10. Ланцюжкова модель інформації

Більшість систем зв’язку фактично передбачають цілий ланцюжок процесів передач та прийомів інформації (наприклад, мікрофон є одночасно і передавачем, і приймачем). Тому звичайну систему зв’язку можна поділити на менші, зв’язані між собою підсистеми. Внаслідок того, що елементи системи зв’язку можуть відігравати двояку роль, таку систему можна представити у виді деякої сукупності базисних елементів, кожний з яких являє собою т.зв. „чорний ящик”, який має вхід та вихід і призначений для виконання функції перетворення вхідного сигналу у вихідний.

Рис. 5.2. Модель перетворювача

Дане представлення підходить для передавача, що одержує сигнали від джерела і перетворює їх для передачі по каналу зв’язку. Канал виконує іншу роль у процесі перетворення – він служить для фізичного переміщення сигналу в просторі і (що є менш важливим для даного визначення) найчастіше ослаблює сигнал. Приймач дуже часто виконує функцію, зворотну передавачеві.

Радіоприймач, наприклад, перетворить електромагнітні сигнали в звукові, дуже схожі на ті, котрі спочатку надійшли в мікрофон. Якщо прийняти таке умовне представлення, то систему зв’язку Шеннона-Уівера можна представити у вигляді п’яти базисних елементів типу „чорного ящика”, з’єднаних послідовно:

Рис. 5.3. Процес зв’язку, представлений у вигляді послідовності перетворень

Ця схема фактично не відрізняється від приведеної на рис. 5.1. Перевага такого зображення полягає у тому, що воно дозволяє трактувати вхідні і вихідні сигнали будь-якої ланки системи зв’язку як повідомлення, що піддаються якомусь перетворенню, і не перейматись джерелами і адресатами повідомлень. Цей процес можна представити у виді одного з елементарних „чорних ящиків”, якщо припустити, що на його вхід подається безліч можливих сигналів, що перетворювач виконує функцію добору одного сигналу і відкидання всіх інших і що вихід являє собою відібране повідомлення.

11. Інформаційні революції та їх значення для розвитку цивілізації

Формування сучасного інформаційного суспільства стало результатом кількох інформаційних революцій, які відбулись в історії розвитку людської цивілізації, і які не лише кардинально змінювали способи обробки інформації, але й спосіб виробництва, стиль життя, системи цінностей:

– перша інформаційна революція пов’язана з появою писемності, уможливила передачу інформації, знань від покоління до покоління через її фіксацію в знаках та зруйнувала монополію вузького кола людей на знання;

– друга інформаційна революція була викликана винаходом та поширенням книгодрукування в XV ст. і розширила доступ до інформації широким верствам населення завдяки тиражування знань;

– третя інформаційна революція (кінець ХІХ ст.) пов’язана з винаходом електроенергії, завдяки якому з’явився телеграф, телефон, радіо, що дозволяло оперативно, у великих обсягах передавати і накопичувати інформацію, передавати звукові та візуальні образи на великі віддалі. Останнє створило передумови ефекту „стискання простору”;

– четверта інформаційна революція (70-ті роки ХХ ст.) зумовлена винаходом мікропроцесорної технології і персонального комп’ютера. Вона характеризується переходом від механікних, електричних засобів перетворення інформації до електронних та створення програмного забезпечення цього процесу. „Вінцем” цієї революції є поява всесвітньої мережі Інтернет, що уможливило інформаційний обмін в глобальних масштабах.

Американський вчений Дуглас Робертсон (Douglas S. Robertson) стверджував, що „цивілізація – це інформація” („Civilization is information”), і визначив такі рівні інформаційної ємності цивілізацій:

1) перехід від домовного періоду до мови (109 біт) – обсяг інформації, який циркулював всередині клану або племені;

2) виникнення писемності (1011 біт) – на цьому рівні показником інформованості є бібліотеки. Олександрійська бібліотека містила 532 800 сувоїв, якщо „Іліада” складалась із 24 сувоїв і містила 5 млн. біт інформації, то інформаційна ємність Олександрійської бібліотеки становила приблизно 100 млрд. біт (або 1011 біт);

3) винайдення книгодрукування (1017 біт) – на цьому рівні інформаційну ємність визначають сотні бібліотек та періодичні видання;

4) комп’ютери та комп’ютерні мережі (1025 біт) – на цьому рівні інформаційну ємність визначають інформаційні ресурси комп’ютерних мереж.