6.Охарактеризуйте організацію колективу

Колектив — складно організована система міжособистісних стосунків, яка впливає на ефективність спільної діяльності Це група високого рівня розвитку, Ідо відкриває можливості для узгодження спільної й індивідуальної діяльності, дає змогу своїм членам діяти відповідно до власних цілей і мотивів, у тому числі й за межами спільності.

Формування колективу — тривалий процес колективоутворення — переходу до міжособистісних стосунків, опосередкованих суспільне схвалюваними цінностями. Він супроводжується підвищенням згуртованості групи, появою трудового колективістських групових норм, таких явищ, як трудового колективістська Ідентифікація та трудового колективістське самовизначення. Проте цей процес може відбуватися лише на ґрунті колективоутворювальної діяльності, тобто такої, що її здійснення потребує руху мотивів її учасників у напрямку до їх об'єднання, взаємопроникнення членів групи в мотиваційну сферу один одного, обміну їх смислами Звичайно, при цьому важливе значення мають індивідуально-психологічні особливості учасників діяльності, що можуть як сприяти, так і перешкоджати цьому процесові, наприклад, ненормативні властивості характеру. Високий рівень розвитку спільності не означає, що його може бути досягнуто раз і назавжди. Соціально-психологічні явища мінливі, тому зі зміною завдань, які стоять перед групою, умов діяльності, оновленням складу, появою нового лідера, відсутністю зусиль, спрямованих на підтримку і розвиток групи тощо вона може регресувати, перейти до нижчого рівня функціонування, а то й узагалі розпастись. Хоча колектив швидше уявна, ніж реальна спільність, він дає змогу моделювати міжособистісні стосунки, варті того, щоб бути ідеалом міжлюдських взаємин. Соціально-трудові відносини складаються на виробництві між суб'єктами — представниками різних соціальних спільнот і груп. Цей тип відносин, як слушно зазначають А.Хоронжий і Ю.Пачковський, на відміну від відносин функціональних, описаних раніше, у соціології кваліфікують як відносини рівності і нерівності між працівниками та соціальними групами (наприклад, між підприємцями та робітниками).

4.Дайте визначення понятійного апарату "т-рії Орг-ції"

Організація - свідомо координоване соціальне виховання з певними кордонами, яке функціонує на відносно постійній основі досягнення загальної мети або цілей. З цього визначення випливає, що організація - це виховання групи або окремих осіб, що взаємодіють між собою, керованих керівництвом організації і працюють для досягнення певної мети. Взаємодія має бути збалансована, варто також враховувати, що моделі взаємодії теж мають певну мету. Узагальненим суб'єктом організаторської діяльності виступає адміністративно-управлінський персонал, до якого відносять співробітників, що формують цілі, розробляють плани, приймають і затверджують рішення, організовують виконання рішень. До суб'єктів організаційної діяльності підприємства можна віднести президента, генерального директора, технічного директора, заступників директорів і так далі. Діяльність основних суб'єктів організації може включати як загальні, так і специфічні види діяльності. Об'єкт організаційної діяльності виконує процедури підготовки, узгодження і виконання рішень та інші процедури, що відносяться до виконавчої діяльності. До об'єктів організаційної діяльності можуть, наприклад, відноситися майстер відділу технічного контролю, конструктор-дизайнер, інженер з довкілля охорони і ін.

1.Теоретичні основи УП. Х-ка понятійно категоріального апарату

УП – це наука і мистецтво ефективного управління людьми в умовах їх професійної діяльності, система принципів, методів і механізмів оптимального комплектування, розвитку, мотивації і раціонального використаня персоналу. УП - це специфічна функція м-ту, головним об'єктом якої є люди, що входять у певні соц. групи, трудові колективи. Об'єкт УП – Охоплює організац. як єдине ціле, кожен структурний підрозділ незалежно від кількості рівнів управління, трудові колективи, кожного працівника незалежно від статусу в організації. Суб'єкт УП – лінійні і функціонаьні керівники усіх рівнів управління, працівники виробничих і функціональн. підрозділів, які забезпечують керівників необхідною інфомацію або виконують інші функції. Загальні принципи УП: науковість, плановість, комплексн, безперервн, номативн, економ, відповідал.Часткові принципи: відповідність функцій управлінським цілям в-ва; індиівдуаліз. роботи з кадрами; демократиз. роботи з кадрами; інформатиз. роботи з кадрами; врахування соц-психолог. аспектів при виборі кадрів. ЗавданняУП: забезпечення п-ва у порібній к-ті і якості персоналом на поточ. період і перспективу; здоволення розумних потреб персоналу; забезпечення відповідності трудового потенціалу прац., його психофізіолог. даних до вимог робочого місця; максиміз. можливості виконання операцій на роб. місці.