Поліграфічне відтворення видання
На цьому етапі відбувається об'єднання в одне ціле всіх складових частин видання — текстової та ілюстраційної, паспорта, макету (якщо це потрібно) і стилів оформлення. Такий процес називають верстанням. Він вимагає тісної співпраці редактора з інженером-верстальником. Ця співпраця з боку редактора полягає, зокрема, в контролі за дотриманням норм верстання і виправленні помилок.
Поліграфічне відтворення книжкових і газетно-журнальних видань на цьому етапі видавничого процесу відбувається практично без будь-яких відмінностей.
При поліграфічному відтворенні видання, як правило, виникають конфлікти між макетом видання та видавничим оригіналом (наприклад, щодо кратності сторінок видання друкованому аркушу, незаповненості останнього стовпця сторінки тощо). Оскільки видавничий оригінал уже затверджено, його намагаються або не виправляти взагалі, а в крайньому випадку—в мінімальному обсязі. При цьому використовують два види виправлень: компенсаційні та некомпенсаційні.
Виконання компенсаційних виправлень означає, що кількість видаленого тексту чи площі ілюстрації повинна дорівнювати кількості вставлюваного тексту чи такій самій площі ілюстрації. Іншими словами, компенсаційні виправлення — це заміна одного компонента на інший, еквівалентний за площею. Особливо часто такі компенсаційні виправлення використовували в традиційній (некомп'ютерній) технології верстання видань. Зараз же, коли переверстування в НПС відбувається автоматично, такий вид виправлень використовують переважно тільки тоді, коли усувають помилки, допущені працівниками самих ЗМІ.
Серед некомпенсаційних виправлень виділяють:
— вставлення чи видалення порожніх рядків;
— об'єднання кількох абзаців в один чи поділ одного абзацу на кілька нових;
— зменшення чи збільшення міжлітерних віддалей (апрошів) у фрагменті тексту (трекінг, кернінг);
— зменшення чи збільшення міжслівних пробілів у фрагменті тексту;
— зменшення чи збільшення міжрядкових віддалей (інтерліньяжу) у фрагменті тексту;
— зменшення чи збільшення міжабзацних віддалей у фрагменті тексту;
— зменшення чи збільшення кегля шрифту у фрагменті тексту;
—зміна гарнітури шрифту у фрагменті тексту (лише для тих гарнітур, які забезпечують значно більшу чи меншу кількість літер на одиницю площі, ніж попередня гарнітура);
— зменшення чи збільшення кількості кінцевих рядків в абзацах;
— зменшення чи збільшення абзацного відступу у фрагменті тексту;
— видалення частини тексту (ілюстрації) з видавничого оригіналу чи вставлення додаткового тексту (ілюстрації) у видавничий оригінал.
Проект видання можуть передавати в друкарні у формах: а) роздруку на папері; б) роздруку на фотоплівці; в) файла на диску, підготованого для виведення на фотовивідну машину. Для виготовлення малотиражних видань найчастіше використовують роздрук на папері. Для виготовлення середньо- та високотиражних видань—проекти, відтворені на фотоплівках або записані на комп'ютерних носіях інформації.
На завершальному етапі на основі проекту видання у друкарнях виготовляють друкарські форми. У майбутньому, коли фотовивідні машини п'ятого покоління будуть виводити проекти видань відразу на друкарські форми (скажімо, металеву фольгу), ЗМІ, використовуючи такі фотовивідні машини, зможуть передавати друкарням друкарські форми, виготовлені самостійно.