На гемограмі пацієнта, 14 років, що на протязі 3-х років хворіє на часті респіраторні інфекції (5-6 разів на рік), має рецидивуючий герпес simplex, хронічний необструктивний бронхіт з частими рецидивами, спостерігається лейкопенія, лімфопенія, сповільнена ШОЕ при загостренні бактеріальних інфекцій. Дитина до 5-х років розвивалася нормально, не хворіла.
Про що ці дані можуть свідчити?
Відповідь:
У пацієнта клінічні і лабораторні ознаки набутого імунодефіциту. Слід провести його поглиблене дообстеження з метою уточнення імунологічного діагнозу.
Задача №5
Хлопчик, 2 роки. В 4-місячному віці після вакцинації проти поліомієліту в нього розвинувся правобічний геміпарез. В 6 місяців переніс двобічний гнійний отит, в 1,5 роки – двічі гострий бронхіт з обструктивним синдромом.
Об’єктивно: дитина млява, бліда, тіні під очима, слизова зіву бліда, задня стінка зерниста, мигдалики не візуалізуються. В легенях аускультативно жорстке дихання, хрипів немає. Перкуторно: розширення кореня легенів.
Лабораторно: 1.Гемограма: анемія, кількість лейкоцитів, лімфоцитів – N;
2. Імунограма: - Т-лімфоцити – N
- В-лімфоцити – кількість знижена - рівень IgG < 2 г/л; IgM, IgA не визначаються.
Ваш діагноз? Відповідь: первинний спадковий імунодефіцит, Х-зщеплена агамоглобулінемія (хвороба Брутона).
№ 4 Техніка інгаляційної терапії у дітей:
Відповідь: Аерозолі, що застосовуються, генеруються за допомогою різноманітних інгаляторів:
1.Інгалятори, що містять дозований аерозоль, із допоміжними пристроями
(спейсер, затримувальна камера) або без них;
2. Інгалятори, що містять сухий порошок;
3. Небулайзери. При їх використанні необхідні навички синхронізації зусиль. Спейсери і затримувальні камери усувають необхідність координації вдиху і зусиль щодо приведення інгалятора в дію. Також знижують швидкість потоку аерозолю (великі частки осідають на стінках пристрою, що зменшує системну абсорбцію перпарату). Потребують більшого максимального потоку повітря, що обмежує їх застосування у дітей. До їх недоліків належить також значне осідання активної речовини в ротовій порожнині, глотці, злипання часток порошку у вологому середовищі, незручність зберігання капсул препарату.
Перевага: простота введення, відсутність фреону.
На сьогоднішній день розроблені сухопорошкові прилади третьго покоління:
Дискус та ізіхайлер.
В обох приладах вирішені проблема синхронізації вдиху!
3.Для лікування тяжких нападів БА, у маленьких дітей, особливо в стаціонарних умовах, використовуються небулайзери.
Перевага: - не потребує координації зусиль,
- можуть бути використані великі дози препаратів,
- можна застосовувати різноманітні поєднання ліків,
- індукований їм аерозоль здатний проникати в дрібні бронхи і бронхіоли.
Правильна техніка (показувати!)
Зняти кришечку інгалятора, струсити його!
Тримати вертикально.
Затримати подих.
Помістити мундштук між щільно стиснутими зубами.
Повільно і глибоко вдихнути, водночас випускаючи спрей.
Продовжувати вдихати доти, поки легені не наповняться повітрям.
Повільно видихнути через ніс.
Якщо інгалятор містить кортикостероїд, для запобігання розвитку кандидозу порожнини роту, ч/з 15-20 хв. після інгаляції необхідно прополоскати рота содою чи водою.
! До 3-4 років потрібно використовувати затримувальну камеру і маску (бебіхайлер, спейсер, синхронер, аутохалер).
● Сухопорошкові інгалятори можна застосовувати у дітей віком понад 6-7р.
● У стаціонарних умовах найефективніші небулайзери.
● У більшості випадків кількість вдихів не потрібно зменшувати ч/з масу тіла
дитини, оскільки у дітей доставка аерозолю у нижні дихальні шляхи менш
ефективна.
● Не варто застосовувати інгалятори, що містять дозований аерозоль у дітей,
які знаходяться на штучній вентиляції легень.