БІЛЕТ № 1

1)Поняття інформатика. Історія розвитку комп’ютерної техніки.

Інформа́тика — теоретична та прикладна дисципліна, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також методи і технічні засоби її створення, перетворення, зберігання, передачі та використання в різних галузях людської діяльності. Основне теоретичне завдання інформатики полягає у визначенні загальних закономірностей, відповідно до яких створюється інформація, відбувається її перетворення, передавання та використання у різних сферах діяльності людини.Прикладні завдання інформатики полягають у розробці найефективніших методів і засобів здійснення інформаційних процесів, у визначенні способів оптимальної наукової комунікації у самій науці та між наукою і виробництвом.

Одним з перших пристроїв (V-IV ст. до н. с. )- що полегшували обчислення, можна вважати рахівницю - це переносний пристрій, що складається з дерев'яних кружечків, нанизаних на дерев'яний або металічний стержень. З розвитком науки виникає необхідність створення більш досконалих обчислювальних пристроїв. 1642 р. 19-річний французький математик Паскаль створив першу в світі “сумуючу” машину – Паскалину –яка могла додавати і віднімати. В 1694 році німецький математик фон Лейбніц сконструював машину, яка виконувала всі чотири арифметичні дії. в тому числі і добувати . І в XIX ст. арифмометри отримали досить широке застосування, 1830 р. англійський математик Чарльз Беббідж винайшов першу програмовану обчислювальну машину, яку назвали "аналітичною машиною Беббіджа''. Програми записувались на перфокартах. Однак Беббідж не зміг реалізувати свою ідею на практиці. Перша рахувальна машина була розроблена 1930 р. американським вченим В. Бушем - диференціальний аналізатор. Вона працювала на електриці, а інформація зберігалась за допомогою електронних карт. Такі машини були громіздкі і важили до 200 тонн. Необхідність в швидких і точних розрахунках особливо зросла під час ІІ світової війни. Військовим був потрібен комп’ютер для артилерійських обрахунків, і 1944 р. професор Гарвардського університету Айкей виготовив перший в світі цифровий комп'ютер — Марк І. 1946 р. rpупa інженерів під кер-м Д. Maушлa і Д. Еккерта на замовлення військового відомства США створила перший в світі повністю електронний комп’ютер ENIAC. (швидкодія - 5000 операцій додавання і 300 операцій множення в секунду). Розміри - ЗО м в довжину; об’єм - 85 м3; вага - ЗО тонн. Використовувалось 18000 електронних ламп. В 1945 р. до роботи по створенню обчислювальних машин був залучений математик Джон фон Нейман, який запропонував ідею збереження програми в пам’яті комп’ютера. Перша ЕОМ із зберігаємою програмою створена 1949 року в Кембріджі англійським дослідником Морісом Уілксом - EDSAC. По завершенню роботи над ENIAC Д. Маушлі і Д. Еккерт заснували власну компанію, яка приступила до розробки зі зберігаємою програмою. 1951 р. вони створили UNIVAC - 1-й серійний комп’ютер і 1-й комп’ютер, який використовував магнітну стрічку замість перфокарт. Комп'ютери 40-х і 50-х років були дуже великими пристроями величезні зали були закладені шафами з електронним обладнанням. Перший крок до зменшення розмірів комп'ютерів став можливим з винаходом в 1948р. транзисторів - мініатюрних електронних приладів, які змогли замінити електроні лампи. - це блоки пам’яті. В середині 60-х років відбувся ще один крок до мініатюризації - були винайдені інтегральні схеми. В 1968р. було сконструйовано інтегральну схему, аналогічну за своїми функціями центральному процесору ЕОМ. Так з'явився перший мікропроцесор Intel-4004. Протягом років все далі зменшувались у розмірах і удосконалювались. ІІІ. Характеристика різних поколінь ЕОМ. Виділяють 5 поколінь ЕОМ. Кожне покоління визначається елементною базою – сукупністю елементів, з яких будується ЕОМ. 1. (50 рр.) Електронною базою ЕОМ першого покоління були вакуумні лампи. Тисячі ламп розмішувалися в металевих шафах, які займали великі приміщення. Важила така машина декілька тон. Для її роботи потрібна була невелика електростанція. Для охолодження машини використовувались потужні вентилятори. Програмування здійснювалося в машинних кодах. Швидкодія становила декілька тисяч операцій за секунду. Ці машини мали невелику оперативну пам'ять. 2. (60 рр.) Електронною базою ЕОМ були транзистори, які замінили електронні лампи. Транзистори менше за лампи споживали енергію. Розміри ЕОМ зменшилися. З'явилися можливості програмування за рахунок мов програмування високого рівня та програмного забезпечення. До програмного забезпечення входили заздалегідь розроблені програми. Швидкодія машини досягала сотень тисяч операцій за секунду. Значно збільшилась оперативна пам'ять. Найбільш поширеними були такі: '"Еліот" (Англія), "Сіменс" (ФРГ), "Стренч", "СДС" (США) серія "Мінськ", "Урал". 3. (70 рр.) Електронною базою ЕОМ стали інтегральні схеми. Інтегральна схема формувалася на невеликій пластинці з чистого кременю, на яку наносилися у потрібній комбінації плівки різних призначень. Залежно від комбінації речей утворювалися елементи, які працювали як конденсатори опори. Таких елементів могло бути до декількох тисяч на квадратний сантиметр. Значно зросла швидкодія ЕОМ та обсяг оперативної пам'яті. Розвинуте програмне забезпечення та зручність у використанні забезпечували відкритий широкий доступ до ЕОМ. Така машина могла працювати з декількома програмами одночасно. Для зберігання інформації почали використовувати магнітні стрічки та магнітні диски. Почався перехід до баз популярної інформатики, 4. (80 рр.) Елементарною базою ЕОМ 4-го покоління є великі інтегральні схеми. На одному кристалі кременю стало можливим розмістити схему, яка відтворює роботу процесора ЕОМ. Такі однокристальні процесори називаються мікропроцесорами. Зросла швидкодія до міліарда операцій за секунду, обсяг оперативної пам'яті, зручність у використанні. Найпотужніший процесор 4-го покоління - "Ельбрус". На рівні 4-го покоління відбувся поділ на великі обчислювальні машини та персональні комп'ютери. 5. (90 рр) Елементарною базою ЕОМ 5-го покоління є підвищені інтегральні схеми, які містять до сотні тисяч елементів на квадратний сантиметр. 5 покоління - це не тільки нова елементарна база це прогрес та досягнення нових якісних зрушень у всіх галузях. У 1980 році Сенонський уряд оголосив десятирічну програму створення комп’ютерної системи 5-го покоління, яка базувалась би на використанні штучного інтелекту, експертного мислення та природної мови спілкування/

2)Клавіші і комбінації клавіш для роботи в Norton Commander (NC) - файловий менеджер для DOS, розроблений американським програмістом Джоном Соча (John Socha). Деякі додаткові компоненти були повністю або частково написані іншими програмістами. Лінда Дудіняк (Linda Dudinyak) працювала над Commander Mail та переглядач; Пітер Бредін (Peter Bradeen) - над Commander Mail; Кейт Ермел (Keith Ermel) і Брайан Йодер (Brian Yoder) - над вьюер. Програма була випущена компанією Peter Norton Computing, яка пізніше була придбана корпорацією Symantec.

Сполучення клавіш використовуються в NORTON COMMANDER F1 виклик справочнрой інформації F2 виклик меню користувача F3 перегляд фиделенного файлу F4 редагування виділеного файлу F5 копіювання виділеного файлу або групи виділених файлів (за умовчанням в каталог сусідній панелі) F6 переміщення фиделенного файлу або групи виділених файлів (за умовчанням в каталог сусідній панелі) або перейменування виділеного файлу F7 створення каталогу в поточній директорії F8 видалення файлу або групи виділених файлів F9 фиход в меню Norton Commander F10 вихід з Norton Commander Ctrl + F1 включення / виключення лівої панелі Ctrl + F2 включення / вимикання правій панелі Ctrl + F3 упорядкувати файли поточної панелі по імені Ctrl + F4 упорядкувати файли поточної панелі по розширенню Ctrl + F5 упорядкувати файли поточної панелі повремени створення Ctrl + F6 упорядкувати файли поточної панелі за розміром Ctrl + F7 вивести файл поточної панелі без сортування Ctrl + F8 синхронізувати каталоги сусідніх панелей Ctrl + F9 роздрукувати виділений файл Ctrl + F10 розрізати файл на частини Alt + F1 вибір поточного диска лівої панелі Alt + F2 вибір поточного диска правій панелі Alt + F3 швидкий перегляд виділеного файлу Alt + F4 редагування виділеного файлу Alt + F5 упаковка файлу або групи виділених файлів до архіву за замовчуванням в каталог сусідній панелі Alt + F6 ку Alt + F7 пошук файлу в каталозі поточної панелі Alt + F8 перегляд журналу команд Alt + F9 зміна числа рядків на екрані Alt + F10 пошук по дереву каталогів Shift + F1 прибирання диска (видалення непотрібних файлів) Shift + F2 запуск мережних утиліт Shift + F3 перегляд файлу ім'я, якого вводиться окремо Shift + F4 редагування файлу ім'я, якого вводиться окремо Shift + F5 копіювання файлу ім'я, якого вводиться окремо (за умовчанням в каталог сусідній панелі) Shift + F6 переміщення файлу ім'я, якого вводиться окремо (за умовчанням в каталог сусідній панелі або перейменування файлу) Shift + F7 створити каталок в поточній директорії Shift + F8 видалити файл ім'я, якого водиться окремо Shift + F9 зберегти поточну конфігурацію Norton Commander Shift + F10 вихід в меню Norton Commander (останній раніше вибраний пункт) Ctrl + U обмін панелей місцями Ctrl + L висновок відомостей про поточний диску Ctrl + O включить / вимкнути панелі Ctrl + Q включення режиму швидкого перегляду файлів або обчислення розміру директорії

БІЛЕТ № 2

1) Основні системи числення.

Системи числення — це сукупність прийомів та правил запису чисел за допомогою цифр чи інших символів. Запис числа у деякій системі числення називається його кодом.

Найбільш поширені це: двійникові, вісімкова, десяткова, шіснадцяткова система.

Система числення з основою 2 - двійкова система. Для її зображення використовують цифри: 0, 1. Кожне двійкове число можна розкласти по ступенях основи двійкової системи числення. Наприклад, число 111,01 можна представити як поліном, кожен член якого є добутком коефіцієнта на основу системи числення в деякій степені: 111,01₂=1·2²+1·2¹+1·2⁰+0·2^-1+1·2^-2=7,25₁₀ Система числення з основою 8 - вісімкова система. Для її зображення використовують цифри: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7. Кожне вісімкове число можна розкласти по ступенях основи вісімкової системи числення. Наприклад, число 45,21 можна представити як поліном, кожен член якого є добутком коефіцієнта на основу системи числення в деякій степені: 45,21₈=4·8¹+5·8⁰+2·8^-1+1·8^-21=37,2651₁₀

Система числення з основою 10 - десяткова система. Для її зображення використовують цифри: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9. Число десять є складеним. Кожне десяткове число можна розкласти по ступенях основи десяткової системи числення. Наприклад, число 5213,6 можна представити як поліном, кожен член якого є добутком коефіцієнта на основу системи числення в деякій степені: 5213,6=5·10³+2·10²+1·10¹+3·10⁰+6·10^-1

Система числення з основою 16 - шістнадцяткова система. Для її зображення використовують цифри: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 та літери: A, B, C, D, E, F. Кожне шістнадцяткове число можна розкласти по ступенях основи шістнадцяткової системи числення. Наприклад, число DE,1B можна представити як поліном, кожен член якого є добутком коефіцієнта на основу системи числення в деякій степені: DE,1B₁₆=D·16¹·+E·16⁰+1·16^-1·B·16^-2=222,1051₁₀

_{2) Що таке антивірусна програма та їх класифікація?}

Антивірусна програма—це програма для знаходження і лікування програм, що заражені комп'ютерним вірусом, а також для запобігання зараження файлу вірусом.

Всі віруси можна поділити на групи :

1. Завантажувальні віруси — Заражають завантажувальні сектори жорстких дисків (вінчестерів) і дискет.

2. Файлові віруси — Заражають файли. Ця група в свою чергу поділяється на віруси, які заражають виконувальні файли (сом-, ехе-віруси); файли даних (макровіруси); віруси — супутники, які використовують імена інших програм; віруси сімейства dir, які використовують інформацію про файлову структуру. Причому два останніх типи зовсім не модифікують файли на диску.

3. Завантажувально-файлові віруси — спроможні вражати, як код завантажувальних секторів, так і код файла. Віруси поділяються на резидентні та нерезидентні. Перші при отриманні керування, завантажуються в пам'ять і можуть діяти на відміну від нерезидентних не тільки під час роботи зараженого файла.

