1. Умови грунтоутворння

Кліматична характеристика Учбове господарство розташоване в південно – східній частині східного (Сумсько – Миргородського) агроґрунтового району Лівобережної лісостепової грунтово – кліматичної зони України. Клімат тут помірно теплий, слабо континентальний з достатньою кількістю атмосферних опадів, тепла і світла, але досить мінливий в часі. Кліматичні фактори часто бувають несприятливі для сільськогосподарських культур. Це створює необхідність планування агротехнічних заходів так, щоб найкраще використати сприятливі агрокліматичні умови, або зменшити шкідливий вплив несприятливих умов погоди.

Одним зі важливих елементів клімату є температура повітря (см.табл.№1-3)

Середня багаторічна температура повітря становить 7,0° С.

З даних таблиці №1 бачимо, що найбільш холодним місяцем є січень з середньою багаторічною температурою - 6,9°С. Спостерігаються відхилення як в сторону підвищення, так і в сторону зниження температури. Температура може підвищуватися до + 3,3°С - + 5,1°С. Це явище несприятливо позначається на розвитку сільськогосподарських культур ( утворюється льодова крига). Найтеплішим місяцем являється липень з середньо багаторічною температурою +20,5°С. Розподіл температури повітря по місцях року сприяє росту і розвитку сільськогосподарських культур на даній території.

Середня багаторічна кількість опадів становить 484,5 мм, але ця кількість опадів нестійка, що видно з даних таблиця №4-6.

Особливо велика амплітуда коливання спостерігається в літні місяці. Це обумовлює періодичні засухи. За зимовий період в даній місцевості випадає невелика кількість опадів, а тому особливо гостро повинно стояти питання про проведення таких важливих заходів, як снігозатримання, затримання талих вод.

Практикою відмічено, що коли в весняно = літній період випадає понад 40%, і в осінній вегетаційний період до 30% річної кількості опадів, такі роки відзначаються більш сприятливий для врожайності сільськогосподарських культур.

Коли ж в ці періоди кількість опадів зменшується нижче 35% у весняно – літній період і менше 25% в осінній вегетаційний період, то такі роки відзначаються значним зниженням урожаїв.

Часто обмежена кількість опадів у весняний та осінній період при суховійних вітрах зумовлюють необхідність весно в самі стислі строки проводить закриття вологи та посів ранніх культур з застосуванням всіх прийомів агротехніки, направлених на збереження та економне витрачання вологи ґрунтом.

Підготовку ґрунту до посіву озимих культур, особливо по непарових попередниках, також потрібно дбайливо проводити, щоб як можна найменше втрачати вологу з ґрунту, бо за зимовий період її мало нагромаджується.

Важливим елементом клімату є відносна вологість повітря. Вона тут невелика. В літній період 1960 року, наприклад, коливалась від 55-68%, а іноді буває нижче. Це призводить до швидкого пересихання ґрунту і пригнічення росту і розвитку рослин і як наслідок – різке зниження врожаю.

Іноді дні з низькою відносною вологістю супроводжуються сильними вітрами, особливо небезпечними в червні а липні місяцях, коли зернові культури цвітуть і наливаються. Пригнічені суховіями рослин дають щупле, низьке натурне зерно.

Хмарність також по різному впливає на життя сільськогосподарських рослин. Залежно від періоду року воно маже впливати позитивно або негативно. В літні місяці надмірна хмарність знижує процеси асиміляції і розтягує вегетаційний період рослин. В зимові місяці, і особливо в перший весняний – березень,підвищена хмарність впливає позитивно. Сніг тане і ґрунти розмерзаються поволі. Талі води менше стікають , більше проникають в грунт і збагачують його на вологу. Початок весняних польових робіт залежить від розтавання снігу, прогрівання і підсихання ґрунту.

Початком відтавання ґрунту з поверхні відноситься до кінця березня, а розмерзання на повну глибину в перших числах квітня, в пізніше в середині квітня. У вегетаційний період трапляються заморозки, що негативно впливають на розвиток рослин.

Крім основних кліматичних факторів, температурний режим ґрунту залежить від її фізичних властивостей, вологоємності, а також від характеру рослинності влітку та товщини снігового покриву зимою.

Прогрівання ґрунту починається в середньому з другої або з третьої декади березня і проходить з поступовим наростанням температури з поверхні до глибоких горизонтів ґрунтового профілю, доходячи максимуму в третій декаді липня, а потім іде поступове охолодження в зворотному напрямку.

При охолоджені ґрунтів розподіл температури по профілю проходить так: нижні горизонт залишаються більш теплі, а доверху температура знижується. Це має практичне значення при визначенні умов зимівлі плодових дерев і багаторічних культур. Безморозний період для Полтавського району становить 170 днів.

Рельєф та ґрунтові породи

Земельний масив господарства розташований на вододільному плато рр. Ворскли – Псьол. Орні землі залягають на правому корінному березі р. Ворскли, а природні кормові угіддя в заплаві її.

