Експериментальна установка

Принципову схему установки наведено на рис.6.1.а. Поршні 1 здійснюють зворотно-поступальний рух у циліндрах 2. Крайні положення поршнів називаються мертвими точками - верхня мертва точка (ВМТ) і нижня мертва точка (НМТ). Під час руху поршня від ВМТ до НМТ у кожному циліндрі впускний клапан 3 відкритий і відбувається всмоктування повітря через фільтр 15. При зворотному русі поршнів від НМТ до ВМТ повітря спочатку стискається, а при відкриванні нагнітальних клапанів 6 подається через масловідділювач 8, який встановлюють для очищення повітря від масла у ресивер - газозбірник 9. Ресивер використовується не тільки для збирання (накопичення) повітря, а також і для згладжування пульсацій тиску повітря, що мають місце при роботі поршневого компресора.

Температура T₁ і тиск повітря P_Б на вході вимірюються відповідно ртутним термометром 4 і барометром 5 , а температура на виході T₂– термопарою 7, холодний спай якої розміщено в посудині Дьюара при 0⁰С, а тиск P_M - манометром 12. Регулювання режимів роботи компресора здійснюється вентилем 13.

Методика проведення досліду

Перед початком випробування вимірюють температуру T₁і тиск P_Б у приміщенні, а також задані викладачем кінцеві значення тискуP_M на лінії нагнітання для трьох режимів, дані заносяться у табл.6.1.

Включають установку і за допомогою вентиля 13 за зразковим манометром 12 встановлюють перший заданий режим. Після встановлення стаціонарного режиму, про що свідчить незмінність покази мілівольтметра 10, до якого підключена термопара 7 , в таблицю записують температуру T₂, частоту обертання n вала компресора, яку вимірюють тахометром.

Перед початком випробування вимірюють температуру T₁і тиск

Р_б у приміщенні. Величини Т₁і Р_б , а також задані викладачем кінцеві значення тиску P_M на лінії нагнітання для трьох режимів заносяться в табл.6.1.