Міжнародні універсальні організацїіта їх роль в світовому господарстві.

До міжнародних універсальних організацій відносять: ООН, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна морська організація (ЇМО), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Всесвітній поштовий союз (ВПС) та ін., міжнародні організації регіонального характеру: Ліга арабських держав (ЛАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Організація американських держав (ОАД) та ін., міжнародні неурядові організації (хоча вони і не с суб'єктами міжнародного права, але їх дуже багато і вони дуже впливають на розвиток міжнародних відносин).

Міжнародні організації виникли в середині ХІХ ст., і до кінця століття їхня діяльність досягла рівня, який дав підстави говорити про них як про важливі центри міжнародного життя. Першими діючими міжнародними організаціями були організації неполітичного характеру. Першу політичну постійно діючу міжнародну організацію було створено в 1919 році – Ліга Націй. Її статут, розроблений на Паризькій мирній конференції, став компонентом Версальського мирного договору 1919р. Офіційною метою Ліги Націй, яка діяла до 1946 року, було підтримання міжнародного миру та безпеки.

Важливим етапом в історії міжнародних організацій було утворення Організації Об’єднаних Націй, яка, по суті, є першим в історії механізмом широкої багатогранної взаємодії різних держав з метою підтримки міжнародного миру і безпеки, сприяння економічному і соціальному прогресу всіх народів. За більше ніж 60 років свого існування ООН перетворилася на невід'ємну частину міжнародної структури. Членами ООН є різні за економічними системами та регіонами планети держави, які пов'язують з її діяльністю вирішення хвилюючих проблем. Не буде перебільшенням відзначити, що жодна подія в світі не залишається поза увагою ООН.

У червні 1945 р. на конференції у Сан-Франциско було підписано Статут ООН – першої політичної універсальної організації з підтримання міжнародного миру та безпеки, заснованої на принципі колективної безпеки. Одночасно з ООН було утворено міжнародні організації, що одержали назву спеціалізованих установ, зв’язаних з ООН спеціальними угодами. Це продовольча й сільськогосподарська організації ООН (ФАО), Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров´я (ВОЗ) та ряд інших. Продовжували існувати давні та виникали нові регіональні організації з підтримання миру та безпеки: Організація американських держав (ОАД), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Організація договору Південно - Східної Азії (СЕАТО), Організація Центрального договору (СЕНТО) та інші.

Ренесанс міжнародних організацій історично збігся з проголошенням незалежності України, яка вийшла на світову арену в новій якості. Необхідність розв'язання назрілих проблем соціально-економічного життя, зумовили зростання ролі ООН та її підрозділів для нашої держави. Все це вимагає діяльності системи міжнародних організацій, їх цілей, структур, правових основ функціонування з метою оптимального використання їх величезних можливостей в наших національних інтересах.

Система ООН - сама організація та різні, пов'язані з нею організації - вживає єдиних глобальних зусиль, направлених на економічний та соціальний розвиток найменш розвинених країн за допомогою різних програм, присвячених вирішенню проблем - від технічної співпраці до скликання міжнародних конференцій і від планування всебічного розвитку до здійснення конкретних проектів в окремих галузях, таких як торгівля, промисловість та сільське господарство.[4,c.15]

Для того, щоб допомогти урядам закласти більш ефективну основу для діяльності з метою розвитку, ООН сприяє у підготовці національних планів розвитку, спрямованих на забезпечення збалансованого економічного та соціального прогресу і найкращого використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів. Вона надає допомогу країнам, які розвиваються в мобілізації засобів, необхідних для фінансування програм розвитку, як шляхом збільшення їх власних доходів від експорту, так і за допомогою залучення зовнішнього капіталу.

Реалізацію соціального розвитку в країнах третього світу, ООН пов'язує із затвердженням нового Міжнародного економічного порядку. Загальна Декларація про ліквідацію голоду і недоїдання і програма дій були прийняті ООН в 1974 р. Основною метою виступало підвищення частки менш розвинених країн в світовому промисловому виробництві з 7% в середині 70-х років до 25% до 2000 року. [1,c.488]

Разом із завданнями подолання економічного відставання країн третього світу, велике місце в діяльності міжнародних організацій займає вирішення продовольчої проблеми. Глобальною проблемою людства, пов'язаною з продовольством, займається Продовольча і сільськогосподарська організація ООН - ФАО (Food and Agriculture Organization). Це особливе агентство ООН, яке засноване 16 жовтня 1945 для боротьби за здійснення одного з ключових прав людини, - права на гідне харчування.

Головні задачі організації:

• збір інформації і статистичних даних про харчування в різних країнах;

• програми допомоги голодуючим;

• розвиток ветеринарної медицини і боротьба з епідеміями серед сільськогосподарських тварин;

• розповсюдження освіти серед фермерів, риболовів, кулінарів і харчовиків різних країн;

• розробка харчових стандартів і рекомендації по їх впровадженню у всьому світі.

