107. Розробка теорії акціонерного підприємництва в українській економічній думці другої половини хіх‑початку хх ст.

Українські економісти (М.Х. Бунге, І. Тарасов, МЛ. Туган-Барановський та ін.) здійснили узагальнення характерних ознак підприємництва і на його основі давали різні визначення акціонерного товариства. Вони акцентували увагу на таких основних рисах акціонерних товариств, що відрізняють їх від інших суб'єктів господарювання: акціонерні товариства належать до господарських об'єднань;статутний капітал акціонерного товариства поділяється на частки, що є рівними і називаються акціями;акціонерне товариство є юридичною особою, а отже, відповідає за своїми зобов'язаннями лише майном, що належить йому по праву власності;акціонери, які повністю сплатили свої акції, додаткової відповідальності за борги товариства не несуть, а лише ризикують втратити можливість повернення вартості своїх акцій. Характерним для представників української економічної думки розглядуваного періоду було те, що більшість науковців роль іноземних капіталів у розвитку ринкових відносин у країні помітно перебільшували. Офіційні кола та найбільш впливові економісти вважали, що промисловий розвиток і поширення акціонерного підприємництва значною мірою можна забезпечити саме шляхом залучення іноземних капіталів. Прихильниками такого курсу були П. Мігулін, М. Соболев, І. Янжул та інші. Неоднозначно оцінював проникнення іноземних капіталів до вітчизняної промисловості М.І. Туган-Барановський. Він, з одного боку, відмічав позитивний вплив іноземних капіталів на промислове піднесення кінця 90-х років XIX ст.: "Чим енергійніше буде припливати до Росії іноземний капітал, тим швидше ми вийдемо із теперішнього стану перевищення попиту на продукти капіталістичного виробництва порівняно із пропозицією останніх". З іншого боку, досліджуючи становлення ринкових відносин у зазначений період, на прикладі металургійних заводів Донецького басейну М.І. Туган-Барановський розкрив погіршення становища робітників внаслідок проникнення туди іноземного капіталу .

Про те, що Росія та Україна є колоніальним ринком для передових західноєвропейських держав, вважали П.І. Фомін і В.Я. Желєзнов. Найбільш різко проти іноземного втручання в національну економіку виступав А.Я. Антонович. У своєму підручнику політичної економії він застерігав, що "іноземні капітали надзвичайно шкідливі. Ними не пожвавлюється національна промисловість, а вбивається".

У заснуванні й організації акціонерних товариств в Україні з самого початку активну участь брав іноземний капітал. Як зазначалося вище, акціонерні компанії були найбільш зручною формою для функціонування іноземного капіталу. Напередодні Першої світової війни на іноземний капітал припадало близько третини всього акціонерного капіталу Росії. Зокрема частка французького капіталу становила 33 % , англійського — 23, бельгійського — 20 і німецького — 14 % іноземних вкладень. Понад 25 % всіх іноземних капіталів, вкладених у промисловість країни, припадало на Україну. Найбільше іноземний капітал проник у гірничу та металургійну промисловість