, за допомогою ставки дисконтування можна визначити суму, яку доведеться заплатити інвесторові сьогодні за право отримати передбачуваний дохід у майбутньому. Тому від значення ставки дисконтування залежить прийняття ключових рішень, у тому числі при виборі інвестиційного проекту

3. Нарощування – це збільшення початкової суми грошей шляхом приєднання до неї суми процентних платежів.

4. Теперішня вартість – це вартість майбутніх надходжень на теперішній час. Для визначення теперішньої вартості інвестицій необхідно з суми майбутніх грошових надходжень вирахувати суму відсотків, нарахованих за певною ставкою (R) і за певний період (п).

Теперішня вартість служить основою для порівняння прибутковості різних проектів та інвестицій за певний період. Отже, теперішня вартість – це вартість у грошах майбутніх надходжень чи доходів із поправкою на ставку дисконту.

5. Майбутня вартість – це вартість інвестицій через визначений період з урахуванням певної відсоткової ставки.

Майбутню вартість через n років можна вирахувати за формулою:

FV=PV(1+R)n

ДеFV – майбутня вартість;

PV – теперішня вартість майбутнього доходу;

R – річна ставка процента;

n – кількість років.

З наведеної формули бачимо, що майбутня вартість однієї грошової одиниці дорівнює (1+R)n

6. Складний відсоток – це відсоток, який нараховується на первісну суму та на нараховані відсотки.

Рі = Р*(1+i)ⁿ

7. Ануїтет –

• фінансова рента, що становить рівновеликі грошові виплати (чи надходження) через однакові проміжки часу протягом певного періоду;

• один з видів довготермінової державної позики, за якою щороку виплачують відсотки та погашають частину боргу.

Отже, ануїтет – це послідовність послідовних платежів, зазвичай однакових за розміром і зроблених через однакові проміжки часу. Тобто, позичальник щорічно виплачує фіксовану суму боргу (ануїтет), яка не змінюється протягом обумовленого часу.

8. Простий відсоток розраховується на підставі базової (первісної) суми. Механізм простого відсотка відображає отримання доходу від інвестованого грошової суми без врахування реінвестування отриманого прибутку.

Рі = Р*(1+n_i)

9. Рента — додатковий дохід, який отримується підприємцем понад певний прибуток на затрачені труд і капітал; утворення ренти обумовлено більш сприятливими умовами, в яких один підприємець знаходиться у порівнянні з іншим, наприклад, обробляє кращу ділянку землі, має привілей тощо.

Фінансова рента або постійна фінансова рента — потік послідовних фіксованих платежів, що здійснюються через рівні проміжки часу.

Фінансова рента (далі — рента) може бути охарактеризована низкою параметрів:

• член ренти — величина кожного окремого платежу;

• період ренти — часовий інтервал між двома послідовними платежами;

• термін ренти — час від початку першого періоду ренти до моменту нарахування останнього платежу;

• відсоткова ставка— ставка, яка використовується для розрахунку нарощення або дисконтування платежів (на початку, в середині, або в кінці року)

Блок 3