Останнє завдання ФАО виконується спільно з ООН, ВОЗ і міжурядовими організаціями. ФАО і ВОЗ створили для цього об'єднану комісію "Кодекс аліментаріус", яка виробляє обґрунтовані (з медичної і технічної точок зору) норми застосування пестицидів, інсектицидів і харчових добавок.

Стандарти ФАО носять рекомендаційний характер і не є обов'язковими до дотримання на території держав-членів. Але країна, яка не дотримує їх, накликає на себе докір в зневазі міжнародними нормами. Як правило, в багатьох країнах вимоги до змісту хімікатів і харчових добавок вище, ніж в нормативах ФАО.

Організація налічує 189 країн членів, одним з них, разом з країнами Європи, є Європейський Союз. Україна приєдналася до ФАО листопаді 2003 року.

В умовах світової фінансово-економічної кризи в лютому 2009 року в Мадриді пройшла міжнародна зустріч, яку організувала ООН з проблеми продовольчої безпеки. В ній взяли участь представники 126 країн світу. Вони схвалили ініціативу створення нової міжнародної організації - Глобального союзу для розвитку сільського господарства і продовольчої безпеки.

Генеральний секретар ООН Пан Ги Мун зажадав від розвинених держав зробити більше зусиль для подолання голоду в світі. Він назвав "нетерпимою" нинішню ситуацію на планеті і призвав до координації в наданні допомоги між урядами окремих країн, приватними фірмами, які займаються добродійністю, неурядовими громадськими і міжнародними організаціями.

Правда, виділення державних грошей - ще не гарантія, що вони підуть на допомогу голодуючим. За даними ФАО, в середньому 30% фондів не доходить за призначенням. Вони "прилипають" до рук тих, хто займається наданням допомоги. Наприклад, в Іспанії, це більше тисячі різних громадських організацій. За даними журналістських розслідувань, в ряді випадків в слаборозвинені країни потрапляв лише один євро із ста, виділених іспанськими властями гуманітарним організаціям. Решта грошей йде на мешкання співробітників цих організацій в дорогих готелях, організацію свят з виїздом на курорти Карібського басейну, утримання шикарних офісів і навіть покупку акцій з метою особистого збагачення.

Що ж до проблем навколишнього середовища, природних ресурсів, демографії, то до початку 70-х років ХХ ст. в світі практично не було міжнародній організації, яка безпосередньо займалася цими проблемами. І лише в 1972 р. в Стокгольмі була скликана перша в історії міжнародна конференція ООН з навколишнього середовища, на якому була прийнята Декларація, яка містить 26 принципів і 120 рекомендацій урядам по актуальних питаннях екологічної політики.

Одночасно, рішенням Генеральної Асамблеї ООН була створена Програма ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) - спеціалізована міжнародна організація.

Асамблея надала ЮНЕП широкі повноваження, для реалізації яких були створені Рада керівників в складі 58 держав-членів, Міжустановча рада ООН по координації діяльності в області навколишнього середовища і добровільний фонд в 100 млн. дол. на перші п'ять років. Головне завдання ЮНЕП полягало в керівництві програмами і проектами, забезпеченні узгодженої діяльності міжнародних організацій як в системі ООН, так і поза нею, яка направлена на відновлення і охорону природного середовища.

За роки свого існування ЮНЕП перетворилася на авторитетну організацію, яка внесла крупний внесок до розвитку міжнародної екологічної співпраці. Вона зуміла привернути увагу урядів до таких гострих проблем, як забруднення повітря і води, збезлісення, наступ пустель, порушення озонового шару Землі, режим регіональних морів. Їй належить провідна роль в розробці ряду глобальних регіональних стратегій і програм. ЮНЕП виступила координатором і головним спонсором екологічних програм і проектів, які виконуються продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), Всесвітньою організацією охорони (ВОЗ) здоров'я, організацією ООН по наданню допомоги при стихійних лихах (ЮНДРО), Міжнародною організацією праці (МОП), Організацією ООН з освіти, науки такультурі (ЮНЕСКО) і поряд інших.

Важливою функцією ЮНЕП є глобальна оцінка стану навколишнього середовища і природних ресурсів, інформування про це урядів і населення. Її зусиллями створені Глобальна система моніторингу навколишнього середовища, що працює на основі отримуваних з космосу даних, що стосуються населеності Землі, програма "Земний патруль", що передбачає збір і оцінку поточних даних про стан навколишнього середовища, Глобальна інформаційна база даних про ресурси Землі. Під керівництвом ЮНЕП ведеться розробка Глобальної програми оцінки екологічних погроз і риски для населення на глобальному і регіональному рівнях.

