1.1 Об’єкт, область та види стандартизації

Термін «стандартизація» пройшов довгий еволюційний шлях розвитку. Раніше це поняття називалося нормалізацією (від англ. — норма, зразок, міряло). Протягом декількох сторіч нормальним, стандартним уважали переважно сіре, буденне, нецікаве. Тому термін «стандартизація» довгий час мав подвійний сенс. Зараз стандартизація — це діяльність із метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній галузі шляхом установлення положень для загального й багаторазового використання, для рішення існуючих або можливих завдань.

Варто розрізняти об'єкт й область стандартизації. Об'єктом виступає предмет, що підлягає стандартизації (продукція, процес, послуга й т.п.). Сукупність об'єктів називається областю стандартизації. Нею може виступати будь-яка область людської діяльності: керування, машинобудування, сільське господарство, бібліотечна справа, бібліографія, інформатика й т.д.[5, C. 84]

Робота зі стандартизації проводиться в міжнародному масштабі, у межах групи країн, окремої країни або галузі народного господарства, об'єднання, підприємства.

У міжнародній стандартизації участь є відкритою для відповідних органів всіх країн. Її результатом є міжнародні стандарти, використовувані для полегшення науково-технічних і торговельних зв'язків.

ІСО — найбільша міжнародна організація, що займається питаннями стандартизації. Членами ІСО є понад 90 країн світу. Нею затверджено понад 9 тис. міжнародні стандарти, які не мають юридичної чинності: кожна країна має право використати їх повністю, окремими розділами або взагалі їх не приймати. Однак ці стандарти, визначаючи вимоги й показники, що відповідають світовому технічному рівню, впливають на національні стандарти, а через них обумовлюють і попит на ту або іншу продукцію на міжнародному рівні. МЕК - одна із провідних організацій з питань стандартизації в області електроніки, радіоелектроніки й зв'язку; членами МЭК є 40 країн миру. З 1993 р. Україна є повноправним членом цих міжнародних організацій

1.2 Нормативний документ по стандартизації: стандарт, технічні умови

Продуктом стандартизації виступає нормативний документ.

Нормативний документ установлює правила, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їхніх результатів. До 1993 р. застосовувалися терміни «нормативно-технічний документ», «спеціальні види нормативно-технічних і технічних документів і літератури».

До нормативних документів по стандартизації ставляться: 1) стандарти й 2) технічні умови.[5, C. 85]

Стандарт — нормативний документ, розроблений, як правило, на основі відсутності протиріч по істотних питаннях більшості зацікавлених сторін і затверджений компетентним органом. У стандарті встановлені для загального й багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їхніх результатів і сприятливому досягненню оптимального ступеня впорядкування в певній області. Це нормативне виробничо-практичне видання, що містить комплекс норм, правил вимог до об'єкта стандартизації, які встановлюються на основі досягнень науки, техніки й передового досвіду й затверджуються відповідно до діючого законодавства.

Розрізняють наступні види стандартів: міжнародний, міждержавний, національний. Міжнародний — це стандарт, прийнятий міжнародною організацією по стандартизації (180 або ТЕС). Міждержавний — це стандарт, прийнятий державами, що приєдналися до угоди про проведення єдиної політики в області стандартизації, метрології й сертифікації. Він застосовується ними безпосередньо. Національний — це стандарт, прийнятий національним органом однієї країни по стандартизації.

В Україні створена система стандартів, що складає з декількох видів, виділюваних по різних ознаках. По масштабах поширення стандарти діляться на наступні категорії: державний стандарт України (ДСТУ), галузевий стандарт (ГСТУ), стандарт підприємства. До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми й правила, державні класифікатори техніко-економічної й соціальної інформації.

Державний стандарт України (ДСТУ) — основний нормативний документ по стандартизації в країні, що підлягає безумовному виконанню органами виконавчої влади, всіма підприємствами й громадянами, на діяльність яких поширюється дія стандарту. ДСТУ затверджується Державним комітетом України по стандартизації, метрології й сертифікації (Держстандарт України), а в області будівництва - Державним комітетом України по справах містобудування й архітектури.[11, C. 17]

Галузевий стандарт (ГСТУ) затверджується міністерством (відомством). ГСТУ розробляють на продукцію, послуги при відсутності державних стандартів України або якщо буде потреба встановлення вимог, що перевищують або доповнює вимоги ДСТУ. Галузевий стандарт не повинен суперечити державному й підлягає безумовному виконанню підприємствами, установами й організаціями, що входять у сферу управління органа, що затвердив його.

