4.Соціально-демографічний і трудовий потенціал України.

1991 р. вперше загальна чисельність померлих перевищила чисельність народжених. Лише завдяки перевищенню сальдо міграції над природним скороченням кількість населення продовжувала зростати: на початку 1993 р. вона досягла максимуму — 52,2 млн. осіб. починаючи з 1993 р. чисельність населення України зменшилася приблизно на 6 млн. осіб, або більше ніж на 11,2 %. За темпами скорочення населення наша країна займає одне з перших місць у світі.

Густота населення України знижується внаслідок скорочення його чисельності. Якщо у 1993 р. середня густота населення становила 86,5 осіб на 1 км 2, то на початок 2008 р. вона зменшилася до 77 осіб. Загалом, розміщення населення по території повністю відповідає особливостям розміщення виробництва, її природно-ресурсному потенціалу.

Відтворення населення. В Україні у 2007 р. коефіцієнт народжуваності дорівнював 10,2 %о, коефіцієнт смертності — 16,4 %о, а коефіцієнт природного приросту мав від'ємне значення і становив мінус 6,2 %о. Сумарний показник народжуваності (кількість дітей, яку в середньому народжує одна жінка за своє життя) становив в Україні 1,3. Таким чином, сучасний рівень народжуваності не забезпечує навіть простого відтворення поколінь.

Україна має найвищі показники смертності в Європі, поступаючись у світі лише Афганістану та двом десяткам найбідніших країн Африки. У 2007 р. коефіцієнт смертності її населення становив 16,4 %о. населення України потерпає від смертності за основними класами хвороб у віці на 10—15 років раніше, ніж у розвинутих країнах. Динаміка змін загального коефіцієнта смертності в Україні була неоднорідною: протягом 1990—1995 р. він зріс відповідно з 12,1 %о до 15,4, протягом 1996—1998 р. — зменшився з 15,2 до 14,3 %о, а надалі збільшувався і у 2007 р. набув максимального значення —16,4 %о.

Вікова структура населення. Уповільнення темпів зростання чисельності населення протягом 1970-х р. та перехід до депопуляції у 1993 р. став результатом старіння населення. В Україні його показники є одними з найбільших в Європі. Причини депопуляції:

• збільшенні абсолютної чисельності населення похилого віку;

• довгостроковому збереженні народжуваності, котре не забезпечує навіть простого відтворення поколінь, що призводить до невпинного скорочення питомої ваги дітей та молоді у складі населення і відповідного зростання частки осіб старшого віку;

• еміграції молоді;

• поширенні передчасної смертності молодого населення від нещасних випадків, травм, отруєнь тощо.

Показники старіння населення України з кожним роком продовжують зростати. нині населення України можна вважати надто старим (понад 16 %).

Середня тривалість життя населення України є однією з найнижчих в Європі — у 2006—2007 рр. вона становила близько 68 років (63 роки — для чоловіків і 74 роки — для жінок).

Формування сучасного трудового потенціалу України відбувається в умовах збереження низького рівня попиту на робочу силу, перевищення пропозиції робочої сили над попитом, поширення нерегламентованої зайнятості, невисокої місткості ринку праці тощо. У 2007 р. чисельність економічно активного населення віком 15—70 років становила 62,6 % населення цієї вікової групи.

Чисельність зайнятого населення віком 15—70 років в Україні протягом 1995—2001 рр. скоротилася на 20 %. Починаючи з 2001 р., незважаючи на зменшення кількості населення України, чисельність зайнятого населення поступово збільшувалася внаслідок певної, економічної стабілізації. Протягом 2002—2007 рр. чисельність зайнятих вказаного віку зросла на 4 % .

За 1993—2000 рр. чисельність осіб, не зайнятих трудовою діяльністю, зросла майже в 5 разів, а офіційно зареєстрованих безробітних — у 9 разів. Починаючи з 2002 р., чисельність безробітного населення працездатного віку, зареєстрованого у державній службі зайнятості, почала зменшуватися . показник навантаження на одне вільне робоче місце досягнув у 2007 р 4 осіб.

Чисельність безробітних збільшилася на 85% (11,6 % економічно активного населення). в 2007 р. досягла 6,4% економічно активного населення.

Позитивні зрушення на ринку праці останнім часом значно зумовлені розгортанням активних програм сприяння зайнятості населення. Протягом 1994—2007 рр. чисельність громадян, працевлаштованих державною службою зайнятості, зросла у 5 разів .