Характеристика
Системи управління базами даних (СУБД). Розвиток інформаційних технологій привів до створення комп'ютерних баз даних. Створення баз даних, а також операції пошуку і сортування даних виконуються спеціальними програмами - системами управління базами даних (СУБД). Таким чином, необхідно розрізняти власне бази даних (БД), які є впорядкованими наборами даних, і системи управління базами даних (СУБД) - програми, що керують зберіганням та обробкою даних.
Система управління базами даних (СУБД) - це програма, що дозволяє створювати бази даних, а також забезпечує обробку (сортування) і пошук даних.
Системою управління базами даних є додаток Access, що входить в Microsoft Office.
В Access використовується стандартний для середовища Windows & Offiсе багатовіконний інтерфейс, але на відміну від інших програм, не багатодокументний. Одноразово може бути відкрита тільки одна база даних, що містить обов'язкове вікно бази даних і вікна для роботи з об'єктами бази даних. У кожен момент часу одне з вікон є активним і в ньому курсором відзначається активний об'єкт.
Вікно бази даних - один з головних елементів інтерфейсу Access. Тут систематизовано всі об'єкти БД: таблиці, запити, форми, звіти, макроси і модулі. В даному випадку відкрито і активно вікно Провайдери Інтернету: база даних.
Таблиця. У базах даних вся інформація зберігається в двовимірних таблицях. Це базовий об'єкт БД, всі інші об'єкти створюються на основі існуючих таблиць (похідні об'єкти). Кожен рядок в таблиці - запис БД, а стовпець - поле. Запис містить набір даних про один об'єкт, а поле - однорідні дані про всі об'єкти.
В даному випадку відкрито вікно Провайдери Інтернету: таблиця.
Запити. В СУБД запити є найважливішим інструментом. Головне призначення запитів - відбір даних на підставі заданих умов. За допомогою запиту з бази даних можна вибрати інформацію, яка задовольняє певним умовам.
Типи даних і властивості полів
Тип даних можна розглядати як набір характеристик, який застосовується до всіх значень у полі. Наприклад, значення в текстовому полі можуть містити лише букви, числа й обмежений набір розділових знаків, а максимальна кількість символів у такому полі — 255.
У програмі Access є: Основні типи(формат,текст,вкладення), Число(відсоток,грошова одиниці,обчислення), Дата й час(формати часу-12,24 години), Так/Ні(варіанти так-ні,хиьність) та Короткий посібник(адреса,телефон,стан).
Після створення поля й вибору його типу даних, можна настроїти властивості поля. Тип даних поля визначає, які інші властивості можна вказати. Наприклад, можна контролювати розмір текстового поля, настроївши його властивість Розмір поля.
Для числових і грошових полів властивість Розмір поля особливо важлива, оскільки вона визначає діапазон значень поля. Наприклад, однобітне числове поле може містити цілі числа в діапазоні від 0 до 255.
Властивість Розмір поля також визначає скільки місця на диску займає кожне значення числового поля. Залежно від розміру поля, число може займати 1, 2, 4, 8, 12 або 16 байтів.
Білет№23
1)Понятя про комп’ютерні віруси та основні методи захисту від них.
Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу.
Малообізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також інші види шкідливих програм — програми-шпигуни чи навіть спам.
Всі віруси можна поділити на групи :
Завантажувальні віруси — Заражають завантажувальні сектори жорстких дисків (вінчестерів) і дискет.
Файлові віруси — Заражають файли. Ця група в свою чергу поділяється на віруси, які заражають виконувальні файли (сом-, ехе-віруси); файли даних (макровіруси); віруси — супутники, які використовують імена інших програм; віруси сімейства dir, які використовують інформацію про файлову структуру. Причому два останніх типи зовсім не модифікують файли на диску.
Завантажувально-файлові віруси — спроможні вражати, як код завантажувальних секторів, так і код файла. Віруси поділяються на резидентні та нерезидентні. Перші при отриманні керування, завантажуються в пам'ять і можуть діяти на відміну від нерезидентних не тільки під час роботи зараженого файла.
Stealth-віруси — фальсифікують інформацію, читаючи з диску так, що активна програма отримує невірні дані. Вірус перехоплює вектор призупинення INT 13h і поставляє зчитувальній програмі іншу інформацію, яка показує, що на диску «все в нормі». Ця технологія використовується як в файлових, так і в завантажувальних вірусах.
Ретровіруси — звичайні файлові віруси, котрі заражають антивірусні програми, знищують їх або роблять їх непрацездатними. Тому практично всі антивіруси, в першу чергу перевіряють свій розмір і контрольну суму файлів.