4. Stealth-віруси — фальсифікують інформацію, читаючи з диску так, що активна програма отримує невірні дані. Вірус перехоплює вектор призупинення INT 13h і поставляє зчитувальній програмі іншу інформацію, яка показує, що на диску «все в нормі». Ця технологія використовується як в файлових, так і в завантажувальних вірусах.

5. Ретровіруси — звичайні файлові віруси, котрі заражають антивірусні програми, знищують їх або роблять їх непрацездатними. Тому практично всі антивіруси, в першу чергу перевіряють свій розмір і контрольну суму файлів.

6. Multipartition—віруси — можуть вражати одночасно exe, com, boot-сектор, mother boot record, FAT і директорії. Якщо вони до того ж володіють поліморфними властивостями і елементами невидимості, то стає зрозуміло, що такі віруси — одні з найнебезпечніших.

7. Троянські програми— проводять шкідливі дії замість оголошених легальних функцій або наряду з ними. Вони не спроможні на самовідтворення і передаються тільки при копіюванні користувачем.

Білет №3

1) Одиниці комп’ютерної інформації.

Одиницями виміру інформації є біти (0 або 1) і байти (1 байт = 8 бітів). Наприклад, повідомлення "ІНФОРМАТИКА" складається з 11 символів, кожний з яких кодується ланцюжком з 8 нулів і одиниць. Отже, це повідомлення має інформаційний обсяг 88 бітів, або 11 байтів.

Більшими одиницями виміру інформації є кілобайти, мегабайти й гігабайти:

1 Кбайт (один кілобайт) = 1024 байт;

1 Мбайт (один мегабайт) = 1024 Кбайт;

1 Гбайт (один гігабайт) = 1024 Мбайт.

2)Поняття про інсталяцію та деінсталяцію програмного забезпечення

Інсталяція (встановлення) — процес встановлення програмного забезпечення на комп'ютер кінцевого користувача. Виконується особливою програмою (пакетним менеджером), присутнім в операційній системі (наприклад, RPM і APT в Linux, Windows Installer в Microsoft Windows), або ж тим, що вже входить до складу самого програмного забезпечення засобом встановлення. В операційній системі GNU дуже поширене використання системи GNU toolchain і її аналогів для компіляції програмного забезпечення безпосередньо перед встановленням.

Більшість програм постачаються для продажу та поширення в стисненному (упакованому) вигляді. Для нормальної роботи вони повинні бути розпаковані, а необхідні дані правильно розміщені на комп'ютері, враховуючи відмінності між комп'ютерами і налаштуваннями користувача. У процесі установки виконуються різні тести на відповідність заданим вимогам, а комп'ютер необхідним чином конфігурується (настроюється) для зберігання файлів і даних, необхідних для правильної роботи програми.

Установка, як правило, включає в себе розміщення всіх необхідних програмі файлів у відповідних місцях файлової системи, а також зміну та створення конфігураційних файлів. Пакетні менеджери також виконують при установці контроль залежностей, перевіряючи, чи є в системі необхідні для роботи даної програми пакети, а в разі успішної установки реєструючи новий пакет у списку доступних. Оскільки даний процес є різним для кожної програми і комп'ютера, то багато програм (включаючи операційні системи) поставляються разом з універсальним або спеціальним інсталятором - програмою, яка автоматизує більшу частину роботи, необхідної для їх установки.

Деякі комп'ютерні програми написані таким чином, що встановлюються простим копіюванням своїх файлів в потрібне місце, а самого процесу установки як такого немає

 

Програмне забезпечення для видалення програм та їх компонентів (деінсталятори) призначені для повного видалення всіх файлів і папок програм, а також записів (ключів) у реєстрі комп'ютера

Білет №4

1)Поняття алгоритму. Етапи вирішування задач на комп’ютері.

Алгор́итм— послідовність, система, набір систематизованих правил виконання обчислювального процесу, що обов'язково приводить до розв'язання певного класу задач після скінченного числа операцій. При написанні комп'ютерних програм алгоритм описує логічну послідовність операцій. Для візуального зображення алгоритмів часто використовують блок-схеми.

Кожен алгоритм є списком добре визначених інструкцій для розв'язання задачі. Починаючи з початкового стану, інструкції алгоритму описують процес обчислення, які відбуваються через послідовність станів, які, зрештою, завершуються кінцевим станом

Перш ніж одержати очікуваний результат роботи програми на комп'ютері, необхідно виконати досить багато копіткої підготовчої роботи.

1.Постановка задачі. Розв'язування будь-якої задачі починається з ЇЇ постановки, викладеної мовою чітко визначених математичних понять. На першому кроці необхідно добре уявити, в чому саме полягає дана задача, які необхідні початкові дані, яку інформацію вважати результатами розв'язання.

2. Побудова математичної моделі. Побудова математичної моделі алгоритму — дуже відповідальний етап. Не завжди умова сформульованої задачі містить в собі математичну формулу, яку можна застосувати для розробки алгоритму задачі, не завжди розв'язок задачі вдається одержати в явному вигляді, що зв'язує вхідні дані га результат. Для цього створюється інформаційна математична модель об'єкта, що вивчається. Вибір виду моделі залежить від інформаційної сутності об'єкта, а не від його фізичної природи. Тобто, настільки важливе прикладне значення задач, як однотипність методів, якими вони розв'язуються. Наприклад, логічні моделі використовуються як для моделювання словесних міркувань, так і для опису логічних схем автоматики. Розв'язуючи задачу про рух тіла під дією прикладених до нього сил, ми перш за все записуємо рівняння його руху на основі законів механіки. Проте, крім сили тяжіння, на тіло діє і сила опору повітря. Постає питання достовірності математичної моделі і реальної картини досліджуваного об'єкта. Іноді буває неможливо врахувати всі реальні фактори, що впливають на нього. Тому дуже важливим є вміння виділити серед усіх факторів головні і другорядні, щоб останніми можна було знехтувати. При цьому може скластися ситуація, коли наперед невідомо, якими саме факторами можна знехтувати, і тому може бути кілька математичних моделей, які описують один і той самий об'єкт з різним ступенем достовірності. Відповідність моделі реальному об'єкту перевіряється практикою, комп'ютерним експериментом. Критерій застосування практики дає можливість оцінити побудовану модель і уточнити її за необхідності. Чим достовірніше математична модель відображає реальні сторони об'єкта, тим точніші одержувані результати.

3. Побудова алгоритму. Наступним етапом є розробка алгоритму обробки інформації на основі побудованої математичної моделі. Тепер необхідно знайти спосіб розв'язування цієї задачі. Для цього можуть бути застосовані вже відомі методи, проведена їх оцінка, аналіз, відбір або розроблені нові методи. Наприклад, вибір методу розв'язування системи рівнянь, що описує дану математичну модель. Під час створення складних алгоритмів застосовується метод покрокової розробки. Сутність цього методу полягає в тому, що алгоритм розробляється «зверху донизу». На кожному етапі приймається невелика кількість рішень, що призводить до поступової деталізації, уточнення як виконуваної, так і інформаційної структури алгоритму. Такий підхід дозволяє розбити алгоритм на окремі частини — модулі, кожний з яких розв'язує свою самостійну підзадачу. Це дає можливість сконцентрувати зусилля на розв'язуванні кожної підзадачі, що реалізується у вигляді окремої процедури. Для кожного такого модуля визначаються свої методи реалізації алгоритму та структура даних, якими він оперує. Останнім етапом у методі покрокової розробки є об'єднання окремих незалежних модулів у єдине ціле. Для цього між модулями повинні бути встановлені зв'язки, тобто узгоджена передача інформації від одних модулів до інших: результати виконання одних модулів є вхідною інформацією для інших.

Якщо поставлена задача є складним завданням, то важливість розбиття алгоритму на окремі модулі неможливо переоцінити.

4. Вибір мови програмування. Алгоритм, призначений для виконання на комп'ютері, має бути записаний мовою програмування. Різноманітність існуючих мов програмування потребує від програміста реальної оцінки складності та характеру задачі. Тільки після цього він зможе здійснити оптимальний вибір мови програмування для реалізації поставленої задачі. Враховуючи можливість розбиття всього алгоритму на окремі модулі, для кожного з них вибір мови програмування можна здійснити окремо. Процес розробки програми, як і алгоритму, може здійснюватися за принципом «зверху донизу». Це дозволяє одержати добре структуровану програму, читання і розуміння якої значно полегшене.

5. Складання програми. Цей етап потребує лише знання вибраної мови програмування. Суть його полягає в тому, щоб на основі розроблених алгоритмів і структур даних створити програму для комп'ютера.

6. Компіляція програми. Переведення програми на машинну мову здійснюється за допомогою спеціальних програм — компіляторів. Однією з їх функцій є перевірка відсутності в програмі синтаксичних помилок. Не тіште себе надією, що ваша, навіть найпростіша, програма написана бездоганно. Серед програмістів побутує прислів'я: «Якщо програма не має помилок, це означає, що у вас поганий компілятор!!!»

7. Налагодження програми, контрольний прорахунок. Виправлення усіх синтаксичних помилок у програмі на попередньому етапі .зовсім не позбавляє вас від помилок іншого типу — змістовних, логічних. Вони з'являються під час помилкового трактування умови поставленої задачі, через недосконалість математичної моделі або недоліки у побудованому алгоритмі, що призводить до одержання помилкового результату. Такі помилки не можуть бути усунені на стадії компіляції, тому що для їх виявлення необхідна інформація про сутність самої задачі. Це може зробити лише сам розробник. Процес налагодження програми полягає втому, що готується система тестів, за допомогою якої перевіряється робота програми в різних можливих режимах. Кожний тест містить набір вхідних даних, для яких відомий результат. Для більшості програм виникає необхідність добору не одного, а серії тестів, щоби перевірити якнайбільше можливих ситуацій, які можуть виникнути в процесі роботи програми. Якщо для всіх тестів результати роботи програми збіглися з розрахунками, то можна вважати, що логічних помилок немає.

9. Експлуатація програми. Тепер програму можна тиражувати і пропонувати іншим користувачам, доповнивши її відповідною документацією для користувачів. Документація повинна містити опис виконуваної задачі, опис середовища, в якому може працювати програма, обмеження на вхідні дані, формат вхідних та вихідних даних. Більшість розглянутих етапів розв'язування задач на комп'ютері виконуються людиною і носять творчий, евристичний характер.

2)Призначення та класифікація комп’ютерних мереж.

Комп'ютерна мережа — сукупність взаємозв'язаних комп'ютерів, які забезпечують користувачів засобами обміну інформацією і колективного використання ресурсів мережі: апаратних, програмних та інформаційних.

Основним призначенням комп'ютерної мережі є забез­печення простого, зручного і надійного доступу користува­ча до спільних розподілених ресурсів мережі та організація їх колективного використання з надійним захистом від не­санкціонованого доступу, а також забезпечення зручними і надійними засобами передачі даних між користувачами ме­режі. За допомогою комп'ютерних мереж ці проблеми вирішуються незалежно від територіального розташування користувачів. У епоху загальної інформатизації великі об­сяги інформації зберігаються, обробляються і передаються в локальних та глобальних комп'ютерних мережах. У ло­кальних мережах створюються спільні бази даних для ро­боти користувачів. У глобальних мережах здійснюється формування єдиного наукового, економічного, соціально­го і культурного інформаційного простору.

Комп’ютерні мережі класифікують за наступними ознаками: · за територіальним розташуванням - локальні, регіональні, глобальні; · за сферою застосування - офісні, промислові, побутові; · за комплексом архітектурних рішень - Ethernet, Token Ring, Arcnet; · за топологією - шинна, кільцева, зіркоподібна, деревоподібна, повнозв’язна; · за фізичним середовищем передавання - з симетричним кабелем, з коаксіальним кабелем, з кабелем “кручена пара”, з волоконно- оптичним кабелем, з інфрачервоним каналом, з мікрохвильовим каналом; · за методом доступу до фізичного середовища передавання - з опитуванням, з маркерним доступом, із суперництвом, з уставлянням регістра.

Наприклад: Internet – це світова глобальна комп’ютерна мережа, що поєднує мільйони комп’ютерів і десятки мільйонів користувачів в усьму світі. Вона охоплює практично всю земну кулю і включає тисячі мережевих підсистем з комп’ютерами різних типів: від персональних до суперкомпютерів. Ніяка організація і ніхто особисто не адміністує мережу, вона існує і розвивається завдяки загальним зусиллям сотен тисяч добровільних активістів і багатьох організацій у різних куточках світу. Кожен користувач мережі Internet має унікальне ім’я (адресу). Система імен мережі Internet. Адреса користувача в мережі Internet пердставлена 4-байтним числом, байти розділені крапкою. Оскільки граничне значення числа в кожнім байті 255, то діапазон користувачів від 0.0.0.0 до 255.255.255.255. Адреса в цифровій формі незручна і важка для запам’ятовування, тому була створена доменна система імен. Ця система прив’язує до цифрової адреси легку для запам’ятовування комбінацію скорочених слів. Простір доменних імен має ієрархічну структуру, схожу на структуру імен каталогів файлової системи. Це означає, що на кожнім рівні такої ієрархії можуть вказуватися імена піддоменів і конкретних комп’ютерів. Першим праворуч указується скорочена назва країни, наступним – імя піддомена і так далі до імені комп’ютера.

