Тема 11. Створення сприятливих умов праці План
1. Умови праці: суть, класифікація. Норми важкості праці.
2. Охорона праці.
3. Колективні договори як форми регламентації покращення умов праці.
Ключові слова: умови праці, шкідливі умови праці, професійні хвороби, робоче місце, робоча зона, важкість праці, охорона праці, державна політика в галузі охорони праці, колективний договір.
1. Умови праці: суть, класифікація. Норми важкості праці
Згідно Конституції України кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці. Відповідно створення належних умов праці є надзвичайно важливим напрямом управління персоналом, оскільки його метою є забезпечення високого рівня продуктивності праці зі збереженням фізичного й психічного здоров’я працівників та можливостей їх розвитку.
Умови праці – це безпосереднє середовище здійснення працівником своєї трудової діяльності, яке визначають стан обладнання, що експлуатується, організація робочих місць, санітарно-гігієнічні й естетичні параметри, а також психологічний клімат у колективі.
Класифікація умов праці здебільшого здійснюється за гігієнічною ознакою:
І. Оптимальні умови праці – умови забезпечують високу працездатність і збереження фізичного й психічного здоров’я працівників;
ІІ. Допустимі умови праці – середовище трудової діяльності працівника за своїми параметрами не порушує встановлених нормативів;
ІІІ. Шкідливі умови праці – середовище трудової діяльності працівника за своїми параметрами порушує встановлені нормативи, шкідливо впливає на його фізичне й психічне здоров’я:
1-й ступінь – фізичний і психічний стан здоров’я людини під впливом шкідливих умов праці відновлюється після відпочинку (перерва, наступна зміна, робочий день);
2-й ступінь – фізичний і психічний стан здоров’я людини під впливом шкідливих умов праці відновлюється після відпочинку частково, можуть виникати професійні захворювання;
3-й ступінь – шкідливі впливи умов праці настільки суттєві, що спричиняють професійні хвороби;
4-й ступінь – шкідливі впливи умов праці настільки суттєві, що частими є професійні хвороби з можливістю втрати працездатності;
ІV. Небезпечні умови праці – шкідливі впливи умов праці настільки суттєві, що можуть становити загрозу життю працівника.
Шкідливі умови праці виникають під впливом різних факторів, які можна поділити на [1]:
- фізичні фактори – температура, вологість і рухливість повітря, неіонізуючі електромагнітні випромінювання (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне, лазерне тощо), статичні, електричні й магнітні поля, іонізуючі випромінювання, виробничий шум, вібрація, ультразвук тощо;
- хімічні фактори, у тому числі деякі речовини біологічної природи – антибіотики, вітаміни, гормони, ферменти;
- біологічні фактори – патогенні мікроорганізми, препарати, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів, білкові препарати;
- фактори трудового процесу, що характеризують напруженість праці – інтелектуальні, сенсорні та емоційні навантаження, монотонність навантажень, режим роботи;
- фактори трудового процесу, що характеризують тяжкість фізичної праці – фізичне динамічне навантаження, маса вантажу, що піднімається і переміщується, стереотипні робочі рухи, статичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу, переміщення в просторі.
Оскільки наслідком впливу шкідливих факторів на умови праці є різні професійні хвороби, то важливо розуміти, що це ті захворювання, які працівник здобув у процесі своєї трудової діяльності, хоча досить часто конкретне визначення причини хвороби може бути утрудненим. Професійні хвороби можуть виникати внаслідок:
впливу фізичних факторів, для прикладу, вібраційна хвороба, променева хвороба (підвищена доза радіації), кесонна хвороба (перехід у середовище з різним атмосферним тиском повітря), висотна хвороба, різні вади слуху та інші;
впливу хімічних речовин, для прикладу гострі й хронічні отруєння;
впливу виробничого пилу, для прикладу, бронхіт, пневмоконіоз (хронічне захворювання легенів), у тому числі антракоз (відкладання в легенях вугільного пилу) тощо;
фізичного перенапруження, одержання травм, для прикладу, неврит (ураження периферійних нервів), бурсит (запалення слизових сумок навколо суглобів) тощо
впливу біологічних факторів, для прикладу, інфекційні й паразитарні захворювання.