Multipartition—віруси — можуть вражати одночасно exe, com, boot-сектор, mother boot record, FAT і директорії. Якщо вони до того ж володіють поліморфними властивостями і елементами невидимості, то стає зрозуміло, що такі віруси — одні з найнебезпечніших.
Троянські програми (англ. Trojans) — проводять шкідливі дії замість оголошених легальних функцій або наряду з ними. Вони не спроможні на самовідтворення і передаються тільки при копіюванні користувачем.
Ознаки зараження вірусом:
Зменшення вільної пам'яті
Уповільнення роботи комп'ютера
Затримки при виконанні програм
Незрозумілі зміни в файлах
Зміна дати модифікації файлів без причини
Незрозумілі помилки Write-protection
Помилки при інсталяції і запуску Windows
Відключення 32-розрядного допуску до диску
Неспроможність зберігати документи Word в інші каталоги, крім Template
Погана робота дисків
Файли невідомого походження
Існують три рубежі захисту від комп'ютерних вірусів:
запобігання надходженню вірусів;
запобігання вірусній атаці, якщо вірус усе-таки потрапив у комп'ютер;
запобігання руйнівним наслідкам, якщо атака відбулася.
Є три методи реалізації рубіжної оборони: « програмні методи захисту;
апаратні методи захисту;
організаційні методи захисту.
Основним засобом захисту інформації є резервне копіювання найцінніших даних. У разі втрати інформації внаслідок будь-якої з названих вище причин жорсткий диск треба переформатувати й підготувати до нової експлуатації. На «чистий» відформатований диск установлюють операційну систему з дистрибутивного компакт-диска, потім під й керуванням треба встановити все необхідне програмне забезпечення, яке теж беруть з дистрибутивних носіїв. Відновлення комп'ютера завершують відновленням даних, які беруть з резервних носіїв.
Під час резервування даних варто також мати на увазі й те, що всю реєстраційну та парольну інформацію для доступу до мережних служб Інтернету треба зберігати окремо, наприклад у записнику.
Створюючи план заходів з резервного копіювання інформації, необхідно враховувати, що резервні копії повинні зберігатися окремо від комп'ютера. Тобто, наприклад, резервне копіювання інформації на окремому жорсткому дискові того самого комп'ютера лише створює ілюзію безпеки. Відносно новим і досить надійним методом зберігання даних є зберігання їх на віддалених серверах в Інтернеті. Є служби, які безплатно надають простір (до кількох Мбайтів) для зберігання даних користувача.
Допоміжним засобом захисту інформації є антивірусні програми та засоби апаратного захисту. Так, наприклад, просте відключення перемички на материнській платі не дозволить здійснити стирання перепрограмовуваної мікросхеми ПЗУ (флеш-BIOS), незалежно від того, хто буде намагатися зробити це: комп'ютерний вірус чи неакуратний користувач.
2)проектування та створення бази даних. Робота з таблицями.
Створення бази даних
Створення бази даних завжди починається з розробки структури її таблиць. Структура повинна бути такою, щоб при роботі з базою в неї було потрібно вводити якнайменше даних. Якщо введення якихось даних доводиться повторювати неодноразово, базу роблять з декількох зв'язаних таблиць. Структуру кожної таблиці розробляють окремо. Для того щоб зв'язки між таблицями працювали надійно, і за записом з однієї таблиці можна було однозначно знайти запис в іншій таблиці, треба передбачити в таблиці унікальні поля. Унікальне поле - це поле, значення в якому не можуть повторюватися. Якщо дані в полі повторюються і необхідно видавати повідомлення про це, то для таких даних використовують ключове поле.
Проектування бази даних
Перед тим як створювати таблиці, форми та інші об'єкти, потрібно задати структуру бази даних. Добра структура бази даних є основою для створення адекватної вимогам, ефективної бази даних. Сам процес проектування бази даних являє собою складний процес проектування відображення опису предметної області у схему внутрішньої моделі даних. Перебіг цього процесу є послідовністю більш простих процесів проектування менш складних відображень. Ця послідовність у процесі проектування весь час уточнюється, вдосконалюється таким чином, щоб були визначені об'єкти, їх властивості та зв'язки, які будуть потрібні майбутнім користувачам системи.
Пропонуємо майбутнім користувачам систем управління базами даних два підходи, два варіанти проектування баз даних. Перший варіант широко відомий, бо він запропонований фірмою Microsoft. Другий варіант відображає практичний досвід проектування, і за основу взято варіант, надрукований у «ComputerWorld — Moscow» за 1996 рік.