ЮНЕП з'явилася ініціатором і організатором багатьох міжнародних конференцій і зустрічей керівників урядів по екологічних і тісно пов'язаних з ними проблемах світового розвитку. За останню чверть століття відбулося декілька десятків такого роду форумів ООН. Їх значення полягає в тому, що вони дозволяють урядам не тільки оцінювати стан економічної, соціальної, екологічної, демографічної ситуації в світі, але і виробляти конкретні програми дій на роки вперед.

До найбільш крупних міжнародних акцій 80-х років відносяться Конференція ООН з навколишнього середовища в Найробі (1982 р.), Всесвітня промислова конференція з екологічного управління (1984 р.), Міжнародна конференція з народонаселення в Мехіко (1984 р.). Але найбільш значною подією цього десятиліття з'явився розгляд і схвалення Генеральною Асамблеєю ООН вже згадуваної Доповіді Всесвітньої комісії ООН по навколишньому середовищу і розвитку. Запропонована в концепція стійкого розвитку об'єднала в одному пакеті такі цілі, як зміну якості економічного зростання, збереження ресурсів, забезпечення стабільного рівня населення, усунення убогості. Таким чином, була закладена основа для вироблення нової стратегії світового розвитку на перспективу.

Найбільшою акцією останнього десятиліття XX з'явилася Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку, що відбулася в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро за участю розділів держав і урядів більше 170 країн світу. Конференція прийняла спільно вироблений документ "Повістка дня на XXI століття" - програму дій, направлених на реалізацію урядами концепції глобального стійкого розвитку. Програма, яка складається з 40 розділів, передбачає широкий комплекс мерів, починаючи з відновлення покинутих земель і кінчаючи поліпшенням технології виробництва енергії і аграрної продукції. Була створена Комісія ООН із стійкого розвитку (КУР) як стратегічний форум для обговорення економічних аспектів стійкого розвитку. Комісія покликана забезпечити керівництво діяльністю, що охоплює чотири пріоритетні області: прісна вода, Світовий океан, земні ресурси, включаючи ліси, стійке енергокористування.

Конференція активізувала діяльність урядів по здійсненню наміченої програми. До 1996 р. 117 держав створили національні комітети з її реалізації. У 90-і роки були поміщені ряд крупних міжурядових угод по забезпеченню безпеки біотехнології, захисту рибних ресурсів і морського середовища, підписана Базельська конвенція по десертіфікації продукції відповідно до нових екологічних вимог і інші важливі документи.

Деякі досягнення ООН по захисту навколишнього середовища:

- Киотський протокол до Конвенції про зміну клімату 1997 року направлений на уповільнення процесу глобального потеплення. В 2004 році він отримав юридичну силу. Цей протокол зобов'язує країни до 2012 року скоротити об'єм викидів небезпечних парникових газів на 5,2 відсотка.

- Декларація і програма дій із забезпечення стійкого розвитку малих острівних держав 1994 року приписує країнам прийнять конкретні заходи на користь 40 малих острівних держав для сприяння їх соціально-економічному розвитку. Багато малих островів мають вельми обмежені ресурси і через це не змогли скористатися плодами глобалізації.

- Конвенція по боротьбі із запустинюванням 1994 року направлена на вирішення проблем, пов'язаних з надмірною культивацією, збезлісенням, надмірним випасом і недостатнім зрошуванням. Під загрозою запустинювання знаходиться чверть території планети. Із-за зниження продуктивності сільськогосподарських і пасовищних угідь засобів для існування можуть позбутися більше 1 мільярда людей в більш ніж 100 країнах.

- Конвенція Організації Об'єднаних Націй про біологічну різноманітність 1992 року направлена на захист і збереження різноманітності тварин і рослин, необхідних для виживання людства [13].

Важливу роль грають міжнародні організації у вирішенні енергетичної проблеми. Серед них міжнародне агентство ООН по атомній енергії (МАГАТЕ) і інші міжнародні організації. Вони займаються не тільки поточними питаннями розвитку енергетики, але і проблемами її глобального розвитку. Прогнози, що готуються ними, дозволяють повніше представити майбутнє енергетики і наслідки можливих рішень по розвитку енергетичного порядку.

В квітні поточного року в Нью-Йорку пройшла сесія Генеральної Асамблеї ООН, де заслуховувалась доповідь консультативної групи з енергетики [12].

В 90-і роки також відбулися крупні глобальні і регіональні конференції ООН з народонаселення. На відміну від минулого, на цих форумах запанував інтегральний підхід до демографічної, екологічної і економічної політики, при якому стабілізація населення розглядалася як одна з важливих умов стійкого розвитку країн Африки, Азії і Латинської Америки, усунення в них бідності і убогості.