9 Причини згортання українізації

Процес українізації, запроваджений більшовиками згори як тактика зближення з українським народом, зустрівся з бурхливим процесом українського національного відродження, що йшло знизу вверх. Відповідно, середина — друга пол. 1920-х років стали періодом значних зрушень у менталітеті українства, подоланні наслідків багатовікової русифікаторської політики, розширення сфери дії української мови, нового осмислення традицій, національних цінностей. Українізація сприяла поверненню в Україну значної кількості діячів культури, які з різних причин опинилися за кордоном. Все це привело до зростання впливу національної ідеї, що лякало Москву.

Ще одним головним болем для неї стало т. зв. націонал-ухильництво. Воно пов'язувалося насамперед з кількома іменами: письменника Миколи Хвильового, який своїм гаслом " Геть від Москви" закликав до подолання провінціалізму української культури, звільнення її від рабського наслідування російських зразків, творчого засвоєння європейського досвіду; наркома освіти Олександра Шумського, що різко засуджував російський шовінізм та централізм; економіста Михайла Воловусва, котрий стверджував, що економічна політика СРСР заснована на нехтуванні інтересів України і є, по суті, колоніальною.

До певного часу московське керівництво, зайняте внутріпартійною боротьбою, не могло ефективно втручатися в українські справи. Та в міру зміцнення позицій Й.Сталіна, формування адміністративно-командної системи ситуація значно погіршувалася. Під приводом захисту загальнодержавних інтересів обмежувалася самостійність України, набирала сили тенденція до унітаризму. Поступово розмивався закладений у Конституції 1924 р. розподіл компетенцій Союзу та республіки, суверенітет якої ставав дедалі формальнішим. До речі, показовим фактом політики Москви щодо України стала передача у жовтні 1925 р. Виконавчим Комітетом СРСР у підпорядкування Північнокавказького краю Російської Федерації двох українських округів — Шахтинського і Таганрозького. Боязкі спроби українського керівництва заперечити таке рішення залишилися без відповіді.

Аналогічні процеси відбувалися і в національно-культурній сфері. Головною загрозою для "соціалістичного ладу" було оголошено місцевий націоналізм, а не російський шовінізм, як раніше. Це стало сигналом до повсюдного наступу на українізацію.

Але найстрашнішим явищем став масовий терор, започаткований ще В. Леніним відразу після перемоги більшовицького перевороту. З кінця 1920-х років він набрав особливого розмаху і був спрямований насамперед проти української інтелігенції (на думку історика Я. Дашкевича, українізація була широкомасштабною провокацією більшовиків, скерованою на виявлення та винищення національно свідомих українців). Незабаром українізацію було потоплено в крові, задушено в муках штучного голодомору.

10 Причини та наслідки голодомору 32-33

Причиною голоду було зіткнення двох логік, двох ідеологій – логіки дрібнобуржуазної, селянської, дрібнохазяйської, та логіки держави перемігшого пролетаріату, яка несла відповідальність за долю революції, мусила думати не тільки за всіх і за кожного, а й думати на багато років вперед.

-валюнтаристська політика сталінського керівництва ;- прискорена насильницька колективізація; -постанова про «Охорону майна держ.підприємств ,колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної власності» відомий як «Закон п*яти колосків»

Наслідки: -величезні втрати населення ;- знищення традиційного укр..села з його звичаями;- подолання опору колективізації

12 проведення індустріалізації країні. Плани були гігантські але вони не виконувалися. Був створений величезний масив нових промислових підприємств. Середній щорічний ріст промислових підприємств - 600 шт. Прискорення в 2 рази темпів зростання важкого машинобудування. Зниження безробіття. Індустріалізація носила політичний характер, вирішувала соціально-політичні завдання, власне промислові проблеми йшли на другий план. До колективізації уряд отримував від селян невеликий дохід. Тепер же воно відбирало від колгоспів майже всі, залишаючи колгоспникам тільки мінімум. Незважаючи на це, Поради отримували від сільського господарства багато менше того, на що вони розраховували. Тому план індустріалізації довелося скорочувати. Наприкінці 1932 року Кремль оголосив, що перший п'ятирічка виконано не в 5, а в 4 роки. Фактично ж основний план індустріалізації був виконаний менше ніж на 25%. Те, що не було виконано, просто було знято з плану. Крім того, на виконання плану включили всі нові військові витрати. Потім, 1933 рік був оголошений роком 2-ої П'ятирічки. Незважаючи на багато негативні результати і жорсткі методи проведення соціалістичної модернізації країни в 20-30 рр.. дало свої результати: колективізація забезпечила форсовану перекачування коштів з сільського господарства в промисловість, вивільнення для індустріалізації країни 15-20 млн. чол.; вона дозволила в другій половині 30-х років поступово стабілізувати становище в аграрному секторі вітчизняної економіки, підвищити продуктивність праці в сільському господарстві.

19.Протиріччя культурного процесу 60-80-х рр.

Негативні тенденції характеризували розвиток українського живопису, де насаджувався народницький академічний стиль XIX ст., догматичність, переважала зображувальність над виразністю. Крім того, відповідно до гасла про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим "широким массам трудящих", на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. У той же час продовжували свою творчість такі видатні художники, як О.Шовкуненко, Т.Яблонська, М.Дерегус, В.Касьян. Традиційно значними є досягнення української музики. З'явилися нові опери, балети, симфонії (Г.Майборода, К.Данькевич, Б.Лятошинський, інші).Світове визнання отримала національна школа вокального мистецтва. Яскраві імена української оперної сцени - А.Солов'яненко, Д.Гнатюк, Б.Руденко, Є.Мірошниченко. Особливого розвитку в ці роки досяг український кінематограф. Його вершини - фільми С.Параджанова “Тіні забутих предків”, Л.Осики “Захар Беркут”, Ю.Ільєнка “Білий птах з чорною ознакою”, Л.Бикова “В бій ідуть одні старики”, І.Миколайчука “Вавілон ХХ”. У той же час на екран не допускалися неприйнятні для режиму фільми, майстрам нав'язувалася

тематика. Протягом останніх 50 років швидко зростали міста, вони набували нового вигляду, йшло масове будівництво. Однак, за невеликими винятками, переважало панування типової забудови, втрата багатьох народних традицій, відсутність сучасних будівельних технологій, бідність дизайну характеризували стан архітектури. Таким чином, при значних досягненнях України до середини 80-х років в культурі, як і в інших сферах життя, стала очевидною глибока системна криза.