Робота з таблицями
Таблиця складається з комірок, які згруповані у рядки та колонки. Нижче
наводиться один із можливих прикладів використання таблиці.
Існує можливість утворити порожню таблицю, а потім заповнити комірки або
перетворити існуючий текст у таблицю. Можна також вибрати одну з
таблиць, що пропонується майстром таблиць, або утворити таблицю з
існуючих зовнішніх вихідних даних, наприклад, електронної таблиці або
бази даних із Microsoft Excel або Microsoft Access. Вказані засоби
автоматично формують таблицю.
Створення порожньої таблиці
Установіть курсор у позицію, куди треба вставити таблицю. Натисніть
кнопку стандартної панелі інструментів — «Вставить таблицу». Виберіть
потрібну кількість рядків та колонок.
Створення таблиць за допомогою панелі інструментів “Таблицы и границы”
Ця панель викликається на екран за командою Таблица — Нарисовать таблицу
або за допомогою однойменної кнопки стандартної панелі інструментів.
Клацанням лівою клавішею миші на кнопці “Нарисовать таблицу” покажчик
миші набуває вигляду олівця.
Для формування контуру таблиці необхідно встановити олівець на її
початок і клацнути лівою клавішею миші; далі штриховий прямокутник, що
з'явиться на екрані, розтягується до розмірів таблиці. Розмежувальні
лінії рядків і колонок таблиці проводяться "буксируванням"
покажчика-олівця в заданому напрямку. Непотрібні лінії вилучаються
мініатюрною гумкою, яка вмикається за допомогою однойменної кнопки .
Створення таблиць за допомогою команди Таблица — Добавить таблицу
За цією командою на екран монітора викликається вікно “Вставка таблицы”,
в якому задаються кількість рядків та колонок (за замовчуванням — 5 і
2), а також ширина колонки таблиці. Спочатку ширина всіх колонок
однакова, так що таблиця займає все поле набору (“Авто”). Можна вибрати
також готовий варіант таблиці зі спеціального списку, що містить
таблиці-зразкі. Зразки викликаються на екран за допомогою кнопки
“Автоформат”.
Білет№24
1)Програми для створення електроних призинтацій. Що таке електрона презентація?
2)Створення та використання запитів, форм та звітів.
Білет№25
1)Впровадження графічної інформації та використання спец ефектів у електроних презентаціях.
2)Класифікація економічної інформації. Структурні одиниці економічної інформації?
Білет №26
1)Компютери у наукових дослідженнях. Моделювання явищ і процесів.
Комп.ютери у наукових дослідженнях. Моделювання явищ і процесів. Без експериментів і випробувань неможливий випуск багатьох видів продукції, не можна домогтися прогресу в науці і техніці. Комп.ютери дають змогу замінити реальні експерименти в тисячі разів дешевшими машинними. Крім цього, зауважимо, що в деяких галузях науки, наприклад, в астрофізиці, проведення реальних експериментів поки що неможливе. Будь-яке явище природи чи виробничі процеси з певною мірою точності можна описати за допомогою формул, графіків, діаграм тощо. Це називається інформаційним моделюванням. Розрізнятимемо математичне та імітаційне моделювання. Результат опису явища за допомогою формул є математичною моделлю. Математичними моделями можуть бути рівняння чи нерівності, системи алгебричних чи диференціальних рівнянь тощо. Рівняння треба вивчити і розв.язати. Для цього застосовують математичні методи, які можуть бути точними або наближеними. На цьому етапі важливо вибрати метод розв.язування, який би найліпше відповідав властивостям моделі. Для квадратного рівняння чи системи лінійних рівнянь є точні методи. Проте більшість задач розв.язують наближеними методами, які в школі не вивчають. Для розв.язування рівнянь, що описують математичну модель, складають алгоритм і програму. Виконавши обчислення на комп.ютері, дослідник отримує таблиці чисел або графіки, що з певною точністю описують явище природи. Якщо результати задовольняють дослідника, то процес математич ного моделювання на цьому закінчують. Якщо ж результати не задовольняють, то потрібно з.ясувати, на якому етапі допущена суттєва неточність, і повторити весь процес, починаючи з цього етапу. Можливо, слід перевірити програму чи вибрати потужніший комп.ютер або уточнити математичну модель, а можливо, варто доручити дослідження більш кваліфікованому спеціалісту. Описані етапи математичного моделювання та розв.язування задач за допомогою комп.ютера (без зворотного зв.язку) можна зобразити так: явище => модель => метод => алгоритм => програма => комп.ютер => результати. Процес дослідження математичних моделей значно спростився з появою прикладних програм. Прикладна програма — це програма, яка призначена для розв.