Створення сприятливих умов праці вимагає:
забезпечення достатніх розмірів робочих приміщень, раціонального їх планування, при потребі – ізоляція (залежно від змісту праці, відповідальності, посади);
дотримання санітарно-гігієнічних вимог, базуючись на законодавчо встановлених нормативах;
створення естетично привабливого середовища (озеленення, інтер’єр, дизайн);
забезпечення провітрюваності приміщень (вентиляція);
забезпечення достатнього освітлення;
забезпечення достатнього температурного режиму;
забезпечення спокійного й безшумного середовища в приміщенні;
комфортне розташування обладнання, документації, довідкових матеріалів залежно від їх важливості та інтенсивності використання
забезпечення працівника меблями з урахуванням його фізіологічних особливостей.
Керівництво підприємства повинно зважати на усі згадані параметри. Зокрема забезпечення достатніх розмірів робочих приміщень, раціонального їх планування, ізоляція вимагають ґрунтовних підходів у визначенні базового планування приміщень з використанням кабінетної, загальної чи стільникової систем. Кожна з них має свої переваги та недоліки для управління персоналом:
- кабінетна система дозволяє забезпечити комфортні умови праці для невеликих робочих груп, проте вимагає більших витрат на обслуговування таких приміщень (комунальні, ремонтні послуги) та часу на поширення управлінських рішень з документообігом;
- загальна система дозволяє знизити витрати на будівництво та експлуатацію приміщень, можливості розміщення більшої кількості персоналу в межах відповідної площі зі швидким поширенням управлінських рішень;
- стільникова система (розміщення працівників за скляними, тонкими перегородками висотою до 2-х метрів) дозволяє забезпечити відносно комфортні умови праці для окремого працівника з одночасним контролем керівника за його трудовою діяльністю.
Загалом доцільно на кожного працівника виділяти щонайменше 4,5 кв. м офісної або виробничої площі. Якщо це приміщення адміністративного призначення – то щонайменше 3,5 кв. м офісної або виробничої площі, при додаткових потребах – до 6 кв. м.
Дотримання санітарно-гігієнічних вимог до умов праці передбачає окрім обов’язкового забезпечення нормального освітлення, вентиляції, шумоізоляції також постійного виконання прибирання приміщення з метою недопущення надмірного накопичення документації, інших об’єктів, які заважають нормальній трудовій діяльності працівників та можуть псуватись чи утрудняти переміщення, викликаючи суттєвий дискомфорт.
Загалом санітарно-гігієнічні норми регулюються:
- Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694-XII;
- Правилами охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 року №65;
- Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженою Міністерством охорони здоров’я СРСР 12.08.1986 року №4137-86.
Створення естетично привабливого середовища в сучасних умовах нематеріальної мотивації працівників, застосування психологічних прийомів стає все важливішим, зокрема і в контексті формування сприятливого психологічного клімату в колективі. Фахівці подають наступні рекомендації щодо домінування кольорової гами в офісному чи виробничому приміщеннях [2]:
Жовтий колір. Якщо використовувати цей колір тон у тон, тобто жовтий, жовтогарячий або коричневого відтінку, то він створить спокійну і теплу атмосферу. Додатково у поєднанні можна використовувати нейтральні тони – білий і сірий. Загалом жовті кольори викликають почуття оптимізму, безтурботності, радості.
Червоний колір. На тлі білого червоні тони, змішані з жовтими й коричневими, виглядають особливо привабливо. Контрастним по відношенню до червоного є зелені кольори. Червоні кольори спонукають до активності, агресивності, владності.
Зелений колір. Цікаве рішення можливе при поєднанні з жовтим або білим. Такий колір символізує незалежність, наполегливість, впевненість.
Синій колір. Темно-синій колір створює в приміщенні спокійний настрій. З ним добре поєднуються майже всі тони, але у відповідних пропорціях. Особливо приємний синій з жовтогарячим або білим кольорами.
Блакитний колір. Такий колір характеризується як пасивний, що символізує глибину почуттів, спокій, задоволеність, ніжність, любов.
