3. Піонери промислового дизайну

Європа.

Вперше проблеми викладання основ дизайну були заявлені як самостійні значення при обговоренні підсумків Першої Всесвітньої промислової виставки, що проходила в Лондоні в 1851 році. Це зробила спеціальна комісія, яка займалася реформою художньої освіти та розвитком художньої промисловості, очолювана сером Генрі Колом.  До нових умов стала пристосовуватися і заснована в 1837 році Нормальна школа дизайну, що стала провідним державним навчальним закладом в області мистецтва і відома більше під назвою Королівський коледж мистецтв. У 1854 році в Цюріху відкрилася Вища технічна школа. 

Архітектурне відділення в ній було запропоновано очолити Г. Земпер. Тут він написав свою знамениту працю «Стиль у технічних та тектонічних мистецтвах, або« Практична естетика », що вплинув на складання теорії художньої форми кінця 19 століття. Французькі художні школи в 19 столітті, які готували майстрів для мануфактур, так чи інакше були пов'язані з промисловим прогресом і еволюціонували від загальноосвітніх ремісничих училищ, в бік спеціалізованих шкіл мистецтв і ремесел. Національна школа мистецтв і мануфактури, відкрита в Парижі ще в 1829 році, до середини століття включила у свій курс додаток до традиційних основ художніх ремесел - основи механіки, фізики, хімії, і випускала фахівців, що сполучали в одній особі художника, інженера і архітектора.  Новий етап розвитку європейської дизайнерської освіти був пов'язаний з подоланням розриву між задумом і виконанням. Під впливом Вільяма Морріса в Англії почали створювати різні товариства і школи ремесел. Серед них були Об’єднання мистецтв і ремесел, Асоціація мистецтв і кустарних промислів, Королівська школа художнього шиття.

З найбільш відомих особистостей в художній культурі Англії 19 століття, вплинувших на формування методики дизайнерського освіти слід назвати Оуена Джонса, Чарльза Ренні Макінтоша і Уолтера Крейна.  У 1899 році в Королівському коледжі мистецтв було відкрито спеціалізоване відділення для художників, що займались проблемами промислового дизайну. Велика увага в навчанні, приділялася розвитку здатності виконувати все своїми руками. Це вважалося корисним для художників, що створюють проекти виробів для машинного виготовлення.  Одним з великих навчальних закладів минулих років була Школа промислового мистецтва в Хельсінках, пов'язана з діяльністю фінського Товариства прикладного мистецтва.  До середини 1870-х років її програма, характер студентських груп і склад викладачів стабілізувалися. Визначились методи навчання малюнку,

геометричним побудовам на площині, в просторі, роботі з деревом, металом, текстилем. Школа стала орієнтуватися в основному на промислове виробництво, зберігаючи зв'язок з прикладної традицією, закладала базу майбутньої професійної дизайнерської освіти.  До кінця 19 століття належить виникнення художньо-промислових училищ в Японії. Після поїздки по Європі один із реформаторів японського традиційного художнього промислу Кайдзіро Нотом заснував в 1887 році в місті Канадзава училище з трьома відділеннями: мистецтва і предметного проектування, художніх ремесел традиційного типу, креслярсько-графічних робіт. Роком пізніше, відкривається Вище художньо-промислове училище в Токіо. У 1907 р. в Мюнхені була створена організація, що отримала назву (der Werkbund - «Виробничий союз». У цьому місті протягом 5 років до переїзду в 1912 р. у Берлін перебувало її правління; das Bauchaus - вища школа промислового мистецтва «Баухауз»  ( Bauhaus - «будинок будівництва»).

Вища школа будівництва й художнього конструювання - мистецький навчальний заклад та мистецьке об'єднання (1919-1933).

Заснована в 1919 у Веймарі (Німеччина) дало мистецтву ХХ ст. багато чудових ідей і ряд видатних діячів. У 1925 переведена в Дессау, у 1933 скасована фашистами. Керівники (В. Гропіус, Х. Мейер, Л. Міс ван дер Рое) розробляли естетику функціоналізму, принципи сучасного формоутворення в архітектурі і дизайні, формування матеріально-побутового середовища засобами пластичних мистецтв.