язування типових наукових чи інженерно-технічних задач тощо. Перед складанням програми для розв.язування конкретної задачі варто з.ясувати у спеціалістів чи є для цієї задачі необхідна підпрограма серед стандартних підпрограм або відповідна прикладна програма. Наявність таких програм дає змогу спростити процес програмування для складних чи працемістких задач. Для розв.я зування багатьох математичних задач корисними є такі програми: Derive, MathCad, MathLab, Mathematica. Математичне моделювання використовують у різних галузях науки і техніки: фізиці, аеродинаміці, космічних дослідженнях, геофізиці, геології, океанографії, біології, метеорології, в задачах створення штучного інтелекту, синтезу мови тощо. Сьогодні комп.ютери використовують конструктори та технологи. На екрані дисплея можна моделювати деталі або цілі вироби та досліджувати їхні властивості перш, ніж виготовити на заводі. Таке моделю вання називається імітаційним. Імітаційне моделювання застосовують переважно в машинобудуванні. Його можна використовувати і в побуті, наприклад, в ательє. На екрані дисплея можна підібрати фасон одягу на конкретну людину, переконатися у правильності задуманого і тільки тоді приступати до роботи. Можна скласти програму, яка підбере фасон та організує крій і шиття виробу на спеціальному обладнанні.
2)Поняття про САПР. Персональні роботи. Поняття про системи штучного інтелекту та експертні системи.
Поняття про САПР. Персональні роботи. САПР — це системи автоматизованого проектування (виробів), де використовують комп.ютерні технології опрацювання інформації. Серед відповідних програм найбільш поширені AutoCad та «Компас». Креслення виробу виконують на екрані й заносять у пам.ять комп.ютера. Спеціальні способи кодування та програми дають змогу відразу ж отримати зображення майбутнього виробу, переглянути його в різних проекціях під різними кутами зору. На екрані можна моделювати різні умови експлуатації виробу задовго до виготовлення реальних зразків. САПР використовують у сучасних технологіях випуску багатьох видів продукції, зокрема, для виготовлення деталей комп.ютерів, проектування механічних, електричних та електронних пристроїв, у будівництві та архітектурі. Об.єктами проектування є мікросхеми, будинки, внутрішні та зовнішні деталі автомобілів, літаків, кораблів, різних механізмів. Тут використовують здатність комп.ютера опрацьовувати графічну інформацію. Для автоматизації виробництва застосовують верстати з числовим програмним керуванням. Змінюючи програму, на одному верстаті можна виготовляти різні деталі з високою точністю. Такий принцип покладено в основу функціонування гнучких автоматизованих виробничих систем (ГАВС). Чимало робіт потребує багаторазового повторення операцій, наприклад, затягування гайок чи малювання кузовів під час збирання автомобілів на заводському конвейєрі. Безвідмовно ці операції виконують роботи. Робот — це програмно керований механізм, який автоматично виконує виробничі операції, що потребують складних просторових переміщень. Вони можуть виконувати роботу, яка для людей є важкою чи взагалі неможливою, наприклад, в умовах сильної спеки, морозу, радіоактивного забруднення. Використання роботів підвищує продуктивність праці та зменшує вартість виробництва. Складніші роботи можуть не тільки виконувати задані програмою дії, але й аналізувати різні ситуації та приймати рішення. Сьогодні вчені та інженери впритул наблизилися до проблеми створення роботів, здатних думати, як людина. Роботи зможуть розпізнавати об.єкти, сприймати на слух мову і розмовляти. Вони матимуть відкриті для нагромадження бази знань і самі зможуть визначати свої можливості. Подібно до персональних комп.ютерів з.являться персональні роботи, що суттєво вплине на характер праці людини.
Білет№27
1)Основні положення інформаційних технологій .Сховища даних . Цифрові технології.
Інформаці́йні техноло́гії, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — cукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.[Джерело?]
Технології, що забезпечують та підтримують інформаційні процеси, тобто процеси пошуку, збору, передачі, збереження, накопичення, тиражування інформації та процедури доступу до неї.
Інформаційна технологія — цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.[Джерело?]
Інформаційна технологія — це сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконання інформаційних процесів з метою підвищення їхньої надійності та оперативності і зниження трудомісткості ходу використання інформаційного ресурсу.[Д
Сховища даних.