Білет№ 5

1. класифікація апаратного забезпечення комп’ютера.

Персональний комп'ютер - універсальна технічна система, конфігурацію якої можна змінювати в міру необхідності.

Компоненти персонального комп'ютера

1Системний блок --- Блок живлення · Охолодження · Материнська плата · Процесор · Шини · Оперативна пам'ять · Відеокарта · Звукова плата · Мережева плата

2 Носії інформації ---Жорсткий диск · SSD Оптичний привід (CD · DVD · Blu-ray Disc) · Дисковод (Дискета) · Стример · Кард-рідер

3. Пристрої виведення ---Звукові колонки · Динамік · Монітор · Принтер· Графопобудовник (плотер)

4. Пристрої введення ---Клавіатура · Миша · Трекбол · TrackPoint · Тачпад · Сенсорний екран · Світлове перо · Графічний планшет · Мікрофон · Сканер · Веб-камера

5. Ігрові ---Джойстик · Руль · Педалі · Пістолет · Paddle · Геймпад · Танцювальна платформа · Трекер

6. Решта ---Модем · ТВ-тюнер · Мережевий фільтр · Джерело безперебійного живлення

Але Тим не менш існує поняття базової конфігурації. В даний час базова конфігурація складається з 4 складових 1. системний блок 2. монітор 3. клавіатура 4. миша. Системний блок - основний вузол, всередині якого встановлені найбільш важливі компоненти. Пристрої, що знаходяться всередині системного блоку називаються внутрішніми, а підключаються до нього зовні - зовнішніми і периферійними. Основною характеристикою корпусу системного блоку є параметр, званий форм-фактором. Від нього залежать вимоги, які пред'являються до розташовуваних пристроям. Форм-фактор системного блоку обов'язково повинен бути узгоджений з форм-фактором головної (системної, материнської) плати.

2) Топологія ЛОМ

описує спосіб мережевого об’єднання різних пристроїв. Існує декілька видів  топологій, що відрізняються одна від іншої за трьома основним критеріям:

•режим доступу до мережі;

•засоби контролю передачі і відновлення даних;

•можливість зміни числа вузлів мережі.

Структура “зірка”У даній топології вся інформація передається через деякий центральний вузол, так званий оброблювальний комп’ютер. Кожен пристрій має своє власне середовище з’єднання. Всі периферійні станції можуть обмінюватися один з одним тільки через центральний вузол. Перевага цієї структури в тому, що ніхто інший не може впливати на середовище передачі. Один власник управляє і володіє нею.

З іншого боку, центральний вузол повинен бути виключно надійним пристроєм як в сенсі логічної побудови мережі (відстежування конфліктних ситуацій і збоїв), так і фізичного, оскільки кожен периферійний пристрій має свій фізичний канал зв′язку і, отже, всі вони повинні забезпечувати однакові можливості доступу. Додатковий пристрій може бути включений в мережу тільки в тому випадку, якщо організований порт для його під’єднування до центрального вузла.

Структура “кільце”У кільцевій структурі інформація передається від вузла до вузла по фізичному кільцю. Приймач копіює дані, регенерує їх разом з своєю квитанцією підтвердження наступному пристрою в мережі. Коли початковий передавач отримує свою власну квитанцію, це означає, що його інформація була коректно отримана адресатом. У кільці не існує певного централізованого контролю. Кожен пристрій отримує функції контроллера, що управляє, на строго певний проміжок часу. Відмова в роботі хоч би одного вузла приводить до порушення роботи кільця, а, отже, і до зупинки всіх передач. Щоб цього уникнути, необхідно включати в мережу автоматичні перемикачі, які беруть на себе ініціативу, якщо даний пристрій вийшов з режиму нормальної роботи. Тобто, вони дозволяють включать/выключать окремі вузли без переривання нормальної роботи.

 

 Структура “шина”У будь-якій шинній структурі всі пристрої приєднані до загального середовища передачі даних, або шини. На відміну від “кільця” адресат отримує свій інформаційний пакет без посередників.

Процес підключення додаткових вузлів до шини не вимагає апаратних доопрацювань з боку вже працюючих вузлів мережі, як це має місце у разі топології “зірка”.

Проте шинна топологія вимагає жорсткої регламентації доступу до середовища передачі. Існує два методи регулювання такого доступу, відомого ще під терміном “шинний арбітраж”:

•”фіксований майстер” (централізований контроль шини):

•доступ до шини контролюється центральним майстер-вузлом;

•”плаваючий майстер” (децентралізований контроль шини) завдяки власному інтелекту кожен пристрій сам визначає регламент доступу до шини

Білет№6

1)Основні та додаткові компоненти комп’ютера. ЇХ основна характеристика.

Компоненти персонального комп'ютера

1Системний блок --- Блок живлення · Охолодження · Материнська плата · Процесор · Шини · Оперативна пам'ять · Відеокарта · Звукова плата · Мережева плата

2 Носії інформації ---Жорсткий диск · SSD Оптичний привід (CD · DVD · Blu-ray Disc) · Дисковод (Дискета) · Стример · Кард-рідер

3. Пристрої виведення ---Звукові колонки · Динамік · Монітор · Принтер· Графопобудовник (плотер)

4. Пристрої введення ---Клавіатура · Миша · Трекбол · TrackPoint · Тачпад · Сенсорний екран · Світлове перо · Графічний планшет · Мікрофон · Сканер · Веб-камера

5. Ігрові ---Джойстик · Руль · Педалі · Пістолет · Paddle · Геймпад · Танцювальна платформа · Трекер

6. Решта ---Модем · ТВ-тюнер · Мережевий фільтр · Джерело безперебійного живлення

Персональний комп'ютер - універсальна технічна система, конфігурацію якої можна змінювати в міру необхідності. Тим не менш існує поняття базової конфігурації. В даний час базова конфігурація складається з 4 складових 1. системний блок 2. монітор 3. клавіатура 4. миша. Системний блок - основний вузол, всередині якого встановлені найбільш важливі компоненти. Пристрої, що знаходяться всередині системного блоку називаються внутрішніми, а підключаються до нього зовні - зовнішніми і периферійними. Основною характеристикою корпусу системного блоку є параметр, званий форм-фактором. Від нього залежать вимоги, які пред'являються до розташовуваних пристроям. Форм-фактор системного блоку обов'язково повинен бути узгоджений з форм-фактором головної (системної, материнської) плати.

12)Понятття про глобальну комп’ютерну мережу інтернет. Типи підключення до інтернет. Інтернет— всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутинибта електронна пошта.

Найбільш поширеними є два типи підключення до мережі Ін тернет:

• комутоване з'єднання за допомогою модему або супутникової тарілки — це тимчасово існуючий канал зв'язку з мережею Інтернет, який організовується на час роботи в мережі;

• постійне з'єднання за допомогою виділеної лінії або тієї ж супутникової тарілки — головна відмінність даного типа підключення — це наявність постійного доступу до ресурсів мережі Інтернет.

Былет №7

1)Основні сервіси інтернет та їх використання.

FTP — одна з найпоширеніших послуг; забезпечує передачу великих файлів, розміри яких можуть сягати десятків мегабайтів. Система побудована на основі FTP-серверів — спеціальних комп’ютерів, на яких розміщується інформація.

Для пошуку інформації в Internet використовуються спеціальні пошукові сервери — виділені комп’ютери, які автоматично пере-глядають ресурси Internet та індексують їхній склад. Такому серве-рові можна задати фразу чи набір ключових слів на певну тему — і він видасть вам список ресурсів, що відповідають вашому запитові. З-поміж найпопулярніших пошукових серверів можна назвати: AltaVista (www.altavista.com), InfoSeek (www.infosek.com), Lycos (www.lycos.com), а також Yahoo!, HotBot, Excite. Існують також спеціальні пошукові сервіси Internet, зокрема такі: Gopher — система, що забезпечує пошук ресурсів із допомогою ієрархічних меню. Елементами меню можуть бути текстові або двійкові файли, зображення, посилання на інші сервери.

WAIS — Wide Ared Information Service — служба пошуку розпо-діленої інформації. Це — програмне забезпечення для пошуку інфо-рмації в базі даних Internet.

Серед клієнтських програм можна назвати: WinWais, WAIS Manager, WAIS Dialler. Archie — система, яка забезпечує пошук файлів, що розміщу-ються на FTP-серверах на основі імені файла.

Як приклад програми-клієнта можна назвати WS Archie.

2) Класифікація програмного забезпечення

Класифікація програмного забезпечення 1. Системне: 1.програмне резервування; 2.програми русифікатори; 3.програми для діагностики комп’ютера;  4.програми КЕШи; 5.програми для оптимізації дисків; 6.програми динамічного зжаття дисків; 7.драйвери (mouse.com); 8.операційні системи (Window, Linex, MS DOS); 9.програми-оболонки (FAR, Win32, Nc, Dn);  10.утиліти (архіватори: WinRar, WinZip; антивіруси: Касперського); 11.програми дифрагментації дисків. 2. Інструментальне: 1.мови програмування: - машинно-орієнтовані (низький рівень): Асамблер; - процедурно-орієнтовані (середній рівень): Pascal, Basic; - об’єктно-орієнтовані (високий рівень): Delphi, Java, Visual Basic; 2.відлагоджувачі – програми, що дозволяють автоматизувати процес відлагоджування (Debuger); 3.транслятори – програми,що перекладають текст, записаний однією з мов програмування, у машинний код: - інтерпретатори (Basic); - компілятори (Pascal). 3. Прикладне: загального пизначення: - Ms Office (World, Excel, Power Point);  - поштові програми; - довідники, енциклопедії;  спеціального призначення: - 1С бухгалтерія - навчальні програми - банківські програми - САПР (системи автоматизованого проектування) - ARM (автоматизоване роботе місце).

Білет №8

1)Програмне забезпечення для роботи з інтернет.

Інтернет — всесвітня система комп’ютерних мереж. Інтернет утворює глобальний інформаційний простір, слугує фізичною основою доступу до вебсайтів і багатьох інших систем даних передачі. Часто згадується як «Всесвітня мережа» і «Глобальна мережа». кращі програми для використання в Інтернеті: браузери, поштові програми, програми менеджери завантажень і т.п.

Браузери Google Chrome . Maxthon , Mozilla Firefox .,Opera …. Avant Browser ,

Менеджери завантажень Orbit Downloader, Internet Download Manager,. Download ., Master, Download Accelerator Plus.. Free Download Manager,,

Месенджери Miranda IM,, Skype,, Mail.ru Агент,,QIP Infium ,,ICQ

E-mai… Thunderbird.. IncrediMail.. Becky! Internet Mail… SeaMonkey Foxmail

2. Прикладне програмне забезпечення призначене для користувачів, що звичайно не створюють своїх програм, а лише використовують програмні засоби для вирішення певних задач. На відміну від програмістів, таких користувачів називають “кінцевими“. Вважається, що саме вони і є справжніми споживачами тої інформації, що зосереджена в пам’яті комп’ютера або може генеруватися в процесі роботи прикладних програм. При спілкуванні з прикладною системою користувачу іноді доводиться виконувати деякі прості операції - вводити числа і тексти, переглядати дані, виводити графіки і малюнки на екран дисплея і на зовнішні пристрої та інше. Прикладні програмні засоби будуються таким чином, щоб створити користувачу максимальний комфорт при виконанні дій і при цьому не вимагати від нього надмірно великих навиків і спеціальних знань, що не відносяться безпосередньо до його фахових інтересів. Можна виділити два класи прикладного програмного забезпечення, що використовуються на персональних комп’ютерах: • прикладні пакети і програми загального призначення; • проблемно-орієнтовані пакети і програми.

Білет № 9

1)Призначення та використання текстових редакторів.

Текстові редактори - це програми для створення, редагування, форматування збереження і друку документів. Сучасний документ може містити, крім тексту, і інші об'єкти (таблиці, діаграми, малюнки і т. д.).

Більш досконалі текстові редактори, що мають цілий спектр можливостей по створенню документів (наприклад, пошук і символів, засоби перевірки орфографії, вставка таблиць тощо), називають іноді текстовими процесорами. Прикладом такої програми є Word з офісного пакету Microsoft Office. Потужні програми обробки тексту - настільні видавничі системи - призначені для підготовки документів до публікації. Приклад такої системи - Adobe PageMaker.

2)Призначення, види та склад операційних систем

Операці́йна систе́ма — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

До складу операційної системи входять:

• Ядро операційної системи, що забезпечує розподіл та управління ресурсами обчислювальної системи;

• базовий набір прикладного програмного забезпечення, системні бібліотеки та програми обслуговування.

Ядро системи — це набір функцій, структур даних та окремих програмних модулів, які завантажуються в пам'ять комп'ютера при завантаженні операційної системи та забезпечують три типи системних сервісів:

• управління введенням-виведенням інформації (підсистема вводу-виводу ядра ОС);

• управління оперативною пам'яттю (підсистема управління оперативною пам'яттю ядра ОС);

• управління процесами (підсистема управління процесами ядра ОС).