Рельєф водно – ерозійний, широко – хвилястого типу. В межах господарства правий корінний берег р. Ворскли крутизною 10-25° утворює уступ в бік долини р. Ворскли. Відносна висота його становить 35-45 м. Цей уступ інтенсивно розмивається поверхневими водами, через що тут утворилась велика кількість ярів та вимоїн. Два діючи яри, довжиною до 800-1000 м, шириною до 100 м і глибиною більше 20 м виклинюються в заплаву р. Ворскли, поглиблюються, розгалужуються дуже швидкими темпами, руйнуючи масиви орних земель. Посиленню ерозії сприяє крутизна схилів та їх не закріпленість.

Всі ґрунти між ярами і вимоїнами сильно змиті. Балки на правому корінному березі неглибокі, з положистими та покатими схилами до 4-8°, на яких утворились слабо змиті та на схилах південної експозиції середньо змиті ґрунти.

Правобережна та лівобережна заплава має ясно виражений мікрорельєф, представлений великою кількістю мікрозападин, невеликих знижень та підвищень. На великих мезозниженнях залягають лучно – болотні та болотні ґрунти.

В зв’язку з тим, що Ворскла щовесни сильно розливається, вимиває та наносить алювій різного механічного складу, ґрунти, здебільшого в межах 400-500 м від основного русла шаруваті, по всій заплаві легкого механічного складу. Кормові вгіддя, що розміщені в заплавній частині, потребують внесення великих доз органічних та мінеральних добрив. Внесення їх та обробіток значно утруднює велика кількість саг та стариць (давні висохлі русла р. Ворскли) , що перерізують заплаву в різних напрямках.

Перехід лівобережної заплави в борову терасу ясно виражений невеликим уступом. Борова тераса представлена хвилясто – горбистими пісками з дуже слабо задернованістю, в основному вона заліснена.

Основою грунтотвірною породою на правому корінному березі р. Ворскла є карбонатний лес – добре відсортована порода, палевого кольору з добре розвиненою поруватістю. Лес має вертикальну подільність, що обумовлює легкість їх розмиву на схилах. На дні балок та на шлейфах схилів грунтотвірна порода – балочний делювій.

Породи заплавної частини здебільшого оглеєні внаслідок близького залягання підґрунтових вод. В заплаві зустрічаються такі грунтотвірні породи: суглинок лесовидний, супісок і пісок.

Наявність в породах легкорозчинних солей місцями обумовлює формування ґрунтового профілю за солонцевим типом.

Таблиця №7. Механічний склад грунтотворних порід

Назва породи	Глибина зразка	Розмір часток в мм, кількість в %
		Пісок		Пил			Мул
		1,0-0,25	0,25-0,05	0,05-0,01	0,01- 0,005	0,005-0,001	0,001
Пилувато – мулуватий важкосуглинистий лес(розр.124)	130-140	0,11	5,58	46,0	5,20	10,8	30,0
Пилувато – мулуватий важкосуглинистий лес(розр.131)	130-140	0,09	8,61	29,6	8,0	9,6	28,0
Мулувато- грубопи-лувато важкосуглинистий лес (розр.207)	145-155	0,16	0,04	32,8	8,8	10,4	30,4
Мулувато- грубопи-лувато важкосуглинистий лес (розр.234)	150-160	0,04	0,47	36,4	9,6	8,0	32,0
Пилувато – піщаний супісок (розр.116)	120-130	0,81	82,36	4,0	4,4	0,4	8,0
Глинистий пісок (розр.10)	140-150	1,46	90,63	0,4	0,4	2,0	4,0

З наведеної таблиці №7 видно, що вміст грубого пилу ( часток діаметром від 0,05-0,01 мм) становить 29,6-46,0%, а мулу (часток 0,001 мм) від 28-32%. Отже, за механічним складом лес – пилувато – мулуватий важко – суглинковий та мулувато – грубо - пилуватий важкосуглинистий; супісок грубого пилу має 0,4-4,0%, а мулу 4,0-8,0%. Механічний склад його – пилувато – піщаний; пісок глинистий.

Географія і гідрологічні умови.

На основному масиві орних земель, правого корінного берега р. Ворскли, підґрунтові води знаходяться на глибині 25-40 м. Впливу на процеси ґрунтоутворення і формування ґрунтів не мають, зволожуються виключно атмосферними опадами , які перерозподіляються по елементах рельєфу . Більша частина їх збігає в балки, лощини. По дну балок, підґрунтові води знаходяться на глибині 3-5 м.

В заплаві р. Ворскли підґрунтові води піднімаються до 1,0-0,5м.

Рослинність.

На заплавних луках найбільше поширення мають : різнотравно – злакові; різнотравно - мітличні, різнотравно –типцеві, а в прирусловій частині – злаково – полинові та різнотравно – пирійові угрупування.

Серед злакових найбільше поширення мають: тонконіг лучний, тонконіг вузьколистий, пирій повзучий, типець борознистий, а по зниженнях заплави – мітлиця біла та мітлиця повзуча.

Серед бобових зустрічаються : конюшина біла, конюшина сунице видна, конюшина червона, лядвенець рогатий.

Група різнотрав’я характеризується великою різноманітністю видів трав, серед яких зустрічаються: герань лучна, любочки осінні, тризубець болотний, молочник морський, оман британський, щавель кінський, кульба солончакова.

На польових землях розповсюджені слідуючи бур’яни : осоти, пирій, березка, хвощі і інші.