Забезпечення провітрюваності приміщень, тобто вентиляції (природної, механічної), є важливим з точки зору дотримання нормативів необхідної чистоти, температури, вологості й рухливості повітря (обміну повітря). При забезпеченні достатньої вентиляції потрібно враховувати, чи в повітрі є наявними такі шкідливі речовини, як пил, пари, гази, а також технологічні особливості виробництва, оскільки для деяких товарів вимагається необхідний температурний режим та вологість повітря.
Особливо актуальним питанням, що часто викликає незадоволення в працівників, є забезпечення достатнього температурного режиму, яке регулюється нормативами згідно Постанови Міністерства охорони здоров’я України 1999 року «Санітарні норми мікроклімату у виробничих приміщеннях». Даний документ передбачає допустимий температурний режим на робочому місці. Згідно норм максимально припустима температура на робочому місці не повинна перевищувати 19-25°С (залежно від складності виконуваних робіт). Під час перевищення припустимих значень робочий день співробітників повинен бути скорочений мінімум на 10% [3].
Щодо освітлення приміщення, то тут важливо поєднувати різні його типи:
- пряме;
- непряме;
- напівпряме;
- пряме скісне;
- напівскісне (10-40% світла падає вниз, 60-90% спрямовується вверх з відбиттям від стелі, що вважається найбільш оптимальним);
- скісне.
Також важливо при можливості поєднувати природне (створюється світлом неба, у тому числі пряме й відбите), а також штучне (від електричних ламп) освітлення.
Важливо розуміти, що через зір людина отримує до 95% інформації. Освітлення за яскравістю і контрастністю суттєво впливає на продуктивність праці працівників. Так, якщо трудова діяльність пов’язана з виконанням робіт з незначною точністю, то продуктивність праці за умов хорошого освітлення підвищується на 5-6%, якщо виконуються більш точні роботи – то на 15%, а якщо дуже точні, що вимагають особливої уваги та концентрації зору – на 40%.
Одним з найбільш поширених шкідливих впливів на фізичне і психічне здоров’я працівника, причому він часто цього не помічає, здійснює шум. У децибелах людина сприймає наступний шум:
- до 70 Дб – розмова;
- до 110 Дб – музика;
- вище 130 Дб – больовий поріг.
Основний нормативно-правовий документ, що регламентує допустимі межі шуму – Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджені Постановою Міністерства охорони здоров’я України від 01.12.1999 року №37.
Забезпечення працівника меблями з урахуванням його фізіологічних особливостей є дуже важливим у контексті вагомості індивідуалізованого підходу в управлінні персоналом. Значущість такого напряму управлінської діяльності призвело до формування наукового напряму ергономіки, яка власне теоретично обґрунтовує, яким має бути робоче місце працівника (наряді з ергономікою нині розвиваються й інші наукові напрями – фізіологія праці, психологія праці, інженерна психологія).
Робоче місце – це місце переважного перебування працівника, де він здійснює свою трудову діяльність.
Робоча зона – це простір, обмежений на висоті до 2-х метрів над рівнем підлоги та до 2-х метрів у площинному радіусі навколо робочого місця працівника.
При управлінні персоналом робочі місця доцільно розділяти (класифікувати) за такими ознаками:
- за кількістю працівників: індивідуальні, колективні;
- за робочою позицією: сидячи, стоячі, сидячо-стоячі (перемінні);
- за роллю в трудовій діяльності: основні, допоміжні, обслуговуючі;
- за рівнем механізації: ручні, механізовані, автоматизовані;
- за умовами праці: нормальні, монотонні, важкі, шкідливі.
При організації робочого місця передусім доцільно враховувати, в якому положенні працівник здійснює свою трудову діяльність – сидячому, стоячому чи сидячи-стоячому, оскільки від цього залежить, які зусиллі він докладає, його рухливість, радіус робочої зони (табл. 1).
Саме робоче місце повинне бути організованим таким чином, щоб:
- мінімізувати зайві рухи працівника, нахили і повороти його корпусу;
- оптимально використовувати загальну площу підприємства.