Кожна з цих підсистем представлена відповідними функціями ядра системи.

Багатозадачні операційні системи також включають ще одну обов'язкову складову - механізм підтримки багатозадачності. Ця складова не надається в якості системного сервісу і тому не може бути віднесена до жодної з підсистем.

Існує три основних механізми забезпечення багатозадачності (планування задач):

1. шляхом надання процесора окремій задачі на квант часу, який визначається самою задачею (кооперативна багатозадачність; останнім часом практично не використовується або область використання значно обмежена всередині процесів);

2. шляхом надання процесора окремій задачі на квант часу, який визначається обладнанням обчислювальної системи - інтервальним таймером;

3. виділення під окрему задачу окремого процесора в багатопроцесорних системах.

У перших двох випадках на кожному з процесорів в окремо взятий момент часу обраховується лише одна задача, але за рахунок достатньо малого кванту часу (в межах мілісекунд), що почергово надається кожній з задач, виникає ілюзія одночасного виконання в системі багатьох задач.

В сучасних системах, як правило комбінується методи 2 і 3.

Білет №10

1. Текстовий редактор ворд. Вікно текстового редактора.

Microsoft Word (повна назва Microsoft Office Word,— текстовий процесор, що випускається фірмою Майкрософт, входить до складу офісного пакету «Microsoft Office». Перша версія, «Multi Tool Word», була написана для Xenix і перенесена під DOS у 1983 році. Пізніше створено версії для Apple Macintosh (1984), Microsoft Windows (1989), SCO UNIX, OS/2.

Вікно редактора Word має декілька стандартних елементів. Одні з них

постійно присутні на екрані, інші можна викликати за бажанням

користувача.

Рядок меню. Під рядком заголовка у вікні розміщується рядок меню, який

містить такі пункти:

Файл — робота з файлами документів;

Правка — редагування документів;

Вид — перегляд документів;

Вставка — вставка в документ малюнків, діаграм, поточної дати і часу,

формул та інших об'єктів;

Формат — форматування документів (встановлення шрифтів, параметрів

абзацу);

Сервис — сервісні функції (перевірка орфографії, встановлення параметрів

настроювання Word);

Таблица — робота з таблицями;

Окно — робота з вікнами документів;

? — довідкова інформація про Word.

Кожний пункт меню має відповідне підменю. Для відкриття меню слід

натиснути клавішу [Alt] або [F10]. Після цього один з пунктів меню

виділиться інверсним кольором.

2. Файлова структура операційних систем.

Файлова система (ФС) - функціональна частина ОС, тобто це порядок зберігання і - організації файлів на диску Види файлової структури: 1) Однорівнева ФС - лінійна послідовність імен файлів, використовується для дисків з невеликою кількістю файлів, 2) Багаторівнева ієрархічна ФС - являє собою деревоподібну структуру, служить для зберігання сотні і тисячі файлів. Каталог (Папка) верхнього рівня містить вкладені папки 1уровня, які можуть містити папки 2 рівня і тд Для зберігання інформації кожен диск розбивається на 2 області: 1) каталог (directory) або папка - містить назви файлів і вказівка ​​на початок їх розміщення на диску, 2) область зберігання файлів, містить текст. Щоб знайти файл треба знати: 1) ім'я файлу, 2) де зберігатися файл

наприкладC: \ GAMES \ CHESS \ zena.exe Ім'я диска - З папка 1уровня-GAMES папка 2уровня-CHESS, а ім'я файлу - zena.exe В процесі роботи найбільш часто над файлами виробляють наступні операції: копіювання, переміщення, видалення, перейменування.

Білет№11

1. Ведення і редагування тексту. Поняття про редагування.

Введення символів. Перед введенням символів слід вибрати шрифт, його розмір, формат.

Якщо в будь-якій позиції рядка натиснути клавішу [Enter], то редактор переходить на новий рядок абзацу. Для переходу в наступний рядок без створення абзацу слід натиснути комбінацію клавіш [Shift-Enter].

Користувач може примусово ввести роздільник сторінок. Для цього слід підвести курсор до рядка, з якого має починатись наступна сторінка і натиснути комбінацію клавіш [Ctrl-Enter].

Переміщення за текстом. Переміщуватись за текстом можна за допомогою миші, використовуючи лінійки прокрутки. Для переміщення є можливість використовувати клавіші управління курсором і комбінації клавіш: [PgUp], [PgDn] — на розмір вікна вгору, вниз; [Home], [End] — на початок, закінчення рядка; [Ctrl-Home], [Ctrl-End] — на початок, закінчення тексту.

Виділення тексту. Для виділення тексту мишею слід встановити курсор миші на початок фрагменту, натиснути ліву кнопку і, не відпускаючи її перемістити курсор до кінця фрагменту. При цьому колір виділеного фрагменту буде інвертуватися

Редагування — це приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту. Складається з двох рівноправних процедур: контролю (аналізу) та виправлення (реконструкції) авторського оригіналу.

Редагування виділеного фрагменту. Виділений фрагмент можна вилучити, перемістити, скопіювати. За таких операцію часто використовують буфер обміну Windows. Через цей буфер редакторWord може обмінюватись інформацією з іншими програмами, що працюють у середовищі Windows. Вилучити виділений фрагмент тексту можна за допомогою команди Правка / Вырезать або кнопки Удалить панелі інструментів Стандартная. Фрагмент вилучається із тексту і поміщається у буфер обміну. Текст з буферу обміну можна багаторазово читати. Цей текст зберігається в буфері доти, поки в нього не буде занесений новий фрагмент, але при цьому фрагмент у буфер обміну не заноситься. Вставка фрагменту з буферу обміну здійснюється командою Правка / Вставить або кнопки Вставить панелі інструментів Стандартная. Фрагмент вставляється в позицію текстового курсора. Перенести фрагмент можна за допомогою послідовного виконання двох команд: Правка / Вырезать і Правка / Вставить. При виконанні першої команди виділений фрагмент переноситься в буфер обміну, але з тексту не вилучається.

Команди редагування діють і при роботі з документами в різних вікнах. Це дає змогу обмінюватись фрагментами тексту між різними документами.

Поля — це спеціальні фрагменти тексту, які розміщуються в документі і забезпечують автоматичне внесення в документ деякої інформації. Для внесення в документ поля слід встановити курсор у потрібну позицію і виконати команду Вставка /Поле, при цьому відкривається вікно діалогу Поле.

2)Призначення, види і можливості графічних операційних систем.

Роботою прикладних програм управляє операційна система. Графічними операційні системи називають тому, що вони підтримують графічний інтерфейс користувача. Під інтерфейсом розуміють засоби зв’язку, взаємодії, узгодження. Інтерфейс користувача являє собою набір засобів діалогу, взаємодії програми (комп’ютера) та користувача. Загальною властивістю таких систем є використання віконної технології: кожній прикладній програмі на екрані відводиться прямокутна ділянка, яка називається вікном. Всі операції з програмою здійснюються в цьому вікні. Одночасно може виконуватись декілька завдань. Вікна можуть займати весь екран або його частину, а також перекривати одне одного. Особливостями середовища Windows є :

· зручність інтерфейсу користувача, який полягає у використанні різноманітних кнопок та меню, орієнтації роботи з маніпулятором миша та переважному використанні графічного режиму роботи екрану;

· стандартизація інтерфейсу користувача;

· оптимальне управління оперативною пам’яттю;

· багатозадачність;

· підтримка технології Plug-and-Play, яка полягає в автоматичному налагодженні нових пристроїв, що підключаються до ПК;

· підтримка технології Drag-and-Drop, яка полягає у тому, що багато команд ОС можна виконати шляхом “перетягування” об’єктів за допомогою маніпулятора миша;

· підтримка OLE технології, яка передбачає інтеграцію програм, тобто можливість використовувати в одній програмі об’єктів, створених іншою програмою;

· вбудована підтримка роботи з Internet;

· вбудовані засоби роботи з мультимедіа.

Білет №12

1)Поняття про форматування документа. Основні операції форматування. Форматува́ння— процедура розбиття доріжок магнітного диска на фізичні записи, що виконується перед першим використанням диска, або при створенні на розділі диску файлової системи. Форматування при цьому супроводжується втратою даних, на розділі, що форматується.

Форматування символів (вибір шрифтів)

Для форматування символів використовується команда «Шрифт...» у меню «Формат», після виконання якої з’являється вікно діалогу:

Для форматування символів використовується також панель інструментів форматування. На цій панелі можна змінити шрифт виділеного фрагменту тексту, вибираючи зі списку — «Шрифт» ім’я потрібного шрифту. Для зміни розміру шрифту виділеного фрагменту тексту виберіть зі списку  — «Размер шрифта» величину потрібного розміру.

Можна також змінити зображення шрифту виділеного фрагменту тексту, натискаючи кнопки «Полужирный»,  — «Курсив»,  — «Подчеркнутый».

Особливості деяких шрифтів

Шрифти, які доступні у Word (сьогодні їх відомо кілька тисяч), залежать від конфігурації системи Windows, проте серед них, як правило, присутні шрифти з назвами Arial Cyr, Times New Roman Cyr, Courier New Cyr.

Перші два шрифти відносяться до так званих пропорційних шрифтів, у яких ширина літери у рядку залежить від її «товщини», тобто літера «і» буде займати втричі менше місця ніж літера «ш». Такі шрифти у документах виглядають значно красивіше. У шрифті Courier New Cyr кожна літера займає однакове місце, малюнок цього шрифту 13–14 розміру повторює малюнок шрифту друкарської машинки. У другому та третьому шрифтах на краях більшості літер присутні невеликі додаткові виступи, так звані насічки, які роблять контур літери красивішим, проте у випадках, коли текст треба зменшувати, чи друкувати (копіювати) з невисокою якістю, насічки «забруднюють» текст, тому краще обирати шрифти без насічок.

Деякі з шрифтів мають зовсім екзотичний вигляд. наприклад шрифт «Wingdings»:

а також шрифт «Monotype Sorts»:

Утворення та видалення буквиці

Д

ля форматування першого символу абзацу інколи використовується команда «Буквица...» у меню «Формат». Щоб вибрати місце для вставки буквиці та її параметри, задайте підходящі значення у відповідних списках вікна діалогу. Для видалення буквиці у вказаному вікні діалогу у полі «Положение» виберіть «Нет».

Форматування абзаців

Для форматування абзаців використовується команда «Абзац...» у меню «Формат», після виконання якої з’являється вікно діалогу:

2)Основні поняття про елементи віндовс.

Головне меню містить у собі такі пункти:

Програми - виведення списку інстальованих програм.

Документи - виведення списку недавно переглянутих документів.

Настройки - виведення списку компонентів системи, настройка яких може бути змінена.

Пошук - пошук папок, файлів.

Довідка - виклик довідкової системи.

Виконати - запуск програм, відкриття папки або команди виконання MSDOS.

Завершення роботи або перезавантаження комп'ютера.

Пункт Головного меню Програми вміщає найбільш важливі програми, наприклад: Word, Excel, Access, Explorer. Крім того, меню Програми вміщає пункт Стандартні, Автозавантаження. Папка Автозавантаження призначена для розміщення програм, які повинні запускатися автоматично при запуску Windows. Щоб програма запускалася автоматично при запуску операційної системи, необхідно створити для неї ярлик і розмістити його в папку Автозавантаження. Для цього необхідно:

1)  знайти потрібну програму;

2)  вказати на неї й натиснути праву кнопку миші;

3)  обрати команду Створити ярлик. На екрані з'явиться новий ярлик;

4)  послідовно розгорнути папки Windows, Головне меню, Програми (щоб розгорнути папку, варто вказати на знак „плюс” ліворуч від її імені й натиснути кнопку миші); 

5)  перетягнути ярлик у папку Автозавантаження. 

Програма з'явиться в папці  Автозавантаження й буде запускатися при кожному запуску Windows.

Пункт Настройка призначений для настроювання операційної системи, інтерфейсу користувача, робочих параметрів клавіатури й миші, інсталяції й знищення програмного забезпечення. Ці операції виконуються за допомогою Панелі управління. Панель управління можна відкрити в папці Мій комп'ютер, у пункті Програми Головного Меню, якщо обрати програму Провідник і натиснути значок Панель управління.

Панель управління  Windows

За допомогою Панелі управління можна виконати:

1     Настройку дати й часу, що дозволяє встановити поточну дату й час на системних часах. 

2     Настройку мови й стандартів обраної країни.

Існує п'ять вкладок:

• регіон і мова;

• числа. Регулює формат подання чисел, таких як: скільки знаків після коми, поділ цілої й дрібної частини та ін.;

• грошова одиниця;

• час;

• дата. 

3     Настройку миші. Вікно діалогу вміщає 4 вкладки:

• вкладка "кнопка миші" задає конфігурацію кнопок миші, і швидкість подвійного натискання;

• вкладка "покажчик", дозволяє вибрати вид покажчика миші;

• вкладка "переміщення", дозволяє отримати на екрані загасаючий слід при пересуванні покажчика миші; 

• вкладка "загальний" дозволяє обрати драйвер миші.

