19

Тема лекції 15:Німецька соціологічна школа

План:

1. Характерні риси сучасної західної соціології.

2. Франкфуртська наукова школа. Характерні риси сучасної західної соціології.

Сучасна західна соціологія - надто складне та суперечливе утворення, котре представлене розмаїттям шкіл, напрямів, течій. Вони відрізняються між собою за теоретичною спрямованістю, політичною орієнтацією, щодо часу виникнення та історичної долі.

Вираз «сучасна соціологія» вказує на те, що в центрі - проблема розвитку суспільства, починаючи від 20- 30 рр. XX ст. і до нашого часу, тобто від періоду, коли суспільство вступає в епоху розвинутого індустріалізму. Крім того, він означає, що методичні та теоретичні досягнення соціології, які застосовуються від того часу, не втрачають своєї актуальності в процесі їх розвитку. Саме на межі 20- 30-х років розпочався один із періодів інтенсивного розвитку сучасної соціології.

На початку XX ст. поступово виявляється специфіка національних шкіл у соціології, пов’язана з особливостями їхнього формування. Так у Франції соціологія вийшла з історико- філософської традиції, в Німеччині – з філософсько- економічної, в Італії – з лона політичних наук, у Великобританії – управлінських.

В 20-40-х роках у соціологічній науці Західної Європи і США постають три впливові школи – французька, до якої належать послідовники Е.Дюркгейма, чиказька, осередком формування якої став соціологічний факультет Чиказького університету, франкфуртська, що сформувалася на базі Франкфуртського інституту соціальних досліджень. Дані школи дуже різняться і за тематикою досліджень, і своїми науковими світоглядними орієнтаціями.

Новий етап у розвитку соціології пов’язаний, по-перше,- зі становленням та розвитком емпіричної соціології; по-друге,- з появою нових напрямів та теорій; по- третє,- з прагненням певним чином поєднати теоретичну та емпіричну соціології. Говорячи про періодизацію даного етапу розвитку соціології, можна виділити три періоди. Перший охоплює 20-40-ті роки і характеризується потужним наступом емпіризму. Другий етап ( 40-60- ті роки) характеризується значним посиленням теоретико-методологічних схем, що було своєрідною реакцією на домінування емпіричної традиції. Третій період ( з 70-х років) характеризується прагненням поєднати теоретичні та емпіричні дослідження, мікро- та макросоціологію, вивести науку на новий рівень теоретичного осмислення процесів як у реальному житті, так і в самій соціології, і виявити принципово нові тенденції, які мають інтегративний характер.

Для сучасної соціології Заходу характерна неоднорідність сфери предмета дослідження,багатоманітності і суперечливості теорій, ідей, суджень, міркувань про суспільство, політику, політичну владу, політичні відносини, місце, їх ролі в політичному процесі та ін..

Отже, у цілому, соціологія до першої чверті 20 століття оформилася як самостійна наукова дисципліна. Рівень її теоретико-методологічних розробок, а також результати і висновки, отримані в ході конкретно-соціологічних досліджень, дозволяли мати значний вплив на характер вирішення багатьох соціальних проблем суспільного життя.