8. Охарактеризуйте географію вирощування зернових культур у світі.

Головною галуззю рослинництва є вирощування зернових культур. Обсяги світового виробництва зерна з 1950 р. до кiнця 90-х зросло з 800 до 2000 млн т. У структурі валового збору зерновиx провiднi позицiї займають три культури («основнi хліби людства»): пшениця (28%), рис (26%) i кyкy­рудза (25%). У цiлому у світі менш нiж 25%, у кораїнах, що розвиваються, до 90%), а решта йде на корм худобi. У харчовому рацiонi переважає рис (21 %) i пшениця (20%), а частка кукурудзи невелика (5%), оскiльки основна частина й використовується у тваринництвi.

Зepнoвi культури вирощуються майже повсюдно i займають 1/2 вcix оброблюваних площ. Однак рiзке зростання світового валового збору зерна вiдбулося перш за все за рахунок збiльшення виробництва зернових у Китаї, Індії, країнах Пiвденно-Сxiдної Азiї. Проте, i зараз розвинутi країни виробля­ють понад 30% валового збору зерна у світі. Вони лiдирують за врожайністю зернових (46-54 ц з га збирали у кiнцi 90-х у Японiї, США, країнах ЄС), а також за збором зерна на душу населення (Канада - 2 т, Австралiя - 1,3 т, США - 1,25 т, Францiя - 1,05 т).

Пшеницю - головний хлiб приблизно для половини людства - вирощують майже в 70 країнах. Однак близько 3/5 й валового збору припадає усього на шiсть з них - Китай, Iндiю, США, Францiю, Росiю та Канаду. Найбiльшi спецiалiзованi пшеничнi райони знаходяться в степових провiнцiях Канади, на Середньому Заходi США та на пiвденному сходi Китаю.

Рис - основний продукт харчування, що замiняє хлiб для половини людства. Приблизно 9/10 його валового збору припадає на краiни Пiвден­ної i Пiвденно-Схiдної Азiї, насамперед на Китай (понад 30% світового збору) i Iндiю (понад 20%). Багато рису збирають також у Iндонезiї, Бангладеш, B'єтнамі, Таїландi, Японiї, на Фiлiппiнах, де пiд цiєю культурою зайнято понад половину посiвних площ, головним чином зрошуваних.

Кукурудза вирощується i як продовольча, i як кормова культура. Голов­ним й виробником були i залишаються США (близько 40% світового збору). На свiтовий ринок надходить щорiчно близько 200 млн. т (10-11% вало­вого збору) зерна, у тому числi 90-100 млн. т пшениці, 60-70 млн. т кукурудзи, 15- 20 млн. т рису. Головними експортерами пшеницi є США, Канада, Францiя, Австралiя й Аргентина, а кукурудзи - США. Головнi iмпортери - Китай, Японiя, Бразилiя, Єгипет. Провiднi позицiї у світовому експортi рису займають Таїланд, США, В'єтнам, М'янма, Пакистан, а значними iмпортерами є Iндонезiя, Бангладеш, Ipaн, КНДР, Саудiвська Аравiя, Бразилiя.

9. Охарактеризуйте значення I мiсце в світовому господарствi, особливості та перспективи розвитку окремих видiв.

У транспортi світу зайнято бiльш як 100 млн осiб. Частка транспорту у світовому ВВП коливається вiд 4 до 9%. Щорiчно у cBiTi yciмa видами транс­порту перевозиться понад 100 млрд т вантажiв i бiльше як 1 трлн пасажирiв. у цих перевезеннях беруть участь понад 650 млн автомобiлiв, 200 тис. локомо­тивiв, 40 тис. морськи)i суден, 1 О тис. рейсових лiтакiв. Кiлькiсть транспорт­них засобiв швидкими темпами зростає.

Сукупнicть шляхiв сполучення i транспортних засобiв утворюють світову транспортну систему, яка сформувалася у ХХ в. У нiй можна видiлити регiональиi транспортнi системи. Найвищого рiвня розвитку досягла perio­нальна транспортна система Пiвнiчної Америки. На неї припадає близько 30% загальної довжини свiтових шляхiв сполучення. Пiвнiчна Америка займає перше мiсце за вантажообiгом бiльшостi видiв транспорту.

Регiональна транспортна система закордониої Європи поступається системi Пiвнiчної Америки за дальнiстю перевезень, зате перевершує її за густотою мережi i частотi руху. Довжина залiзничниx i шосейниx доріг у 70- 90-х роках у peгioнax Пiвнiчної Америки i Європи у цiлому стабiлiзувалася. В США i постіндустріальних європейських країнах в остaннi роки вiдбувається навіть скорочення мережi залiзниць, унаслiдок конкуренцiї з боку автомобiльного транспорту.

У загальному вiдбувається не стiльки кiлькicна, скiльки якісна зміна тран­спортної мережi cвiтy: росте довжина електрифiкованих залiзниць, автомагістралей iз твердим покриттям, мережi трубопроводiв великою дiаметра.

Транспорт у peгioнax, де бiльшiсть становлять країни, що розвиваються, поки що характеризується низьким рівнем розвитку.

Загальна довжина залiзниць світу становить приблизно 1,2 млн км. Най­бiльшу довжину залiзниць мають країни з великою територiєю - CШA, Роciя, Канада, Iндiя, Китай, Австралiя, а також ФРН, Аргентина, Франція, Брази­лiя. Близько 30 країн, що розвиваються, взагалi не мають залiзниць. Найбiльше таких країн на Близькому i Середньому Сходi та у Захiднiй Африцi.

Розмiщення світвої автомобiльної дорожньої мережi загалом нaгaдyє розмiщення мережi залiзниць. За довжинщо шляхiв з твердим покриттям i вантажообiгом автомобiльного транспорту перше мiсце у світі займають США. На вci розвинутi країни припадає близько 80% автомобiлiв.

Трубопровiдний транспорт отримав найбiльший розвиток у Росії, США, Kaнaдi, країна Близького i Середнього Сходу, Європi.

Особливо велику роль у забезпеченнi мiжнародного географiчного подiлy працi вiдiгpaє морський транспорт. Основну частину мiжнародних морських вантажо­потоків складають вантажi: нафта - 1000 млн т, нафто­продукти - 300 млн т, залiзна руда - 340 млн т, кам'яне вyriлля - 370 млн т, зерно- 250 млн т. До iнших вантажiв морських перевезень входять готова промисловапродукцiя, напiвфабрикати, продовольство. Їхнiй рiчний обсяг оцiнюється в 700 млн т.

Найбiльшi за тонажністю флоти належать Лiбеpiї, Панамi, Японії, Hopвегії. Наявнiсть великих морських флотiв у Лiберiї, Панамi i деяких iнших країнах, що розвиваються, пов'язано з тим, що пiд їхнiми прапорами в дійсноті плавають судна США, Грецiї, Японiї, Hopвeгії й iнших держав. Це в свою чергу зумовлено порiвняно легкою реєстрацiєю i невисокими вимогами до технiчного та екологiчного стану суден.

Густа мережа регулярних авiацiй оперезала всю земну кулю. Наибшьші аеропорти світу - Охара (Чикаго), Фот Воз (Даллас), Xiтроу (Лондон), Мiжнародний (Лос-Анджелес), Хетстфайлд (Атланта), Ганеда (Токіо) - пропускають понад 40 млн пасажирiв за piк.