4     Настройку принтерів, що призначені для конфігурації, управління локальним або сітьовим принтером, факсом, модемом і управління пристроями мережі.

5     Настройку паролів.

6     Настройку звуків. 

7     Настройку клавіатури. Вікно діалогу вміщає:

• вкладку "швидкість" (повтор символів, швидкість повтору, швидкість миготіння курсору);

• вкладку "мова". Обирається з'єднання клавіш, які використовуються для переключення з однієї мови на іншу;

• вкладку "загальна", яка задає драйвер клавіатури.

8     Вкладка "модем". Модем - пристрій для передачі даних через телефонну лінію. 

9     Вкладка "мультимедіа". Мультимедіа - це об'єднання різної інформації в єдиний комплекс (текстової, цифрової, відео). Мультимедіа має кілька додатків. 

10      Вкладка пошти й факсу.

11      Вкладка "мережа". 

12      Вкладка системи, яка використовується для отримання інформації про користувача, про апаратне забезпечення, про зміну системних ресурсів, для настройки й конфігурації драйверів пристроїв. 

13      Вкладка установки й знищення програм. 

14      Вкладка установки оснащення.

15      Настройку шрифтів. Якщо використовуються шрифти True Type, то Windows і його додатки відображають на екрані шрифти так, як вони будуть виведені на друк. 

16      Настройку екрана, що  вміщує 4 вкладки: 

• тон, дозволяє встановити на робочому столі рисунок або візерунок; 

• заставка - це переміщення візерунка або рисунка, що з'являється на екрані, якщо користувач не використовує комп'ютер протягом деякого часу; 

• оформлення, зміна  кольору й форми деяких елементів екрана;

• параметри, які настроюють відеосистему (кількість кольорів, розмір системних шрифтів, роздільна здатність екрана, установлення моделі монітора й відеоадаптера).

 

Функція Пошук головного меню Windows

Ця функція дозволяє переглянути весь диск у пошуках конкретного файла. Для пошуку файла необхідно виконати такі дії:

1          Натиснути на кнопку Пуск й обрати пункт Пошук. 

2          У меню, що з'явиться, вибрати пункт Файли й папки. На екрані з'явиться діалогове вікно Знайти. 

3          Визначити параметри пошуку (ім'я файла або папки), і натиснути на кнопку Знайти. 

Пошук можливо здійснити за ім'ям, за датою зміни файла, за допоміжною інформацією, наприклад, по тексту, що зберігається у файлі.

Щоб відкрити знайдений файл або папку, треба двічі натиснути на його ім'я.

Пошук інформації в комп'ютері можна здійснити й за допомогою папки Мій Комп’ютер і Провідник.

Білет №13

1) Створення та редагування таблиць у ворд.

Створити таблицю можна, нарисувавши потрібну кількість рядків і стовпців або перетворивши текст на таблицю.

Рисування таблиці

Можна нарисувати складну таблицю  , наприклад, із клітинками різної висоти, або з різною кількістю стовпців у рядку.

1. Клацніть місце, де потрібно створити таблицю.

2. На вкладці Вставлення у групі Таблиця виберіть елемент Таблиця, а потім Намалювати таблицю.Вказівник миші перетвориться на олівець.

3. Щоб визначити зовнішні межі таблиці, нарисуйте прямокутник. Потім нарисуйте лінії стовпців і рядків усередині цього прямокутника.

4. Щоб видалити одну або кілька ліній, у секції Табличні знаряддя на вкладці Конструктор у групі Накреслити межі натисніть кнопку Гумка.

5. Виберіть лінію, яку потрібно видалити.

6. Після завершення створення таблиці клацніть клітинку й розпочніть введення тексту або додайте рисунок.

Перетворення тексту на таблицю

1. Вставтероздільники, наприклад, коми або символи табуляції, щоб указати, де потрібно поділити текст на стовпці. Використовуйте символи абзаців, щоб указати новий рядок.

2. Виділіть текст, який потрібно перетворити.

3. На вкладці Вставлення у групі Таблиця виберіть елемент Таблиця, а потім Перетворити на таблицю.

4. У діалоговому вікніПеретворити на таблицю у групіРоздільник виберіть роздільник із тексту.

2)Структура екрану. Використання миші у віндовс.

Типова структура вікна В системі Windows існують такі типи вікон:      програмне вікно - вікно, в якому виконується програма (додаток);      вікно документа - вікно, пов'язане з конкретною прикладною програмою;      вікно папки - вікно, в якому можна переглядати ресурси комп'ютера;      діалогове вікно - вікно, в якому відбувається діалог користувача з системою Windows (вибираються або робляться деякі установки);      вікно повідомлень - вікно, в якому видається повідомлення ОС.

Вікна можна відкривати, закривати, згортати, переміщати, змінювати розміри, впорядковувати. Змінювати подання вікон можна наступним чином.Згорнути вікно в кнопку:      або клацанням миші по кнопці «Згорнути».Розгорнути вікно на весь екран:     або клацанням миші по кнопці «розгорнути»,     або подвійним клацанням миші по «Рядку заголовка», Відновити нормальні розміри вікна, згорнутого в кнопку:     клацання миші по кнопці на «Панелі задач».Закрити вікно:    або клацанням миші по кнопці «Закрити»,     або клацанням миші по значку «Рядки меню» і далі через пункт Закрити.

Для переміщення вікна по екрану потрібно зробити вікно активним (поточним), встановити покажчик миші на «Рядок заголовка» і перетягнути вікно при натиснутій лівій кнопці миші.

Для змін розмірів вікна необхідно підвести покажчик миші до його кордоні, і коли він приймає вид двонаправленої стрілки (рис. 2.2.) При натиснутій лівій кнопці миші змінити розмір вікна.

Былет №14

1)Використання графычних можливостей ворд.

Малюнки надають документу більшу наочність і виразність, допомагають краще зрозуміти текст. У додатки Microsoft Office можна вставляти растрові й векторні малюнки більшості графічних форматів або ж створювати самому векторні малюнки. Растрові малюнки складаються з великої кількості крапок. При збільшенні малюнка збільшуються розміри кожної крапки малюнка. На прямих лініях з'являються зубчасті відрізки. До малюнків відносяться: крапкові малюнки, скановані зображення, фотографії та картинки. Для зміни малюнків слугує панель інструментів Настроювання зображення й деякі інструменти панелі інструментів Малювання.

Векторні малюнки складаються з ліній, кривих і інших об'єктів. Вони краще масштабуються. Векторні зображення створюються при використанні панелі інструментів Малювання. Автофігури є векторними малюнками.

Якщо знадобитися видалити картинку, то потрібно клацнути мишею на зображенні й потім нажати клавішу DELETE. Картинка буде вилучена з документа.

Графічні об'єкти: це будь-який намальований або вставлений об'єкт, який можна редагувати й форматувати за допомогою панелі інструментів малювання (убудованим редактором графічних об'єктів). Ці об'єкти є частиною текстового документа.

Любий намальований або вставлений малюнок, який можна редагувати вважається графічним об'єктом. Графічними об'єктами є автофігури, лінії й об'єкти WordArt. У ряді випадків для редагування малюнка з використанням панелі інструментів Малювання малюнок варто розгрупувати й перетворити в графічний об'єкт.

Команда Об'єкт у меню Вставка у вікні програми Word дозволяє вставити малюнок, який можна буде редагувати надалі за допомогою програми, у якій він створювався.

Для вставки малюнка необхідно встановити курсор на місце вставки, указати в меню Вставка команду Малюнок і вибрати одну з команд: Картинки, З файлу, зі сканера або камери, Організаційна діаграма, Створити малюнок, Автофігури, Об'єкт WordArt, Діаграма.

Для використання деяких форматів файлів необхідно встановити спеціальні графічні фільтри. Всі графічні фільтри автоматично встановлюються тільки при повній установці Word. Ви можете переглянути, які фільтри для малюнків установлені на вашому комп'ютері, вибравши в меню Вставка команду Малюнок, З файлу. У діалоговому вікні Додавання малюнка відкрийте список, що розкривається, Тип файлу. Для перегляду малюнків у діалоговому вікні Додавання малюнка, не відкриваючи файлів, потрібно нажати кнопку Подання  на панелі інструментів і вибрати в списку Ескізи або Перегляд.

 При збереженні документа, що містить малюнки, Word автоматично підбирає для кожного графічного зображення оптимальний формат файлу. При бажанні можна самому задати ці параметри.

Також Word включена колекція кліпів, що містить різноманітні малюнки, фотографії, звукові файли й відеокліпи.

Убудований в Word графічний редактор дозволяє створювати найрізноманітніші графічні об'єкти: від простих ліній і блок-схем до барвистих ілюстрацій. Малюнки можна розміщати в одному із трьох графічних шарів: у тексті, за текстом або перед текстом.

Кнопки панелі інструментів Малювання використаються при малюванні й форматуванні ліній і фігур, створенні написів і об'єктів WordArt.

Word автоматично переходить у режим розмітки після натискання кнопки на панелі інструментів Малювання. При цьому покажчик миші придбає вид хрестика. На екрані відображається Полотно - область, у якій можна малювати фігури, що має вид прямокутника. Полотно дозволяє розташувати разом частини малюнка, що вкрай важливо, якщо малюнок складається з декількох фігур.

Є можливість згрупувати кілька об'єктів так, щоб Word розглядав їх як єдине ціле. Наприклад, можна задати режими обтікання текстом як єдиного цілого згрупованих об'єктів (малюнків) або малюнка й підпису до нього.

Графічний редактор Word, дозволяє швидко будувати векторні малюнки. Можливості, надавані редактором малюнків, дуже схожі на засоби, наявні в будь-якому іншому графічному редакторі. Для редагування об'єктів і зміни їхніх квітів, заливань, границь і інших параметрів, служить панель інструментів Малювання.

Діалогове вікно формат припускає найбільш повні можливості для форматування графічних об'єктів.

Для того щоб активізувати вікно діалогу Формат, необхідно виконати наступні дії:

Виділити об'єкт, клацнувши на ньому. Щоб виділити об'єкт, що розташовує за текстом, потрібно спочатку клацнути на кнопці Вибір об'єктів панелі інструментів Малювання.

Вибрати з меню Формат команду Автофігура, Напис, Малюнок, Об'єкт WordArt. Назва команди залежить від типу виділеного об'єкта. Відкриється діалогове вікно Формат.

Можливо, виникне необхідність скористатися й іншими програмами, наявними на жорсткому диску, з більше великими бібліотеками зображень. Існує кілька способів вклеювання зображень із інших програм. Найпростіший полягає в наступному:

     1. Виділити потрібний об'єкт в іншій програмі.

     2. Клацнути в цій програмі на кнопці Копіювати в буфер для копіювання об'єкта в системний буфер обміну.

     3. Далі перемкнувшись в Word вибрати з основного меню команду Виправлення/Спеціальна вставка.

4. У діалоговому вікні Спеціальна вставка вибрати Вставити як малюнок і потім клацнути на ОК.

2)Робота із вікнами у віндовс. Структура вікна.

Типова структура вікна В системі Windows існують такі типи вікон:      програмне вікно - вікно, в якому виконується програма (додаток);      вікно документа - вікно, пов'язане з конкретною прикладною програмою;      вікно папки - вікно, в якому можна переглядати ресурси комп'ютера;      діалогове вікно - вікно, в якому відбувається діалог користувача з системою Windows (вибираються або робляться деякі установки);      вікно повідомлень - вікно, в якому видається повідомлення ОС.

Вікна можна відкривати, закривати, згортати, переміщати, змінювати розміри, впорядковувати. Змінювати подання вікон можна наступним чином.Згорнути вікно в кнопку:      або клацанням миші по кнопці «Згорнути».Розгорнути вікно на весь екран:     або клацанням миші по кнопці «розгорнути»,     або подвійним клацанням миші по «Рядку заголовка», Відновити нормальні розміри вікна, згорнутого в кнопку:     клацання миші по кнопці на «Панелі задач».Закрити вікно:    або клацанням миші по кнопці «Закрити»,     або клацанням миші по значку «Рядки меню» і далі через пункт Закрити.

Для переміщення вікна по екрану потрібно зробити вікно активним (поточним), встановити покажчик миші на «Рядок заголовка» і перетягнути вікно при натиснутій лівій кнопці миші.

Для змін розмірів вікна необхідно підвести покажчик миші до його кордоні, і коли він приймає вид двонаправленої стрілки При натиснутій лівій кнопці миші змінити розмір вікна.

Білет №15

1)Створення шаблонів документу та робота з макросами у ворд.

Шаблон — це тип документа, що під час відкриття створює власну копію. У Microsoft Office Word 2007 - Українська версія шаблон може бути файлом .dotx або .dotm (у файл типу .dotm можна додавати макроси). Можна розпочати з чистого документа та зберегти його як шаблон, або створити шаблон на основі наявного документа або шаблону.