Для оброблення та зберігання даних великих обсягів використовуються реляційні БД (наприклад Ассееs). Такі бази складаються із кількох пов'язаних між собою таблиць, дані яких потрібні для побудови запитів. Однак такий спосіб зберігання даних досить складно змінювати користувачеві-непрограмісту, а виконати аналіз існуючої інформації він зовсім не в змозі.
Інформаційні сховища (Data Warehouse, скорочено DW) — перспективніший напрям розвитку засобів аналізу даних і прийняття рішень менеджерами.
Існує два основних методи оброблення даних: операційний та аналітичний.
Операційне оброблення даних потрібне для щоденної підтримки роботи підприємства. Воно здійснюється системами оброблення транзакцій в реальному часі (On-Lіnе Translation Processing, скорочено OLTP). Дані, що обробляються, після проведення розрахунків у подальшому не змінюються.
Аналітичне оброблення даних ґрунтується на розробці загальної стратегії підприємства. Воно провадиться за допомогою систем прийняття рішень (On-Line Analytical Processing, скорочено OLAP).
В інформаційних сховищах дані можуть бути успадкованими (наприклад, із реляційних БД), оперативними та зовнішніми. ЦІ дані можуть мати різні формати; тому спочатку вони за допомогою відповідних програм уніфікуються, після чого переносяться у сховище даних. Кінцевий користувач одержує дані зі сховища або безпосередньо, або за допомогою тематично підібраних інформаційних вітрин.
Модель сховища даних може бути багатовимірною або реляційною. Реляційна модель (ROLAP) ґрунтується на технології багатовимірних БД (MultiDimensional Database, скорочено MDD) і зберігає дані у вигляді сукупності логічно впорядкованих масивів, що значно прискорює швидкість оброблення запитів, але через надмірність вона досить суттєво збільшує ємність файла. Багатовимірна модель сховища даних складається із таблиць-фактів, які, у свою чергу, містять певні дані у вигляді елементів, ієрархій та атрибутів.
Такі фірми, як Informix, Oracle, Sybase, постачають відповідні інструментальні засоби для конструювання сховищ даних, а також інформаційних вітрин.
Цифрові технології.
За допомогою пристроїв, що працюють за цифровою технологією, можна знімати відео, робити фотографії, прослуховувати аудіозаписи у форматі МРЗ. Вони можуть містити карту пам'яті (від 8 Мбайт до 1 Гбайт). Відеозапис зберігається у форматі QuickTime, його можна переглядати на маленькому (розміром 2,5 дюйма) рідкокристалічному екрані пристрою і завантажити в комп'ютер для перегляду або редагування. Завантаження відбувається за допомогою USB-кабелю або USB-з'єднувальної станції. До цифрового фотопристрою додається програмне забезпечення, що дає змогу перетворювати аудіозаписи з лазерного диска на формат МРЗ.
Аудіоплеєр з ємністю пам'яті 384 Мбайт дає можливість прослуховувати музичні записи протягом 100 год. Записи мають формат МРЗ та WМА.
Цифровий відеомагнітофон має стереосистему Ні-Fі, вбудований жорсткий диск може зберігати (функція ReplayTV) до 320 хв відеозапису, цифрових фотографій. До нього також може бути доданий модем для копіювання відеоінформації з мережі Interenet.
У зв'язку з різким збільшенням обсягу інформації, яка зберігається, створено стрічкові накопичувані (стримери) з цифровим стандартом DDS/AIL (Digital Data Storage/Advanced Intelligent Tape — цифрове зберігання даних/високотехнологічні інтелектуальні стрічки). В цих пристроях реалізовано високоефективну технологію стиску даних, що дає змогу при збільшенні ємності носія зменшити його зовнішні розміри. Інтегральна мікросхема МІС (memory in cassete), вбудована в стрічку, збільшує швидкість доступу до інформації та обмін даними завдяки використанню індексів і таблиці розміщення файлів. Такі стрічки можуть зберігати до 200 Гбайт нестиснутої інформації та до 500 Гбайт стиснутої, але ведуться розробки пристроїв відповідно на 300 Гбайт і 1,5 Тбайт.
2)Кодування економічної інформації. Інформаційні технології.
Кодування економічної інформації
Необхідність кодування економічної інформації пов'язана з великою питомою вагою зображення даних в алфавітному вигляді, великою кількістю логічних операцій, зростанням обсягів даних, які мають передаватися каналами зв'язку. Мета кодування - надати інформацію для автоматизованого опрацювання у найбільш стислій і зручній формі. Основою для кодування даних з багатьма ознаками є їх класифікація, тому такі коди називають класифікаційними. Таким чином, класифікація і кодування - це єдиний і безперервний процес однозначного опису економічних даних.
