- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
До основних методів контролю відносяться: педагогічне спостереження за учнями; бесіди, направлені на виявлення вихованості; опити (анкетні, усні); аналіз результатів суспільно корисній діяльності, діяльності органів учнівського самоврядування; створення ситуацій для вивчення поведінки виховуваних. Педагогічне спостереження характеризується безпосереднім сприйняттям діяльності, спілкування, поведінки особи в цілісності і динаміці їх зміни. Розрізняють різноманітні види спостереження-безпосереднє і опосередковане, відкрите і приховане, безперервне і дискретне, монографічне і вузьке.. Бесіди з вихованцями допомагають педагогам з'ясувати ступінь інформованості що вчаться в області етичних проблем, норм і правил поведінки, виявити причини відхилень від виконання цих норм, коли вони спостерігаються.. Все частіше в класних колективах застосовуються психологічні опитувальники, які виявляють характер відносин між членами колективу, товариські прихильності або, навпаки, негативні відносини до тих або інших членів його. Досвідчені вихователі для контролю за ходом виховання школярів застосовують і такий складніший метод, як свідоме включення учнів в такі види діяльності і спілкування, в яких вони можуть найповніше проявити ті або інші сторони своєї вихованості Про результативність виховання свідчать такі показники: сформованість у основ світогляду, що вчаться, уміння оцінювати події, що відбуваються в наший країні і за кордоном; засвоєння ними норм моралі, знання і дотримання законів, зокрема правил для учнів; суспільна активність, колективізм, участь в учнівському самоврядуванні; ініціатива і самодіяльність вихованців; естетичний і фізичний розвиток.
28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
Форму організації виховної роботи визначають з містом виховання кількісним складом учнівського колективу, специфікою навчального закладу, рівнем взаємодії між вчителем і учнем, кураторами і студентами. Виховання проходить успішно у процесі реалізації його загальних індивідуальних групових форм. Індивідуальна форма для учнів є ключовою оскільки здійснюють самовиховну роботу, підвищує певний духовно моральний науково-дослідницький рівень. Групові форми включають врахування вчителями окремих індивідуальних зацікавлень учнів. Форма парної виховної роботи передбачає виховання при взаємодії двох осіб-вчителя і учня. Вони співпрацюють з наявністю зворотнього зв’язку. Колективні форми- застосовуються для виховання всього класу. Колективні форми організації виховання сприяють поширенню дисципліни всіх учнів.
29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
Виділяють 3 ролі дитини у групі: 1)роль «Я» - дії дитини у групі на основі власного вольового рішення, яке група не опротестує; 2)роль «Ми» - дія у групі дитини, як носія групового, вольового потенціалу; 3)роль «Інакший» - дія дитини у групі, на основі власного вольового рішення, але всупереч заявленим рішенням групи.