Створення нового шаблону

1. Натисніть кнопку Microsoft Office і виберіть пункт Створити.

2. Виберіть пункт Новий документ і натисніть кнопку Створити.

3. За потреби змініть настройки полів, розміри та орієнтацію сторінок, стилі та інші параметри форматування.

Також можна додати текст інструкцій, елементи керування вмістом (наприклад, вибір дати) і рисунки, що мають з’являтися в усіх нових документах, створених на основі цього шаблону.

4. Натисніть кнопку Microsoft Office і виберіть пункт Зберегти як.

5. У діалоговому вікні Зберегти як виберіть пункт Надійні шаблони.

6. Назвіть новий шаблон, виберіть Шаблон Word зі списку Тип файлу та натисніть кнопку Зберегти.

 Примітка   Також можна зберегти шаблон як Шаблон Word із підтримкою роботи макросів (файл .dotm) або Шаблон Word 97-2003 (файл .dot ).

7. Закрийте шаблон.

У Microsoft Office Word 2007 - Українська версія можна автоматизувати часто виконувані завдання за допомогою макросів. Макрос — це послідовність команд та інструкцій, згрупованих в одну команду для автоматичного виконання певного завдання.

Типове застосування макросів:

• Для прискорення часто використовуваних операцій редагування або форматування

• Для об’єднання кількох команд — наприклад, для вставлення таблиці з заданими розмірами і межами та певною кількістю рядків і стовпців

• Для полегшення доступу до параметрів у діалогових вікнах

• Для автоматизації виконання складних послідовностей завдань

Можна використати засіб для записування макросів, щоб записати послідовність дій, або створити макрос, ввівши команди Visual Basic для застосунків у редакторі Visual Basic.

2)Пристрої зовнішньої та внутрішньої памяті

Пам'ять комп'ютера —це пристрої, в яких зберігаються дані та програми. Пам'ять комп'ютера поділяється на внутрішню (основну) та зовнішню. До внутрішньої пам'яті відносяться: оперативна пам'ять, регістри процесора, постійна пам'ять і кеш-пам'ять.

Оперативна пам'ять — це пристрої де розміщені дані, які опрацьовує процесор у даний проміжок часу. При цьому виконується умова, що в будь-який момент є можливість працювати з будь-якою коміркою оперативної пам'яті. Анг¬лійська абревіатура оперативної пам'яті — RAM (Random Access Memory — пам'ять із довільним доступом). В опера¬тивній пам'яті зберігається тимчасова інформація, яка змінюється під час виконання процесором різних операцій, таких як запис, зчитування, зберігання тощо. При відклю¬ченні живлення комп'ютера вся інформація, що перебувала в оперативній пам'яті, зникає, якщо вона не була збережена на інших носіях інформації.

Оперативна пам'ять реалізована на основі спеціальних мікросхем і її обсяг легко розширюється додаванням по¬трібної кількості мікросхем. Обсяг оперативної пам'яті вимірюється в кілобайтах (1 Кб = 1024 байта) і мегабайтах (1 Мб = 1024 кілобайтів).

Регістри — це надшвидка пам'ять процесора. Вони збе¬рігають адресу команди, саму команду, дані для її виконання і результат.

Для збільшення продуктивності комп'ютера, тимчасового зберігання вмісту комірок оперативної пам'яті використовується кеш-пам'ять (від англійського cashe — склад, тайник). Кеш-пам'ять є проміжним запам'ятовуючим при¬строєм і використовується для прискорення обміну між процесором і оперативною пам'яттю. У сучасних комп'ютерах використовуються кілька рівнів кеш-пам'яті. Кеш-пам'ять може розміщуватись як на кристалі мікропроцесора, так і на системній платі. Системна (або материнська) плата — це плата, на якій розміщено процесор, оперативну та постій¬ну пам'ять, а також системну шину, через яку здійснюєть¬ся зв'язок з усіма іншими пристроями комп'ютера.

Постійна пам'ять — це пристрої для довготривалого зберігання програм та даних. Використовується вона тільки для читання інформації. Як правило, ця інформація запи¬сується при виготовленні комп'ютера і слугує для початко¬вого завантаження операційної системи (див. далі), перевірки дієздатності комп'ютера. Для назви цієї пам'яті використовується англійська абревіатура ROM (Read Only Memory — пам'ять тільки для читання).

Комп'ютер має зовнішню пам'ять, яка використовуєть¬ся для довготривалого збереження програм та даних. Вона реалізується за допомогою спеціальних пристроїв (накопи-чувачів), які залежно від способів запису та зчитування діляться на магнітні, оптичні та магнітно-оптичні.

Основними характеристиками зовнішньої пам'яті є її об'єм, швидкість обміну інформацією, спосіб та час досту¬пу до даних. Пристрої, в яких використовуються магнітні стрічки, належать до пристроїв з послідовним доступом. Пристрої, які використовують магнітні та оптичні диски, належать до пристроїв з прямим доступом.

У персональних комп'ютерах застосовуються магнітні диски двох типів — незмінні тверді (жорсткі) та змінні гнучкі. Вони дають змогу здійснювати як введення, так і ви¬ведення даних.

Жорсткий магнітний диск — це алюмінієва пластина, покрита шаром магнітної речовини. Накопичувач на жорст¬ких магнітних дисках (іноді його називають вінчестером) має невеликі розміри і монтується в корпусі системного блоку комп'ютера. На жорсткому диску записується най¬важливіша для роботи комп'ютера інформація — програми управління комп'ютером та обслуговування різних при¬строїв, «лікарі» для лікування від комп'ютерних вірусів (про¬грам, що псують інформацію та заважають роботі ЕОМ), а також потрібні користувачеві дані та так звані інструмен¬тальні засоби (редактори текстів, засоби створення програм, баз даних тощо). Для постійного зберігання великої кількості різних програм та інформації, які завжди повинні бути під рукою, потрібний великий об'єм пам'яті. Сучасні жорсткі диски мають об'єм від кількох мегабайтів до де¬сятків гігабайтів (1 гігабайт = 1024 мегабайтів).

До зовнішньої пам'яті належать також накопичувачі на гнучких дисках (дискетах). Найпоширенішими є дискети діаметром 3,5" (знак «"» означає дюйм, 1" = 2,54см). Для читання та запису інформації на дискетах у комп'ютері є спеціальні пристрої — дисководи для гнучких дисків.

Комп'ютер може мати дисководи для зчитування інформації з оптичних (лазерних) дисків. Нині широке застосуван¬ня мають оптичні диски діаметром 5,25", їх називають компакт-дисками. Є диски, що дають змогу здійснювати тільки читання даних. Інформація записується на диск під час його виготовлення і потім не може бути змінена. Такі компакт-диски називаються CD ROM (сі-ді-ром). На них можна запису¬вати тексти, програми, зображення, звук, фрагменти відео-фільмів тощо. Обсяг пам'яті компакт-дисків — сотні мегабайтів. Існують також оптичні диски, інформація на яких може перезаписуватись. Вони називаються CD-R (сі-ді-ер). Названі компоненти комп'ютера розміщені в сис¬темному блоці, на передній панелі якого розташований вимикач, входи дисководів, індикатор та ін. На задній панелі є гнізда, що дають можливість під'єднувати різноманітні прилади — дисплей, клавіатуру, принтер, мишку, сканер та ін.

Для керування пристроями комп'ютера використову¬ються електронні схеми, які називаються контролерами. Як правило, для кожного пристрою є свій контролер. Всі контролери підтримують зв'язок з процесором та оперативною пам'яттю комп'ютера через електричний ланцюг, який задіяний для паралельного сполучення пристроїв. Електричний ланцюг називають магістраллю або шиною.

Білет №16

1)Виконання типових операцій з дисками, папками і файлами віндовс

Робота з папками/файлами.

Основні операції з файлами і папками:

• створення;

• копіювання;

• переміщення;

• переіменування;

• перегляд;

• редагування;

• видалення;

• відновлення.

Для створення нової папки потрібно виконати такі дії:

1. вибрати папку, у яку потрібно вкласти нову папку (в вікні програми Мой компютер чи Проводник);

2. у меню Файл вибрати команду Создать/Папка (ці ж команди можна вибрати з контекстного меню на вільному місці поля папки), у вікні з’явиться значок нової папки з іменем Новая папка;

3. ввести нове ім’я і натиснути Enter.

Аналогічно створюються документи (файли), причому створювати можна будь-які документи прикладних програм, що установлені на ПК.

Для переіменування папки/файла його необхідно виділити:

• вибрати команду Переименовать меню Файл і ввести нове ім’я;

• клацнути мишею його ім’я і ввести нове;

• скористатись клавішею F2, яка вводить ім’я папки/файла в режим редагування.

Для видалення папки, файла або ярлика його слід виділити, а потім виконати одну з дій:

• вибрати команду Файл/Удалить;

• натиснути кнопку Удаление панелі інструментів;

• натиснути клавішу Delete;

• перетягнути значок об’єкта, що видаляється, на значок корзини.

При спробі видалення об’єкта з’являється вікно підтвердження видалення. Якщо об’єкт дійсно підлягає знищенню, то потрібно дати стверджувальну відповідь.

Слід мати на увазі, що видалення файла призводить до переміщення його в Корзину, призначену для тимчасового зберігання видалених файлів, звідки при необхідності його можна відновити. Для остаточного видалення файла його потрібно видалити з Корзини.

Файли, що видаляються з дискети або за допомогою командної стрічки, не поміщаються в Корзину. Якщо при видаленні файла утримувати натиснутою клавішу Shift, то об’єкт також буде видалятись без розміщення в Корзині.

Використання методу перетягування для роботи з об’єктами. Для того, щоб премістити об’єкт у потрібне місце його виділяють, натискають ліву або праву кнопку миші, і, не відпускаючи її, перетягують значок об’єкта.

Результат перетягування залежить від типу об’єкта, вибраної кнопки, якою була здійснена операція:

• перетягування файла в папку, що знаходиться на тому ж диску, призводить до переміщення об’єкта;

• при перетягуванні об’єкта на інший диск його буде скопійовано;

• для переміщення об’єкта при перетягуванні  потрібно утримувати клавішу Shift;

• для копіювання об’єкта при перетягуванні потрібно утримувати клавішу Ctrl;

• для створення ярлика при перетягуванні потрібно утримувати клавіші Ctrl+Shift;

• перетягування при натиснутій правій кнопці призводить до відкриття контекстного меню з набором можливих дій: копіювання, переміщення, створення ярлика, відмова від операції.

• перетягування файла на значок принтера приводить до його друкування.

Операції переміщення та копіювання також можна виконувати за допомогою буфера обміну (кнопками панелі інструментів або командами меню Правка); для цього потрібно:

1.  після вибору потрібного об’єкта натиснути кнопку панелі інструментів Копировать (для копіювання) або Вырезать (для переміщення) або вибирати аналогічні команди меню Правка;

2.  відкрити папку, в яку копіюється (переміщується) об’єкт;

3.  натиснути кнопку Вставить (або вибрати команду Вставить меню Правка).

Для копіювання файла (папки) на дискету найпростіше скористатись контекстним меню об’єкта, командою Отправить/Диск 3,5 (А:). У процесі виконання копіювання (переміщення) на екран виводиться індикатор ходу виконання роботи.

2)Поняття про табличний процесор ексель. Вікно табличного процесора

Призначення  табличного процесора.

Електронна таблиця—таблиця з деякими даними, яка зберігається в пам’яті комп’ютера.

Табличний процесор—прикладна програма, призначена для обробки ЕТ.

(Приклади: SuperCalc, Lotus1-2-3, Ms Excel.)

Основні сфери використання ЕТ:

1. Розрахунок грошових оборотів у фінансових операціях.

2. Статистична обробка даних.

3. Інженерні розрахунки.

4. Математичне моделювання процесів.

Основні можливості табличного процесора:

1. Введення і редагування даних.

2. Форматування таблиць.

3. Обробка табличних даних за допомогою вбудованих функцій.

4. Представлення табличних даних в графічному вигляді.

Робоча книга—основний документ Ms Excel, який складається з окремих робочих аркушів. Робочий аркуш (ЕТ) має табличну структуру, складається з рядків і стовпців. (Максимум в Ms Excel 97—256 стовпців на 65536 рядків).

Стовпці робочого аркуша позначені латинськими буквами від А до Z і сполученнями цих букв. Рядки пронумеровані числами.

На перетині рядків і стовпців утворюються клітинки—комірки, кожна з яких має адресу, наприклад, А1, С56, АВ16. В комірці може зберігатися текст, числа або посилання на формулу.

Прямокутна група комірок—діапазон, задається координатами верхньої  лівої и нижньої правої комірок, розділених двокрапкою.

Внизу робочих аркушів є ярлики аркушів. Клацання на них відкриває вибраний аркуш.

Запуск Ms Excel

Пуск→ Программы→ Ms Excel.

Введення даних

Введення даних виконується безпосередньо в комірку або в рядку формул (над робочим аркушем).