класифікація - це поділ множини об'єктів на підмножини за їх подібністю чи відмінністю відповідно до того чи іншого методу
Відрізняють ієрархічний і фасетний методи класифікації. За ієрархічним методом виконується послідовний поділ множини об'єктів на підпорядковані класифікаційні угруповання; за фасетним - паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання.
Після завершення класифікації здійснюють кодування - створення та присвоєння коду класифікаційному угрупованню і об'єкту класифікації. Умовне позначення об'єктів класифікації з допомогою знаку чи сукупності знаків називають кодом.
Існують чотири методи кодування: порядковий, серійно-порядковий, послідовний і паралельний.
Порядковий метод кодування - це метод, у якому кодами служать числа натурального ряду. Це найпростіший метод кодування
Серійно-порядковий метод кодування характеризується використанням у функції коду чисел натурального ряду із закріпленням окремих діапазонів, чи серій, цих чисел за об'єктами класифікації з однаковими ознаками
Послідовний метод кодування - метод, за яким у коді об'єкта послідовно вказуються залежні ознаки класифікації.
За паралельним або селекторним методом кодування при кодовому позначенні об'єкта класифікації або класифікаційного угруповання вказуються незалежні ознаки класифікації.
Інформаційні технології
Технологія - система взаємозв'язаних способів опрацювання матеріалів та прийомів виготовлення продукції у виробничому процесі.
Інформація є одним із видів ресурсів, що використовуються людиною в трудовій діяльності й побуті.
Інформаційна технологія - технологія опрацювання інформації, яка складається з сукупності технологічних елементів: збирання, накопичення, пошуку, передавання інформації користувачам на основі сучасних технічних засобів..
Ознаками сучасних інформаційних технологій є:
• робота користувача в режимі маніпуляції даними, а не програмування.
• сканер
• інтерактивний режим розв'язування завдань з можливостями для користувачів впливати на цей процес;
• можливість колективної співпраці для підготовки рішення з допомогою декількох персональних комп'ютерів, об'єднаних засобами комунікації;
• можливість гнучкої й адаптивної перебудови форм і способів надання інформації тощо.
Технічною базою застосування сучасних інформаційних технологій є комп'ютери та комп'ютерні мережі, офісне обладнання.
Білет №28
1)Системне програмне забезпечення.
2)Поняття про інсталяцію та деінсталяцію програмного забезпечення
Білет№29
1)Основні поняття текстової операційної системи МС ДОС.
Ms Dos - це однокористувальна однозадачна операційна система з розвиненими засобами доступу до всіх апаратних компонентів, гнучкою файлової системою, заснованої на ієрархічній структурі каталогів, з простими засобами доступу користувачів до прикладних програм.
MS-DOS (англ. MicroSoft Disk Operating System - дискова операційна система від Microsoft) - комерційна операційна система фірми Microsoft для IBM PC-сумісних персональних комп'ютерів. MS-DOS - найвідоміша ОС із сімейства DOS, раніше встановлювалася на більшість IBM PC-сумісних комп'ютерів. З часом вона була витіснена ОС сімейства Windows 9x і Windows NT [1]. MS-DOS була створена в 1981 році і в ході її розвитку було випущено вісім великих версій (1.0, 2.0 і т. д.) і два десятка проміжних (3.1, 3.2 і т. п.), поки в 2000 році Microsoft не припинила її розробку. Це був ключовий продукт фірми, що давав їй істотний дохід і маркетинговий ресурс в ході розвитку Microsoft від розробника мови програмування до великої компанії, що виробляє найрізноманітніше програмне забезпечення. Останньою коробкової версією стала 6.22, однак MS-DOS продовжувала служити завантажувачем для Windows 95 (версії 7.0 і 7.1), Windows 98 (версія 7.1) і Windows ME (версія 8.0).
2)Використання засобів мобільного зв’язку до інтернету.
. GPRS з'єднання
У зв'язку з швидким розвитком мобільного зв'язку в Україні майже в кожної людини є мобільний телефон. Практично всі провайдери на сьогоднішній день пропонують послугу використання мобільного телефону в якості модему. Для доступу до Інтернету використовуються вільні канали оператора мобільного зв'язку.
Для користувача таке під’єднання добре тим, що за підтримки телефоном технології GPRS з додаткового устаткування потрібно лише пристрій для зв'язку мобільного телефону з комп'ютером (USB-кабель, інфрачервоний порт або Bluetooth). Швидкість передачі даних залежить від оператора мобільного зв'язку і вживаного устаткування
Для того, щоб скористатися GPRS-послугами, необхідно мати мобільний телефон з підтримкою GPRS.
