ЛЕКЦІЯ

ТЕМА: Удушення. Утоплення, ураження електричним струмом та блискавкою.

Удушення – це механічне перекривання просвіту верхніх дихальних шляхів. У розвитку удушення знаходяться такі основні чинники (причини):

1. Порушення прохідності верхніх дихальних шляхів безпосереднім попаданням стороннього тіла у трахею, або бронхи.

   • утоплення;

   • закупорка блювотними масами;

   • закупорка кусочками іжі;

   • западіння язика чи нижньої щелепи у потерпілих, що знаходяться у безсвідомому стані.

2. Звуження, або закриття просвіту верхніх дихальних шляхів шляхом зовнішнього стиснення їх.

   • стиснення пухлинною;

   • стиснення пальцями, петлею (повішення);

   • перекривання шляхів входження повітря м’якими предметами (подушкою, рукою тощо).

В результаті порушення прохідності верхніх дихальних шляхів (не залежно від причини) наступає стан, коли порушений вдих та видих. При цьому повітряні маси під час вдиху не поступають (або поступають в обмеженій кількості) в легені і відповідно не мають змоги вивестися з них. Як наслідок розвивається ядуха.

Ознаки удушення:

1. Ознаки ядухи збільшення частоти дихань, або почащення дихальних рухів. Появляється вигляд людини, котра “хватає” повітря широко відкритим ротом.

2. Втрата голосу та можливості говорити.

3. Потерпілий хватається за горло.

4. Посиніння шкіри та слизових оболонок.

5. Підвищена вологість шкірних покривів (рясний піт);

6. Абсолютні ознаки клінічної смерті.

7. Відносні ознаки клінічної смерті.

Невідкладна допомога:

І. Відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів (усунення причини удушення).

1. У випадку западіння язика та верхньої щелепи:

   • виведення нижньої щелепи;

   • перерозгинання голови дозаду;

   • накладання язикотримача;

   • заведення повітревода, або S-подібної трубки.

2. У випадку наявності петлі на шиї:

• акуратне вивільнення шиї з петлі.

3. У випадку потрапляння стороннього тіла у верхні дихальні шляхи (при прийомі їжі) так званному “кафе - синдромі”:

• дотримання правил коректного прийому їжі досягається виконання вимог прислів’я “Когда я ем, я глух и нем”;

• по можливості просять постраждалого покашляти (поки він при свідомості) – можливо досягнути відкашлювання шматочка їжі;

• перевірити оглядом ротової порожнини наявність стороннього тіла – при можливості його видалити з ротової порожнини. Не лізти пальцем у горло!;

• якщо потерпілий ще при свідомості можна поєднати кашель з поплескуванням. Для цього допоможіть нагнутися так, щоб голова в нього виявилася нижче, ніж легені, і різко лясніть його долонею між лопатками. У разі потреби можна проробити це ще три рази. Загляньте в рот і, якщо перешкода вискочила, видалите її. Якщо — ні, спробуйте виштовхнути її тиском повітря, що створюється різкими поштовхами в живіт. Для цього, якщо потерпілий знаходиться у свідомості і ще може стояти, станьте позад нього і обхопіть його руками за талію. Стисніть одну руку в кулак і притисніть його до живота тією стороною, де великий палець. Переконаєтеся, що кулак знаходиться між пупцем і верхівкою мечеподібного відростка. Покладете іншу руку на кулак і різко натисніть нагору й усередину живота. Проробіть це, якщо знадобиться, до чотирьох разів. Витримуйте паузу після кожного натискання і будьте готові швидко видалити те, що може вилетіти з дихального горла. Якщо кашель не припиниться, чергуйте чотири ляпанці по спині і чотири натискання на живіт, поки не удасться видалити перешкоду. При кашлі, що не припиняється, чергуйте поштовхи рукою в живіт потерпілого з ляскотом по спині. Якщо потерпілий знаходиться без свідомості, то для того, щоб натискати йому на живіт, переверніть його на спину. Устаньте на коліна так, щоб він виявився у вас між ніг, покладете руку у вище вказане місце, а другу руку — на першу. Зробіть чотири натискання, як описано вище.

Утоплення – це вид механічного удушення, що супроводжується потраплянням у верхні дихальні шляхи сторонніх тіл (води, піску, жабуриння тощо).

Смерть розвивається внаслідок декількох причин:

1. Закупорка верхніх дихальних шляхів,

2. Порушення газообміну.

3. Спазм голосових зв’язок.

4. Первинна зупинка серця.

В залежності від механізму розвитку, утоплення поділяється:

І. Справжнє (дійсне), або вологе утоплення, що виникає внаслідок потрапляння води у дихальні шляхи. Воно спостерігається у 70% випадків і зустрічається в побутових умовах та супроводжує надзвичайні ситуації (повені, цунами, сповзання тощо).

Виділяють три періоди справжнього утоплення:

1. Початковий. Частіше всього тонуча людина протягом деякого часу робить некоординовані та різкі рухи, прагнучи утриматись на воді. Якщо за цей час потерпілому не надана допомога, настає перевтома м’язів і він опускається на дно. Зазвичай доросла людина затримує дихання на 30-40 сек. Ця затримка дихання призводить до накопичення у крові вуглекислого газу, що супроводжується збудженням дихального центру і появи самовільних дихальних рухів під водою. Вода, що потрапила у верхні дихальні шляхи рефлекторно призводить до спазму голосових зв’язок (ларінгоспазму).

2. Агональний. Кисневе голодування та накопичення вуглекислого газу призводить до ураження кори головного мозку і потерпілий втрачає притомність (свідомість). При цьму розслабляються голосові зв’язки і при наявності дихальних рухів вода через трахею та бронхи засмоктується в альвеоли і заповнює їх.

3. Клінічна смерть внаслідок зупинки кровообігу.

Окрім цього за місцем справжнього утоплення його розрізняють:

1. Утоплення в прісній воді (ріка, озеро, став).

2. Утоплення в соленій воді (море, океан).

Основними клінічними ознаками справжнього утоплення будуть:

• різка синюшність шкіри та слизових оболонок;

• набухання вен шиї та верхніх кінцівок;

• рожева піна в роті, котра продовжує виділятись після витягнення з води.

ІІ. Не справжне (не дійсне), або сухе утоплення. Воно складає 30% випадків від загальної структури утоплень.

1. Асфіктичне утоплення займає 10 – 15% в структурі несправжнього утоплення. Основними причинами його являється різке гальмування центральної нервової системи, що виникає:

   • під впливом сильної алкогольної чи наркотичної інтоксикації;

   • епілептичного нападу;

   • інфаркту міокарда;

   • струсу головного мозку;

   • переломі кісток черепа та шийного відділу хребта.

У цих випадках потерпілий швидко втрачає свідомість, опускається на дно. Перші краплини води, що потрапили на голосові зв’язки призводять до їх спазмування. Наступні дихальні рухи припиняються. Особливістю асфіктичного утоплення є:

• первинна зупинка дихання;

• відсутність, або незначна кількість води у верхніх дихальних шляхах.

• дуже короткий початковий та агональний періоди.

• в ознаках асфіктичного утоплення менш виражене посиніння шкіри та слизових оболонок, хоча їх називають “синіми”;

• відсутність набухання шийних вен та вен кінцівок;

• відсутність рожевої піни біля рота.