49. Початок інформаційних обмінів у людському суспільстві. Усні і писемні форми інформації.

Дописемний етап доіндустріального періоду. Цей етап комунікації характеризується такою організацією процесу спіл-кування, який може бути виражено формулою: спілкування “обличчям до обличчя”. Цей процес спілкування був властивий усій спільноті і мав вигляд переважно міжособистісної, інтерперсональної, комунікації, що відбувалася у формі діалогу або монологу. Проте й на цьому етапі масове спілкування вже існувало, хоч воно не мало тих форм і того розмаху, якого набуло з виникненням письма, друку, радіо й телебачення. Стихійні маси у вигляді натовпів, юрб, майданів, видовищних аудиторій, зібраної публіки, перед якими виступали “лідери думок”, висунуті самою ж громадою,— все це прояви масової комунікації дописемного етапу, які зберігаються й донині. Форми інформаційного спілкування з’явилися вже на зорі людства. Це було необхідним кроком при переході від первісного стада до формування людських відносин. Величезну роль у цьому відігравали первинні форми праці людей, в процесі організації якої виникла необхідність обміну повідомленнями.Мова, жест, міміка стали чинниками формування уявлень про навколишній світ і способом впливу на поведінку людей як членів спільно. З виникненням держави особливу роль у поширенні громадської інформації відіграють оратори.З давніх часів і до наших днів усні виступи ораторів були і залишаються найважливішою формою інформаційної діяльності. Представники влади розсилали для оповіщення своїх гінців. Одночасно з усними розвиваються і письмові форми масової інформації. Пізніше виникли прокламації, листівки. На їх основі сформувалися публіцистичні жанри. Тоді ж з’явилися певні подоби газет – у вигляді зведень актуальних матеріалів. В Древньому Єгипті при дворі фараонів виходили у вигляді папірусних сувоїв «газетто», напротивагу їй існувало опозиційне видання.

50. Пошукова журналістика і журналістика розслідування.

Пошукова журналістика виникла в середині минулого століття в Англії. Всім відомо, що журналістика не задовольняється лише роллю передавача інфо повідомлень. Йдеться про те, що ЗМІ бажають перевіряти інфо, піддавати інфо що надходить, незалежній експертній оцінці, відшліфовувати цю інфо за допомогою додаткових розслідувань. Тут працівники ЗМІ виконують роль кримінального детектива, котрий веде слідство. Цей метод полягає у розшукуванні всіх доступних джерел інфо. Формою дегенерації такої журналістики є журналістика чисто негативного висвітлення проблеми при якому чим більше розшукують, тим більше натрапляють на негативне. Журналістика розслідування є вищою формою пошукової журналістики. Вона прийшла з Америки в кінці 19 ст. і була передусім розроблена Йозефом Пулітцером. Її мета полягає в тому, щоб за допомогою політичних викриттів виконувати суспільну функцію критики та контролю. Працівники ЗМІ тут виконують функції охоронців громадянських інтересів. Негативним у такій журналістиці є «журналістика смертного вироку», яка несправедливо засуджує людину.