Мобільні телефони з підтримкою GPRS поділяються на три класи:
телефони класу А — голосовий дзвінок і передача пакетів даних можуть здійснюватись одночасно;
телефони класу B — голосовий дзвінок і передача пакетів даних не можуть здійснюватись одночасно (при надходженні голосового виклику або SMS-повідомлення передача пакетів даних призупиняється і поновлюється після завершення дзвінка або отримання SMS-повідомлення);
телефони класу C — підтримують тільки передачу пакетів даних.
Білет№30
1)Внутрішні та зовнішні команди операційної системи МС ДОС.
2)Принцип побудови локальних комп’ютерних мереж.
Білет№31
1)Головне меню, Робочий стіл операційної системи віндовс.
Основним елементом панелі задач є кнопка Пуск, за допомогою якої система розгортає головне меню– потужний елемент управління ОС Windows. Головне меню можна викликати і відповідною клавішею з Windows-клавіатури. Головне меню розділено на три частини, що відокремлені лініями. У верхній частині (1) розташовані позначки кнопок, програм, з якими ко рис ту вач часто працює (користувач сам може налаштовувати цю частину го ловно го меню). Середня частина (2) головного меню є основною. Нижня час тина (3) меню містить команди завершення роботи. Деякі пункти в се редній частині головного меню мають трикутні стрілки . Ці пункти ро з гортаються в підменю. В головному меню є 8 стандартних пунктів (рис. 9): Программы – багаторівневе ієрархічне меню, за допомогою якого запускається будь-який додаток головного меню. Избранное – пункт меню, що відкриває папку з обраними Web-сторінками, документами тощо. Документы – список останніх 15 документів, які завантажували в пам’ять комп’ютера. Настройка – відкриття панелі керування (настроювання апаратного та програмного забезпечення системи), папки Принтеры (настроювання параметрів принтерів), вікна властивостей панелі задач (редагування панелі задач, опцій головного меню і конфігурації робочого стола). Найти – пункт, який дозволяє здійснити пошук файлів і папок на вашому комп’ютері й на комп’ютерах в мережі. Справка дозволяє отримати довідкову інформацію з усіх питань роботи в Windows. Выполнить – пункт меню, що дозволяє запустити будь-яку програму, яка не установлена у системі Windows. Для цього потрібно знати точне ім’я файла, що запускає програму, або скористатися кнопкою Обзор. Завершение работы – опція, яка дозволяє коректно завершити роботу Windows перед вимкненням комп’ютера. Розглянемо операції в головному меню. Запуск програм. Система Windows створена таким чином, що прак тично будь-яку операцію можна в ній виконати кількома способами. Так для запуску програм передбачено кілька можливостей. Натисніть кнопку Пуск, виберіть пункт Программы, що у свою чергу складається з систем підменю, які розкриваються. Щоб запустити програму, потрібно до неї дібратися ланцюжком меню, які розкриваються і клацнути мишею по цій програмі. Наприклад, для запуску програми Paint Brush, потрібно виконати команди: Пуск Программы Стандартные Paint Brush. Запустити програму можна ще за допомогою піктограми цього додатку (двічі клацнути лівою клавішею миші по значку цієї програми), або піктограми документа. При цьому запускається програма і у вікно цієї програми завантажується документ, через який ви запускали програму. Пошук файлів. В ОС Windows є потужний засіб пошуку, який викликається з головного меню. Для пошуку файлів в головному меню обирають команду Найти Файлы и папки. У наступному діалозі (рис. 17) можна провести пошук · за ім’ям файла і місцем знаходження об’єкта (вкладка Имя и местоположение); · за датою створення або зміни (вкладка Дата); · за іншими ознаками, включаючи тип файла, розмір (вкладка Дополнительно). Робота з довідковою системою Windows. Після запуску довідкової системи (Пуск Справка) відкривається вікно довідкової системи (рис. 18), яке має три вкладки: Содержание, Указатель і Поиск. Ці вкладки відповідають трьом можливим способам одержання довідки. Робота зі змістом. Якщо вибрати вкладку Содержание, то в основному полі вікна отримаємо список усіх розділів довідкової системи, які позначаються різними значками: знак відкритої книги, знак закритої книги, знак питання. Для того щоб розкрити зміст якогось розділу, потрібно два рази клацнути мишею по цьому розділі. Далі, клацнувши два рази по підрозділу, можна розкрити зміст підрозділу. Якщо клацнути по розділу, поміченому знаком "?”, то в правій половині вікна буде виведена довідкова інформація. Але шукати потрібну тему, послідовно читаючи розділи довідкової системи, можна достатньо довго, тому значно швидше це можна зробити вибравши вкладку Предметный указате
2)Створення веб сторінок.