Стандарт підприємства (СТП) затверджується й використається тільки на конкретному підприємстві; розробляється на продукцію (процеси, послуги), що виготовляють (здійснюють, надають) тільки конкретні підприємства.

Існує комплекс (система) стандартів — сукупність взаємозалежних стандартів, що належать певної галузі стандартизації й установлюють взаємопогоджуваних вимог до об'єктів стандартизації на основі загальної мети. Стандарти виходять як окремо, так й у вигляді збірників. Однакові вимоги до побудови, викладу, оформленню й змісту стандартів установлюються відповідними нормативними документами по стандартизації.[5, C. 90]

Побудова стандартів всіх категорій і видів повинне відповідати наступній типовій структурі: найменування стандарту; вступна частина (при необхідності); основна частина; інформаційні дані; зміст (при великому обсязі тексту або в збірниках). Установлено вимоги до кожного із цих елементів структури, що забезпечує чіткість побудови стандарту, стислість тексту, визначеність норм, що викладають, і правил, полегшує пошук стандартів по найменуваннях, а елементів основної частини стандарту - по нумерації, що відбиває структуру даної частини.[10, C. 21]

Стандарт - це текстовий документ, що сполучає при необхідності текст із графічним матеріалом і таблицями. Вимоги до тексту сприяють точності викладу, застосування стандартизованих термінів і позначень, виключенню оборотів розмовної мови, іноземних слів і термінів при наявності рівнозначних їм в українській мові. Установлено вимоги до заголовків, формулам, таблицям, графічним матеріалам, посиланням, алфавітним покажчикам, приміткам, умовним позначкам й ін. Даються типові фрагменти тексту, наприклад: «Стандарт повністю відповідає міжнародному стандарту ІСО (МЕК)...», «Затверджений й уведений у дію наказом Держстандарту України...про й ін.[8, C. 112]

Оформлення стандартів засноване на застосуванні єдиних форм для обкладинки й сторінок стандартів всіх категорій, а також на використанні єдиних елементів, внесених у ці форми: позначення стандарту, порядковий реєстраційний номер (чотири знаки), а через дефіс — дві останні цифри року твердження (ДСТУ 2732-94). Установлено правила нумерації сторінок, застосування форматів паперу при виданні стандартів і т.п. Все це знижує витрати на підготовку й видання стандартів, надає їм необхідну юридичну чинність, полегшує їхній пошук. Зміст стандартів докладно деталізовано із вказівкою в ряді випадків найменування розділів, що включають, і підрозділів, що полегшує користування ними.

Технічні умови (ТУ) — нормативний документ, розроблена для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розроблювачем, винахідником) і споживачем (замовником) продукції, на яку відсутні державні або галузеві стандарти (або якщо буде потреба конкретизувати вимоги даних документів). Технічні умови бувають двох видів: 1) ТУ, що є невід'ємною частиною комплекту нормативних документів на продукцію (виробу, послуги); 2) ТУ, що є самостійним документом.

ТУ складається із вступної частини (область застосування) і розділів, розташованих у наступній послідовності: технічні вимоги, вимоги безпеки й охорони навколишнього середовища, правила приймання, методи контролю, транспортування й зберігання, вказівки по експлуатації, гарантії виготовлювача.[5, C. 93]

До основних реквізитів ТУ ставляться; позначення ТУ, індекс документа, скорочене найменування держави, код підприємства (організації) — власника оригіналу ТУ (вісім знаків), порядкового реєстраційного номера (три знаки й дві останніх цифри року твердження). А крім того, приводиться найменування ТУ й вихідні дані.

ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» поширюється на організаційно-розпорядчі документи — постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.[9, C. 3]

Цей стандарт установлює склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташування їх; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомоги друкувальних засобів. Вимоги його щодо оформлювання реквізитів можуть бути поширені на всі класи уніфікованих систем документації. Цей стандарт не поширюється на процеси створення та обігу електронних організаційно-розпорядчих документів.

Розділ ІІ. Основні вимоги до оформлення документів згідно з Державною уніфікованою системою документації