Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів.
Основний принцип, на якому базується метод оцінки інвестиційних проектів оцінює майбутні надходження грошових засобів в умовах теперішнього часу за рахунок дисконтування кожного з надходжень грошових засобів до його теперішньої вартості.
Існує два підходи до оцінки програми капіталовкладень:
Без використання принципу дисконтного грошового потоку (DCF);
Із застосуванням принципу дисконтного грошового потоку (DCF).
Тут, оскільки розглядається вартість інвестиційних проектів, доцільно згадати те, як їх прибутковість співвідноситься з вартістю капіталу фірми.
2.а. Точка розриву нерозподілених прибутків.
Якщо компанія буде збільшувати капітал, намагаючись водночас підтримати певну його структуру, а саме співвідношення між боргом, привілейованими акціями та власним капіталом, то певний час вартість кожного додатково отриманого долара буде дорівнювати граничній вартості капіталу - MCC. Однак настає момент, коли WACC все ж таки починає зростати.
Цей момент настає тоді, коли разом із збільшенням капіталу в цілому за умов підтримання його структури, фірма вичерпує можливості зростання нерозподіленого прибутку, оскільки на відміну від інших джерел, використання саме цього обмежується фактичною прибутковістю виробництва. Отже тому, що вартість акцій нового випуску вища за вартість нерозподілених прибутків, гранична вартість капіталу починає зростати.
Це і є точкою розриву нерозподілених прибутків (break-even point).
На графіку MCC буде стільки точок розриву, скільки разів буде спостерігатися підвищення вартості одного з компонентів капіталу. Кожен раз BP визначається відношенням валової суми даного типу капіталу {меншої вартості}до його долі у структурі капіталу.
Прибутковість інвестиційних проектів, напроти, буде зростати більш високими темпами (звичайно, це відносно), що означає, що серед всього портфелю проектів знайдеться незначна кількість таких, що їх прибутковість буде вищою за поточну вартість капіталу. Саме з цієї точки усі наступні проекти можуть бути прийняті.
Розглядати ті, що мають прибутковість меншу за WACC немає сенсу, оскільки зрозуміло, що їх впровадження призведе до втрат навіть за умов отримання бухгалтерського прибутку.
Методи оцінки інвестиційних проектів: період окупності, чиста теперішня вартість, внутрішня норма прибутковості, індекс прибутковості.
Одним з самих поширених і простих методів оцінки є метод періоду окупності. Він розраховує кількість років, потрібних для того, щоб дохід від інвестиції покрив витрати на неї. Цей метод у простому вигляді не використовує дисконтування і всі рухи грошових засобів оцінюються однаково.
Можна проілюструвати це наступним чином: Інвестиції складають $1000, очікуваний рух грошових засобів у майбутньому складе
Роки |
Рух грошових засобів |
Кумулятивний рух грошових засобів |
Залишки не покритих витрат |
A |
B |
C |
D |
1 |
200 |
200 |
-800 |
2 |
300 |
500 |
-500 |
3 |
500 |
1000 |
0 |
4 |
300 |
1300 |
300 |
5 |
100 |
1400 |
400 |
На третьому році кумулятивний рух грошових засобів буде дорівнювати інвестиціям. Отже, період окупності - 3 роки. Якщо керівництво вважає це прийнятним періодом, то здійснюється капіталовкладення. Звичайно керівництво намагається не ризикувати і тому здійснює програму з найкоротшим періодом окупності. Хоча метод окупності і є корисним інструментом, у сумнівних ситуаціях завжди потрібно використовувати цей метод разом із одним з методів дисконтування.
Модифікований період окупності має таку ж саму процедуру, але колонка В розраховується як дисконтний грошовий потік.
чиста теперішня
вартість,
внутрішня норма
доходу,
Проста форма прибутковості (індекс приб-ті)