Білет№32
1)Програмне забезпечення для роботи в ЛОМ.
Програмне забезпечення для роботи ЛОМ
ЛОМ- локальна обчислювальна мережа. Це комунікаційна система. Яка охоплює відносно невеликі відстані. Звичайно ЛОМ обмежена офісом, кабінетом інформатики, однією будівлею. Найбільш поширені локальні мережі з 3-12 ПК.
Для з'єднання комп'ютерів у локальну обчислювальну мережу (ЛОМ) необхідне мережне устаткування (мережний контролер, єднальний ка¬бель, спеціальні єднальні пристрої) і програмне забезпечення. Так, операційна система Windows уже сама є мережкою (містить у собі набір програм для обслуговування мережі).
Інформація, до якої здійснюється доступ за допомогою мережі може бути сконцентрована на одному або декількох потужних комп'ютерах, а може бути розподілена по всіх або якійсь частині комп'ютерів. Залежно від цього розрізня¬ють мережі з централізованим банком даних та мережі з децентралізованим банком даних.
Основні особливості (ЛОМ):
1)розміщення ЛМ тільки на обмеженій території;
2)з’єднання в ЛМ незалежних пристроїв;
3) забезпечення високого рівня взаємозв’язку пристроїв мережі;
4) використання ЛМ для передачі інформації в цифровій формі;
5) дешеві засоби передачі інформації в інтерфейсі пристрої;
6) можливість взаємодії кожного пристрою з будь-яким іншим.
Структурною ознакою мереж є їх топологія, яка характеризує зв'язки між комп'ютерами мережі.
Топологія ЛОМ — спосіб об'єднання комп'ютерів у мережу між собою.
Топологія великих мереж будується як комбінація різних топологічних рішень.
ЛОМ можна уявити як систему спільного доступу до різних пристроїв із можливістю комунікації (зв'язку) всередині її, що допускає через підключення ЛОМ до мереж іншого рівня спілкування ;І іншими ЛОМ і персональними комп'ютерами.
2)Використання різних навчальних програм. Ігрові програми.
Білет №33
1)Мова гіпертекстової розмітки НТМЛ.
HTML (англ. HyperText Markup Language — Мова розмітки гіпертексту) — стандартна мова розмітки документів у Всесвітній павутині. Більшість веб-сторінок створюються за допомогою мови HTML (або XHTML). Документ HTML оброблюється браузером та відтворюється на екрані у звичному для людини вигляді.
HTML є похідною мовою від SGML, успадкувавши від неї визначення типу документу та ідеологію структурної розмітки тексту.
HTML разом із CSS та cкриптингом — це три основні технології побудови веб-сторінок.
HTML впроваджує засоби для:
створення структурованого документу шляхом позначення структурного складу тексту: заголовки, абзаци, списки, таблиці, цитати та інше;
отримання інформації із Всесвітньої мережі через гіперпосилання;
створення інтерактивних форм;
включення зображень, звуку, відео, та інших об'єктів до тексту.
Можна працювати на Web без знання мови HTML, оскільки тексти HTML можуть створюватися різними спеціальними редакторами і конвертерами. Але писати безпосередньо на HTML неважко. Можливо, це навіть легше, ніж вивчати HTML-редактор або конвертер, які часто обмежені в своїх можливостях, містять помилки або проводять поганий HTML код, який не працює на різних платформах.
Мова HTML існує в декількох варіантах і продовжує розвиватися, але конструкції HTML ймовірніше усього будуть використовуватися і надалі. Вивчаючи HTML і пізнаючи його глибше, створюючи документ на початку вивчення HTML і розширюючи його наскільки це можливо, ми маємо можливість створювати документи, які можуть бути переглянені багатьма броузерами Web, як зараз, так і в майбутньому. Це не виключає можливості використання інших методів, наприклад, метод розширених можливостей, що надається Netscape Navigator, Internet Explorer або деякими іншими програмами. Якщо це дійсно служить Вашим цілям і Ви хочете сформувати власну думку про названі програми, користуйтеся ним. Але робота з HTML - це спосіб засвоїти особливості створення документів в стандартизованій мові, використовуючи розширення, тільки коли це дійсно необхідно.
HTML був ратифікований World Wide Web Consortium. Він підтримується декількома широко поширеними броузерами, і, можливо, стане основою майже всього програмного забезпечення, що має відношення до Web.