Типи даних, які можуть зберігатися в комірках:

Текст—будь-які символи. Якщо потрібно ввести число, як текст, поставте на початку апостроф.  Довжина до 255 символів.

Числа—цілі, десяткові и звичайні дроби, в стандартнім вигляді. Якщо число не поміщається, то з’явиться « ######».

Послідовності—виділити першу комірку (для числових послідовностей з кроком більше 1—дві сусідні комірки), за маркер автозаповнювача (на границі виділення) розтягнути область заповнення.

Редагування даних

Редагування даних виконується стандартно.

(Повторити засоби редагування даних у текстовому редакторі:

Операції видалення, вставки символів.

Операції з фрагментами тексту:

• Виділення

• Видалення—клавіша DELETE або КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ—Удалить або Правка—Удалить

• Копіювання—CTRL+ INS, SHIFT+ INS або КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ—Копировать, КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ—Вставить, або перетягування при натиснутій CTRL.

• Переміщення—за допомогою миші або КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ-Вырезать, КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ—вставить).

Форматування даних.

Виділяємо потрібну комірку або діапазон. КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ→формат ячеек→задаємо формат числа, вирівнювання, шрифт, заливку.

Білет №17

1)Використання стандартних програм у віндовс.

Стандартні програми

Програма Провідник 2   Графічний редактор Paint 3   Калькулятор Windows

4   Розваги    4.1  Лазерний програвач   4.2  Універсальний програвач5   Службові     5.1  Програма ScanDisk    5.2  Дефрагментація диска6   Програма  WordPad 7   Блокнот.

1  ПРОГРАМА   ПРОВІДНИК Для більш зручного пересування по дереву об'єктів, перегляду й виконання операцій з ними в Windows є програма Провідник

2)Графічний редактор Paint призначений для роботи з растровими зображеннями — зображеннями, побудованими з безлічі окремих кольорових крапок (пікселів), подібно тому як формується зображення на екрані монітора. Кожне растрове зображення має строго певний розмір по горизонталі й вертикалі (виміряється в пікселях) і використовує фіксоване задане заздалегідь число кольорів.

3)Калькулятор, що моделює роботу зі звичайним кишеньковим або настільним електронним калькулятором. Незважаючи на простоту, ця програма дозволяє не тільки виконувати повсякденні обчислення, але й дає можливість глибше познайомитися з роботою комп'ютера, зокрема, з перекладом чисел з однієї системи числення в іншу й з дією команд логічної арифметики.

4.1 Програма Лазерний програвач служить для відтворення музичних компакт-дисків на комп'ютері

4.2Програма Універсальний програвач є універсальним засобом для відтворена різних мультимедійних файлів. З її допомогою можна працювати практично з будь-якою мультимедійною інформацією: звукові файли, записані в різних форматах, музичні компакт-диски, а також файли відеозапису в декількох різних форматах. Програму можна також використовувати як посередник для вставки мультимедійних об'єктів у документи і їхні відтворення безпосередньо в цих документах.

5.1 Засіб перевірки дисків - програма ScanDisk На жорсткому диску комп'ютера можуть виникати фізичні дефекти й логічні помилки. Дефекти — це порушення поверхні жорсткого диска. Вони виникають рідко й звичайно пов'язані із природним зношуванням диска. Логічні помилки — це порушення у файловій структурі. Для виявлення помилок і дефектів служить програма Перевірка диска. Логічні помилки на жорсткому диску виникають у результаті неправильного завершення роботи з операційною системою або з окремими програмами. При випадковому зникненні напруги в мережі теж виникають порушення файлової структури. Якщо логічні помилки не накопичувати, вони легко усуваються програмою Перевірка диска. Несвоєчасне усунення логічних помилок приводить до виходу операційної системи з ладу й вимагає її переустановки.

5.2 Дефрагментація диска Кластер - найменша одиниця робочого простору на диску. Довгі файли займають кілька кластерів. Якщо запис виробляється на незаповнений диск, то кластери, що належать одному файлу, записуються підряд. Якщо диск переповнений, на ньому може не бути цільної області, достатньої для розміщення файлу. Проте, файл все-таки запишеться, якщо на диску багато дрібних областей, сумарний розмір яких достатній для запису. У цьому випадку файл записується у вигляді декількох фрагментів. Процес розбивки файлу на невеликі фрагменти при записі на диск називається фрагментацією. Якщо на диску багато фрагментованих файлів, робота комп'ютера вповільнюється, оскільки пошук кластерів, у яких зберігаються файли, вимагає часу.

6.За допомогою текстового редактора WordPad можна створювати й редагувати як прості текстові документи, так і документи зі складним форматуванням і малюнками. Є можливість зв′язувати або впровадити дані з інших документів у документ WordPad. Файли WordPad можуть зберігатися як текстові документи, файли у форматі RTF, текстові документи MS-DOS або документи у форматі Юнікод. Ці формати забезпечують більшу гнучкість при роботі з іншими додатками. Документи, що містять кілька мов, повинні зберігатися у форматі RTF.

7. Блокнот - це нескладний текстовий редактор, використовуваний для створення простих документів. Найбільше часто програма «Блокнот» використовується для перегляду й редагування текстових (TXT) файлів, але багато користувачів застосовують програму «Блокнот» як простий інструмент для створення веб-сторінок. Програма «Блокнот» підтримує тільки основне форматування, тому випадкове збереження спеціального форматування в документах, у яких повинен залишитися чистий текст, виключено. Це особливо корисно при створенні HTML-Документів для веб-сторінок, тому що особливі знаки або інше форматування можуть не відображатися на опублікованих веб-сторінках і навіть можуть приводити до виникнення помилок. Файли програми «Блокнот» можуть бути збережені в наступних кодуваннях: Юнікод, ANSI, UTF-8 або Юнікод Big Endian. Ці формати забезпечують більшу гнучкість при роботі з документами, що використовують різні набори знаків.

2)Ведення та редагування даних, типи даних.

Введення та редагування даних. У клітини робочого листа Ехсеl можна вводити значення даних і формули. Формули – це записані відповідним чином арифметичні вирази, які використовують комбінації значень даних, які містяться у клітинах, і функцій. При введенні даних, вони з'являються у рядку формул у верхній частині вікна. В рядку формул курсор вказує, де будуть з'являтись дані. В момент введення даних, у рядку формул стають доступними кнопки [Ввод] і [Отмена]. Введення даних завершується натисненням на кнопку [Ввод] або ? на клавішу [Еntег]. Якщо необхідно відмовитись від введених даних, натискується на кнопку [Отмена] у рядку формул або ? на клавішу [Еsc].

Крім кнопок [Ввод] і [Отмена], у рядку формул є кнопки [Список] і [Изменить формулу]([=]). Список показує адресу або координати активної клітини. У списку можна подивитись список поіменованих діапазонів поточної робочої книги. Якщо натиснути на кнопку [Изменить формулу], запускається майстер функцій, який допоможе застосувати у формулі потрібні функції. В одну клітину можна ввести до 255 символів. Якщо потрібну кількість символів неможливо ввести в клітину через недостатню ширину стовпця, можна змінити її ширину, пересунувши праву межу стовпця. Для цього необхідно встановити курсор між кнопками назви стовпців, натиснути ліву кнопку миші, і не відпускаючи її, пересунути межу.

Текстові записи являють собою послідовність літер, цифр і спеціальних символів. Для введення або редагування даних у клітині таблиці, необхідно її вибрати, тобто зробити активною. Перед введенням можна вибрати потрібний шрифт, його розмір і фонт.

Завершення введення даних виконується одним із способів:

• натиснення клавіша [Еntег];

• клацання мишкою по кнопці Ввод у рядку формул;

• покинути клітинку за допомогою клавіш управління текстовим курсором або мишкою.

Для редагування раніше введених даних в активній клітині, необхідно двічі натиснути ліву кнопку миші всередині клітини або натиснути клавішу [F2]. Можна редагувати дані і в рядку формул, для цього необхідно натиснути лівою копкою миші в рядку формул. Після цього курсор набирає вигляду вертикальної риски, яку можна переміщувати за допомогою клавіш керування курсором або за допомогою миші.

За замовчуванням Ехсеl вирівнює текст по лівій стороні клітини. Для зміни вирівнювання тексту можна скористатись кнопками вирівнювання на панелі інструментів форматування. Якщо необхідно ввести число як текстове значення, потрібно перед числом поставити знак апострофа.

Введення окремих чисел автоматично сприймається як дані цифрового типу. Можна вводити цілі числа, дроби або десяткові дроби. Відразу після введення числа, Ехсеl намагається визначити його формат. Формат та інші атрибути для кожної клітини може визначити користувач за власним бажанням командою. Значення дати і часу необхідно вводити в певному форматі. Якщо цього формату не дотримуватись, вони не будуть розпізнані правильно. Для введення поточної дати застосовують команду [Сtr1+:].Ехсеl зберігає дані у тому вигляді, в якому ввони були введені, але виводить їх на екран у відповідності з встановленими правилами форматування.

Редагування даних можна виконувати як безпосередньо у клітинках, так і у рядку формул. Для редагуванні вмісту клітини у рядку формул потрібно встановити табличний курсор у клітину, дані якої необхідно відредагувати, потім встановити вказівник миші в рядку формул, у місце, де необхідно виконати редагування, і натиснути ліву клавішу миші. Для редагування даних прямо у клітині, потрібно встановити на неї вказівник миші і двічі клацнути лівою клавішою миші, або вибрати клітину і натиснути клавішу [F2]. Після цього курсор з'явиться безпосередньо у клітині і буде надана можливість редпгування. Для завершення редагування потрібно натиснути клавішу [Еntег].

Знищення вмісту клітин досягається натисненням клавіші [Dеlеte]. Для того, щоб разом з даними знищити всі додаткові атрибути форматування і примітки потрібно виділити потрібну клітину або діапазон і виконати команду:

Тип даних — характеристика, яку явно чи неявно надано об'єкту (змінній, функції, полю запису, константі, масиву тощо). Тип даних визначає множину припустимих значень, формат їхнього збереження, розмір виділеної пам'яті та набір операцій, які можна робити над даними.

Білет №18

1)Програми оболонки. Їх класифікація та можливості.

Програми-оболонки призначені для поліпшення інтерфейсу користувача ОС. Робота з ними полягає у використанні для подачі команд різноманітних меню та комбінацій клавіш. Крім того, оболонки розширюють можливості ОС по роботі з файловою системою. Найбільш відомими оболонками є Norton Commander, Volkov Commander, Dos Navigator, Windows Commander.

Програми сервісного обслуговування дисків як правило вирішують такі завдання, як дефрагментацію диска та видалення логічних помилок. В результаті постійного оновлення файлів на дискові створюється така ситуація, коли файли фізично стають розбиті на ланцюжки секторів, що розташовані в різних місцях диску. Таке явище називають фрагментацією диску. Це призводить негативних наслідків: підвищується імовірність руйнування цілісності файлу, прискорюється вихід з ладу вінчестера. Для позбавлення цих недоліків використовуються програми дефрагментації файлів. При цьому паралельно виявляються дефектні ділянки диску. Таку роботу можна провести за допомогою програми Speedisk.exe. Логічні помилки трапляються в результаті збоїв у роботі обчислювальної системи. Якщо дефектний сектор належить деякому файлу, то ОС нездатна опрацювати такий файл, і він вважається втраченим. Для пошуку логічних помилок та відновлення втрачених файлів використовується програма Ndd.exe (Norton Disk Doctor). Іноді в результаті збоїв в роботі обчислювальної системи на дискові можуть з’являтись так звані “втрачені” сектори. Це ділянки диска, які не належать жодному з файлів, але помічені операційною системою, як зайняті.

2)Використання вбудованих функцій. Приклади використання функцій.

Білет№19

1)Програма оболонка нортон командер (НС)

Взаємодія користувача з операційною системою MS DOS побудовано, як

це пояснювалося раніше, за принципом діалогу: користувач набирає на

клавіатурі потрібну команду і натискає клавішу [Enter], після чого MS DOS

виконує введену команду. Такий спосіб взаємодії не наочний і недостатньо

зручний, тому в даний час широке поширення одержали програми-оболонки,

що дозволяють у повноекранному режимі виконувати найбільше часто

використовувані операції при роботі з MS DOS: переглядати вміст каталогів

на дисках, переходити з одного каталогу в іншій, копіювати, переміщати і

видаляти файли, запускати програми і т.д. Прикладами таких програм-

оболонок є QDos, Norton Commander, PathMinder, XTree і ін. В операційну

систему MS DOS версії 4.0 також включена власна програма-оболонка —

програма Norton Commander. Вона дає можливість користувачу взаємодіяти з

MS DOS як за допомогою введення команд, так і за допомогою зручного

повноекранного інтерфейсу, що використовує клавіші переміщення курсору,

функціональні клавіші і "миша".

Для роботи програми Norton Commander потрібно 101 Кбайт на диску і

150 Кбайт оперативної пам'яті. При запуску прикладних програм у процесі

роботи з Norton Commander кількість оперативної пам'яті, доступна цим прикладним програмам, зменшується на 12,3 Кбайт, що цілком припустимо

2)форматування клітинок. Побудова діаграм. Типи діаграм.

