18

„ФінансОВИЙ АНАЛІЗ”

1. Необхідність та сутність фінансового аналізу. Види аналізу: зовнішній та внутрішній.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та іншіх субєктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень залежить від обєктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.

Оцінювання фінансового стану підприємства стновить інтерес для підприємства (інформація про власну діяльність та її оцінка); інвесторів; кредиторів та потсачальників; партнерів по бізнесу; державних структур.

Фінансовий аналіз – це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Як метод дослідження аналіз полягає в розчліненні цілого на складові.

Мета фінансового аналізу—інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства.

Зовнішній фінансовий аналіз – надання інформації численим користувачам про прибутковість підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, ринкову стійкість тощо. Розраховуються відповідні аналітичні показники за даними фінансової звітності підприємства із залученням даних ринку цінних паперів.

Результати внутрішнього ФА призначені для керівництва підприємства. Основний зміст цього аналізу—аналіз прибутку (збитку), рентабельності, собівартості виробництва за видами продукції та видами витрат, пошук точки збитковості, фінансовий аналіз інвестиційних проектів.

2. Методи та прийоми фінансового аналізу. Схема побудови аналітичного процесу.

За ознакою предмета методи та прийоми ФА традиційно поділяють на такі : аналіз вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіціентів).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджувального обєкта, наприклад, структури активів, пасивів тощо.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми ВА та ГА.

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних показників, які можна розрахувати на основі фінансової звітності. Користь кожного конкретного коефіціента суворо визначена метою аналіза. Тому до здійснення аналізу необхідно зясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.

Необхідність та доцільність застосування аналітичних коефіціентів зумовлюються: стандартністю подання вихідних даних; прагненням мінімізувати вплив інфляційного чинника; можливістю порівняння показників у часі та просторі; формалізацією розрахунків і можливістю застосування компютерних пограм; можливістю визначення узагальнюючого показника фінансовго стану і за цим критерієм – рейтингу підприємств.

Трендовий

Постає у дослідженні динаміки показників і визначенні характеру цієї динаміки, очищеної від випадкових та індивідуальних особливостей окремих періодів. Часто використовується з метою планування і прогнозування діяльності підприємства.

Аналіз відносних показників

Являється аналізом співвідношень окремих показників фінансової звітності. Використовується у тому числі і для виявлення взаємозв’язку різних сторін діяльності підприємства.

Факторний аналіз

Постає як аналіз впливу окремих факторів на результативний показник. Може використовувати методи прямих розрахунків, статистичні та економетричні методи.

Схема побудови аналітичного процесу.

Логіка ФАн передбачає його проведення як двох модульної структури: (1) експрес-аналізу фінансового стану; (2) деталізованого аналізу фінансового стану.

Експрес аналіз можна виконувати у три етапи.

Показники

1. Величина основних засобів та їх частка в активах.

2. Коефіцієнт зносу основних засобів

3. Загальна сума коштів у розпорядженні підприємства.

1. Величина власних коштів і їх доля у загальній сумі пасивів.

2. Показник поточної ліквідності.

3. Доля власних оборотних коштів у загальній їх сумі.

4. Боргове відношення.

5. Коефіцієнт покриття запасів.

1. Збитки.

2. Позики, не погашені у строк.

3. Прострочені дебіторська та кредиторська заборгованості.

4. Векселі прострочені.

1. Величина прибутку.

2. Валова маржа.

3. Прибутковість основної діяльності.

1. Порівняльні темпи росту виручки, прибутку та авансованого капіталу.

2. Оберненість активів.

3. Тривалість операційного та фінансового циклів.

4. Коефіцієнт погашає мості дебіторської заборгованості.

1. Прибутковість авансованого капіталу

2. Прибутковість власного капіталу