Таблиця 1
Ергономічна характеристика робочих місць [4]
Положення |
Зусилля, Н |
Рухливість під час роботи |
Робоча зона (радіус), см |
Особливості діяльності |
Сидячи |
До 80 |
Обмежена |
38-60 |
Мала статична втомлюваність, більш спокійне положення рук, можливість виконання точної роботи |
Сидячи — стоячи (напереміну) |
50-100 |
Середня (періодична зміна пози) |
50-75 |
Досить великий огляд і зона досяжності рук |
Стоячи |
100-120 |
Велика (свобода пози й рухів) |
75 і більше |
Краще використовування сили, великий огляд, передчасна втома |
Фахівці виділяють такі основні правила ергономіки, що стосуються організації робочого місця при переважно сидячому здійсненні трудової діяльності:
- меблі повинні відповідати антропометричним параметрам працівника (зріст, вага);
- стілець працівника, на якому він сидить, повинен регулюватись по висоті, мати відповідну висоту з можливістю спирання на спинку при потребі;
- меблі, оснащення, що експлуатуються повинні бути міцними, відповідати технічним стандартам, регулярно перевірятись, щоб у випадку несправності (поломок) не завдати травми працівникові;
- перелік меблів при потребі не повинен обмежуватись лише робочим столом і стільцем, але й включати в себе допоміжні меблі – шафи, стелажі, тумби тощо.
З метою контролю за дотриманням умов праці на підприємстві повинна періодично проводитись атестація робочих місць. Така атестація передбачає комплексну оцінку всіх факторів, що визначають безпосередні умови праці при здійсненні трудової діяльності, а також супутні фактори, які впливають на фізичне й психічне здоров’я працівників. Порядок проведення атестації регламентовано Положенням проведення атестації та методичними рекомендаціями для атестації робочих місць за умовами праці, які затверджені Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством охорони здоров’я України 1992 року. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах [5].
Низка професій передбачає трудову діяльність у шкідливих для фізичного і психічного здоров’я працівника умовах праці, що зумовлено специфікою такої діяльності. Відповідно важливо розуміти так звані норми важкості, які дають оцінку важкості праці.
Важкість праці – це такий процес трудової діяльності працівника, коли мають місце значні (вищі, ніж для інших працівників) навантаження на опорно-руховий апарат та інші функціональні системи (серцево-судинну, дихальну, зорову, слухову тощо).
Важкість праці визначається за такими нормативами:
- маса (кг), відстань (м) переміщення вантажу, який піднімається або переміщується (кг);
- вантажообіг протягом визначеного періоду часу (кг/м);
- поза трудової діяльності;
- статичні навантаження (підтримання однакової робочої пози, а також предметів і знарядь праці у нерухомому стані);
- кількість рухів за годину;
- кількість операцій за годину (у тому числі з урахуванням дій і прийомів);
- тривалість та кількість повторюваних операцій;
- змінність роботи;
- тривалість зосередження уваги;
- інтелектуальне, нервово-емоційне напруження;
- режим праці і відпочинку;
- температура повітря, у тому числі відносна вологість і швидкість повітря;
- наявність контакту з токсичними речовинами;
- наявність промислового пилу;
- вібрації, шум, ультразвук (дБ);
- освітлення.
Законодавством чітко регламентовано, які професії підпадають під категорію таких, працівники яких здійснюють трудову діяльність у шкідливих умовах праці (для прикладу Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.11.1997 року №1290). В управлінні персоналом важливо розуміти, що такі працівники мають право:
- на підвищену оплату праці;
- скорочений режим праці (зі збереженням повного окладу);
- щорічні додаткові відпустки;
- отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
В управлінні персоналом слід розуміти, що створення сприятливих умов праці – це не лише комфортна організація робочого місця з усіма умовами, але й наявність приміщень, які мають вагоме функціональне значення в плані рекреації працівників.
Для прикладу, в офісах Google, які розкинуті по всьому світу, є все – кухні, їдальні, ігрові кімнати, спортзали, басейни, дитячі садки тощо. Разом з тим, такі витрати компанії є цілком економічно обґрунтованими, адже вони спричиняють неоціненний мотиваційний вплив на продуктивність праці своїх працівників, їх відданості компанії.
Рис. 1. Питома вага працівників, які працювали під впливом шкідливих факторів, %