Процес оформлення тексту клітинок таблиці в Microsoft Excel називається форматуванням.

Форматування тексту в Excel дуже схоже на форматування тексту в текстовому процесорі

Word, але є дещо біднішим за можливостями. Основні параметри тексту в Excel зберігаються,

це — шрифт, розмір, начертання, підкреслення, вирівнювання в клітинці тощо. Крім того, на

відміну від Word, Excel дозволяє орієнтувати текст у клітинці під будь-яким кутом.

Форматування тексту здійснюється за допомогою діалогового вікна Формат клітинок, якеможна викликати через контекстне меню клітинок або головне меню Excel.

Таблиця в Microsoft Excel є сукупністю клітинок, тому зовнішній вигляд таблиці

визначається оформленням кожної її клітинки. Навчитися оформлювати таблиці в середовищі

Excel означає навчитися оформлювати, або форматувати, клітинки. Форматування тексту

клітинки здійснюється шляхом зміни значень параметрів її відображення.

Параметри, які задають зовнішній вигляд клітинки, можна розділити на дві окремі групи:

· параметри, які задають формат тексту клітинки;

· параметри, які задають вигляд самої клітинки, тобто колір, межу тощо.

Форматування тексту клітинок подібне до форматування в текстовому процесорі Word,

але є значно біднішим. Це й не дивно — основне призначення електронних таблиць полягає в

організації обчислень, а не в оформленні таблиць. Отже, якщо вам потрібна просто красиво

оформлена таблиця, створити її краще за допомогою Microsoft Word.

Основними параметрами тексту клітинок в Microsoft Excel є:

1. Шрифт (або гарнітура шрифту) задає спосіб написання символів тексту

2. розмір шрифту

3. начертання(різновид написання тексту)

4. колір символів(є 40 можливих кольорів)

5. підкреслення

6. вирівнювання

Білет№20

1)Понаття про архівацію файлів. Методи стиснення.

Стиснення – це таке подання інформації, при якому вона займає менший обсяг. Стиснення базується на усуненні надлишковості інформації, зокрема на заміні часто повторюваних послідовностей коротшим значенням (кодом) Процес стиснення називається архівуванням. Стискатися можуть як один, так і декілька файлів, які в стислому вигляді поміщаються в так званий архівний файл або архів. Архівний файл - це спеціальним чином організований файл, що містить в собі один або декілька файлів в стислому або не стислому вигляді та службову інформацію про імена файлів, дату і час їх створення або модифікації, розмірари і т.п.. Зворотний щодо стиснення процес називається розархівуванням або розпакуванням.Для стиснення даних спеціальні програми - архіватори, що дозволяють зберігати дані на менших дискових обсягах. Архіватори не лише створюють архіви, а й здійснюють керування ними( розпакування файлів з архіву, їх заміну тощо) і дають змогу вибрати ступінь стиснення. Щобільший ступінь стиснення, то менша швидкість цього процесу, і навпаки При цьому є можливість закрити доступ до упакованої в архів інформації паролем..

Метою упаковки файлів зазвичай є забезпечення більш компактного розміщення інформації на диску, скорочення часу і відповідно вартості передачі інформації по каналах зв'язку в комп'ютерних мережах. Крім того, упаковка в один архівний файл групи файлів істотно спрощує їх перенесення з одного комп'ютера на інший, скорочує час копіювання файлів на диски, дозволяє захистити інформацію від несанкціонованого доступу, сприяє захисту від зараження комп'ютерними вірусами.

Великі за обсягом архівні файли можуть бути розміщені на декількох дисках (томах). Такі архіви називаються багатотомними. Том - це складова частина багатотомного архіву.

В залежності від того, в якому об'єкті розміщені дані, що підлягають стисненню розрізняють:

1. Стиснення (архівування) файлів: використовується для зменшення розмірів файлів при підготовці їх до передавання каналами зв'язку або до транспортування на зовнішніх носіях малої ємності;

2. Стиснення (архівування) папок: використовується як засіб зменшення обсягу папок перед довготерміновим зберіганням, наприклад, при резервному копіюванні;

3. Стиснення (ущільнення) дисків: використовується для підвищення ефективності використання дискового простору шляхом стиснення даних при записі їх на носії інформації (як правило, засобами операційної системи)

Існує Стиснення з втратами та стиснення без втрат

Стиснення з втратами — метод стиснення даних, при якому розпакований файл відрізняється від оригінлау, проте може бути корисним для використання. Стиснення із втратами найчастіше використовується для мультимедіа даних (аудіо, відео, зображення), особливо для потокової передачі даних та і телефонії. В цьому контексті такі методи часто називаються кодеками .

Стиснення без втрат — метод стиснення даних, при використанні якого закодована інформація може бути відновлена з точністю до біта. Для кожного з типів цифрової інформації, як правило, існують свої алгоритми стиску без втрат.

Перевага методів стиснення із втратами над методами стиску без втрат полягає в тому, що перші істотно перевершують по ступені стиску, продовжуючи задовольняти поставленим вимогам. Методи стиску із втратами часто використаються для стиску звуку або зображень. У таких випадках розпакований файл може дуже сильно відрізнятися від оригіналу на рівні порівняння «біт у біт», але практично не відрізняється для людського вуха або ока в більшості практичних застосувань.

2)Поняття про бази даних та системи управління базами даних СУБД

. База даних - це представлена в об'єктивній формі сукупність самостійних матеріалів (статей, розрахунків, нормативних актів, судових розв'язків і інших подібних матеріалів), систематизованих таким чином, щоб ці матеріали могли бути знайдені й оброблені за допомогою електронної обчислювальної машини. В базі даних містяться не тільки дані, але й описи даних. Телефонний довідник  − прекрасний приклад базі даних.

Бази даних створюються в тих випадках, коли необхідно відслідковувати, аналізувати і зберігати інформацію за деякий час. Наприклад, базою даних можна вважати сукупність інформації про кадровий стан підприємства, розклад занять у навчальному закладі, родинні зв’язки, бібліотечний фонд тощо. Якщо поняття бази даних наблизити до інформаційних систем, які розміщуються на комп’ютерних носіях даних, то під відповідним терміном можна розуміти набір записів та файлів, які організовані спеціальним чином. Спеціальне програмне забезпечення, необхідне для використання та модифікації баз даних користувачем, називається системою управління базами даних.

Система управління базою даних (СУБД) організує дані таким чином, щоб користувачі та прикладні програми могли без великих зусиль витягати й обробляти їх. Однієї з найбільш популярних на сьогоднішній день настільних СУБД є Microsoft Office 2003 Access. Завдяки унікальному сполученню функцій ця програма використовується і початківцями, і професійними розробниками.

Основні функції СУБД:

-         забезпечення користувача інструментарієм, що дозволяє оперувати даними в абстрактних термінах, які не пов’язані із способом збереження даних в ЕОМ;

-         забезпечення секретності і пріоритетності доступу до даних;

-         захист цілісності даних;

-         синхронізація доступу до даних;

-         захист даних від аварій та відновлення даних.

Найпоширеніші типи БД – ієрархічні, мережні, реляційні. Так, якщо інформаційна структура даних пов’язана із ієрархією її частин, то таку структуру називають ієрархічною. До ієрархічних інформаційних областей можна віднести дані, що пов’язані з родинними зв¢язками, структур міністерств тощо. Графічно дані з ієрархічною структурою уявляють у вигляді так званого дерева або сукупності дерев - лісу. Якщо інформаційна структура даних пов¢язана із деякою мережою, то відповідну інформаційну область за своєю структурою називають мережною . Прикладом мережних інформаційних областей є дані про стан електричних мереж, транспортних шляхів тощо. Графічно дані з мережною структурою уявляють у вигляді так званого графа.

Системи управління базами даних (СУБД) — це програмні засоби, за допомогою яких можна створювати бази даних, наповнювати їх і працювати з ними. Існують різні системи управління базами даних, деякі з яких є, по суті, спеціалізованими мовами програмування, за допомогою яких створюються структури баз даних і необхідні засоби управління ними.

На відміну від них, система управління базами даних Access дозволяє створювати досить потужні бази даних і управляти ними звичайним користувачам, які не володіють навичками програмування. У той же час, робота з Access не виключає можливості програмування. При бажанні систему можна розвивати та налагоджувати за допомогою програмування мовою Visual Basic for Application.

Одним з додаткових позитивних якостей програми Access є її інтегрованість із іншими прикладними програмами пакета Microsoft Office 2003. Дані, створені в різних прикладних програмах, що входять у пакет Microsoft Office 2003, легко імпортуються й експортуються з одної прикладної програми в іншу.

Логічна структура СУБД Access складається з таких об'єктів: таблиць, запитів, форм, звітів, макросів та моду­лів. Доступ до цих об'єктів відбувається за допомогою відповід­них вкладинок вікна Access.

Білет №21

1)Створення та використання макросів у ексель..

2) Програми архіватори вінрар та зіп.

Архівація даних - це злиття кількох файлів чи каталогів в єдиний файл - архів.

WinRAR — це файловий архіватор для Windows з високим ступенем стиснення, є одним із кращих архіваторів за співвідношенням ступеня стиснення до швидкості роботи. Розповсюджується як умовно-безкоштовне програмне забезпечення, версія для платформи Pocket PC як безкоштовне програмне забезпечення

Можливості програми

• Створення архівів форматів RAR та ZIP.

• Розпаковування файлів формату CAB, ARJ, LZH, TAR, GZ, ACE, UUE, BZ2, JAR, ISO, 7z, Z.

• Можливість шифрування архівів з використанням алгоритму AES (Advanced Encryption Standard) з довжиною ключа 128 бітів, при цьому як ключ шифрування використовується хеш пароля з використанням алгоритму SHA-1.

• Можливість роботи з файлами розміром до 8,589 трлн (1012) гігабайтів.

• Створення саморозпаковувальних, безперервних і багатотомних архівів.

• Додавання в архіви додаткової інформації для відновлення архіву у разі його пошкодження, зокрема створення спеціальних томів відновлення, що дозволяють відновити багатотомний архів при пошкодженні частин з інформацією.

• Повна підтримка файлової системи NTFS і імен файлів у Юнікоді

• Підтримка командного рядка.

WinZip - умовно-безкоштовний файловий архіватор і компресор для Microsoft Windows і Apple Mac OS X фірми Corel. PKZIP є основним форматом, хоча підтримуються й інші архівні формати.

можливості      Створення, доповнення, вилучення з архівів ZIP, а також власного формату. Zipx      Підтримка алгоритмів компресії JPEG, LZMA (12.0), bzip2 (9.0), PPMd (10.0) і спеціальних алгоритмів для звукових файлів (на основі WavPack), що дозволяє зменшити архів за рахунок потенційного збільшення часу стиснення і вилучення (особливо при використанні PPMd).      Декомпресія файлів. Bz2,. Rar,. Iso,. Img, 7-zip      Вбудована підтримка архівів LHA (. Lha і. Lzh)      Налаштовувана інтеграція в оболонку Microsoft Windows.      Підтримка 128 - і 256-бітних ключів шифрування AES. Це дозволило замінити менш надійний метод шифрування PKZIP 2.0 використовується в ранніх версіях. Версія 9 також здійснює підтримку 64-бітного шифрування в PKZIP. додаткові можливості      Прямий запис архівів на CD / DVD      Автоматизація резервного копіювання      Підтримка протоколу FTP      Відправка ZIP архівів по електронній пошті      Підтримка Юнікоду (c версії 11.2)

Білет №22

1)Використання утиліт для обслуговування дисків.

Використання утиліт для обслуговування дисків

Сервісні програми (утиліти) призначені для виконання різних допоміжних операцій-перевірки обладнання, архівації файлів, боротьби з вірусами, форматування дисків (підготовки нових дисків до роботи шляхом розмітки на них доріжок і секторів) і т.д. Приклад: Norton Utilities. До вузькопрофесійним програмами належить величезна безліч програм спеціального призначення, орієнтованих на фахівців у певній галузі. Наприклад, для розрахунків міцності будівельних конструкцій, управління роботою атомної електростанції, бухгалтерських розрахунків і т.д. Однак, незалежно від роду діяльності будь-який працівник часто стикається з необхідністю підготовки якихось текстових документів, наприклад, заяв, звітів, ділових листів і т.д. Для цих цілей використовують спеціальні програми-текстові редактори. Приклади: Word, Lexicon. Різновидом текстових редакторів є видавничі системи, що використовуються при виданні книг, журналів, газет, рекламних оголошень.

Утиліт Дефрагментація диска (Windows Disk Defragmenter) може проаналізувати стан диска і визначити, чи потребує він у дефрагментації. Ми опустимо цей тест і відразу здійснимо дефрагментацію, щоб бути впевненими в тому, що жорсткий диск знаходиться в найбільш оптимальній формі перед запуском тесту продуктивності.

2)Характеристика СУБД аксес . Типи даних і властивості полів.

Характеристика СУБД Access. Типи даних і властивості полів.