Оптична щільність (d) – це десятичний логарифм величини непрозорості, тобто
D = Lg(Фо / Ф)
Ознайомившись з основними фотометричними величинами, можна підійти до основного питання нашого заняття – до фотографічних властивостей фотоматеріалів.
Фотографічні властивості фотоматеріалів можна визначити проведенням сенситометричних іспитів. Для іспитів застосовують різні прилади (сенситометри, денситометри та інші). За результатами визначення залежності кількості освітлення і ступеня почорніння або , можна сказати, оптичною щільністю, яка виникає від кількості світла, яке впало на фотоматеріал, будують характеристичну криву (Х.Р.).
Характеристична крива – це графік, у якого на горизонтальній осі відкладують кількість світла (Lg H), а на вертикальній осі – оптичні щільності, які при цьому виникають (D).
Як правило, характеристична крива має наступний вид (Мал. 2):
D
d
m
c
a
b
L
g
H
Мал. 2. Характеристична крива
Де ab – зона вуалі;
(.)b – поріг почорніння;
bc – зона недотримок, в якій рівні прирощування експозиції визивають нерівні прирощування оптичної щільності;
cd – зона нормальних експозицій (прямолінійна ділянка), в якій оптичні щільності зростають пропорційно прирощуванню експозицій;
dm – зона перетримок, в якій із зростанням кількості освітлення прирощування оптичної щільності зменшується.
Точка m – точка максимальної оптичної щільності.
З точки m оптична щільність зменшується і з’являється явище соляризації.
Для виготовлення якісних негативів необхідно працювати на прямолінійній ділянці характеристичної кривої.
По виду характеристичної кривої визначають фотографічні властивості фотоматеріалів. Розглянемо ці властивості.
Світлочутливість (S) – властивість фотоматеріала під дією світла змінюватись і створювати приховане зображення.
Чим вище S фотоматеріалу, тим менше необхідно світла для створення зображення. Отже, S впливає на час освітлення при фотографуванні. Чим вище S, тим менша буде витримка (t).
Світлочутливість визначається рівнянням :
S=k / HD ,
де k – коефіцієнт пропорційності (близький до 1)
HD - кількість освітлення.
За одиницю світлочутливості приймається така світлочутливість, при якій в результаті дії кількості світла в 1 люкс/сек виникає оптична щільність під вуаллю рівна 0,2. І рівняння набуває наступний вигляд :
S = 1 / HDо + 0,2
Контрастність шару () – властивість його передавати різницю у яскравості предмета, що фотографується.
Різні фотоматеріали по різному передають цю різницю у яскравості, тобто мають різне співвідношення найбільшого та найменшого почорніння. За контрастністю фотоматеріали поділяються на м’які, нормальні, контрастні та надконтрастні. Контрастність фотоматеріалів зв’язана з його світлочутливістю: чим вище світлочутливість фотоматеріалу, тим нижче його контрастність. Для числового виразу контрастності прийнятий коефіцієнт контрастності , який визначається відношенням приросту щільності до приросту десятичного логарифму експозиції
= D2 – D1 / LgH2 – LgH1 ,
Припустимо, що D2 – D1 = ∆ D ,
LgH2 – LgH1 = ∆ LgH , тоді підставляючи отримаємо
=∆ D / ∆ LgH,
але виходячи з графіка (Мал. 3 ), ми бачимо, що
=∆ D / ∆ LgH = tg α , де α – кут нахилу прямолінійної ділянки характеристичної кривої.
З графіка очевидно, що чим більший кут α , тим контрастніше фотоматеріал.
При tg α > 1 , фотоматеріал контрастний та надконтрастний
При tg α = 1 , фотоматеріал нормальний
При tg α < 1 , фотоматеріал м’який.
∆ D
α
∆ LgH
Мал. 3. Контрастність
Фотографічна вуаль (Dо) – властивість фотоматеріалу під дією проявника виділяти металеве срібло (тобто створювати оптичну щільність або іншими словами “почорніння” ) і на тих ділянках, де світло не діяло. Тому фотоматеріали дають найбільше почорніння (або вуаль) і на прозорих ділянках негатива.
Величина щільності вуалі виражається коефіцієнтом щільності Dо. Коефіцієнт щільності До визначають наступним чином: фотоматеріал без засвічування проявлюють і денситометром визначають Dо.
При довготривалому зберіганні (більше 1–2 років) вуаль сильно збільшується і якість зображення значно знижується.
Фотографічна широта (L) – властивість фотоматеріалу правильно передавати різницю в яскравості на зображенні навіть при дещо відмінних світлових витримках.
Графічно фотографічна широта дорівнює проекції прямолінійної ділянки характеристичної кривої на вісь експозиції, тобто:
D
d
c
Lg H
L
Наявність у фотоматеріалів фотографічної широти дає можливість отримати зображення необхідної якості навіть у тому випадку, якщо витримка під час зйомки була вибрана дещо неправильно, з ідхиленням у той чи інший бік.
Чим більший коефіцієнт фотошироти, тим це відхилення (або помилка фотографа у виборі витримки) може бути більшим. Фотографічна широта зв’язана з контрастністю. Чим вище контрастність фотоматеріалу, тим менша його фотографічна широта. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що при фотографуванні на контрастні матеріали витримка повинна вибиратися як можливо точно.
Розподільна здатність (R) – властивість фотоматеріалу роздільно передавати дрібні деталі оригіналу.
Розподільну здатність виражають максимальною кількістю ліній у одному міліметрі, які окремо зображуються на фотоматеріалі. У репродуційних фотоматеріалів розподільна здатність дорівнює близько 90 –100 ліній на міліметр. Необхідно мати на увазі, що розподільна здатність звязана з світлочутливістю: чим вищє світлочутливість фотоматеріалу, тим крупніше його зернистість і тим нижче його розподільна здатність.
Спектральна чутливість (Sλ) – чутливість фотоматеріалу до окремих ділянок спектру.
Відомо, галоїдні солі срібла мають природну світлочутливість тільки до синіх та фіолетових променів спектра. Але в процесі виготовлення фотоматеріалів галоїдному сріблу часто надають чутливість і до інших частин спектра. Такі матеріали називають сенсибілізованими (тобто яким надані додаткові властивості).
Російський вчений Тимирязєв у 1873 році встановив, що деякі фарбники, введені до світлочутливого шару, надають йому чутливість приблизно до тих променів, які цими фарбниками поглинаються. В залежності від чутливості до тієї чи іншої частини спектра фотоматеріали поділяють на:
звичайні або несенсибілізовані, які мають чутливість до синьо-фіолетової частини спектра та які необхідно обробляти при червоному або помаранчовому світлі;
ортохроматичні, які додатково сенсибілізовані до зеленої та жовтої частини спектра і вимагають обробки при червоному світлв;
панхроматичні, які сенсибілізовані до усього спектра. Але володіють пониженою чутливістю у зеленій частині спектра і тому вимагають обробки у повній темряві.
Окрім вище згаданих промисловість випускає ізоортохроматичні і ізопанхроматичні фотоматеріали, які не мають пониженої чутливості у синьо-зеленій та зеленій частині спектра відповідно. Показник спектра чутливості необхідно враховувати при репродуціюванні кольорових оригіналів. Наприклад, чорний напис на червоному фоні при зніманні на несенсибілізованих фотоматеріалах зільється з фоном, а на панхроматичних буде добре виділятися.
Друге питання. Методи оцінки фотоякості негативів – 10 хв.
Виготовлені негативи будуть відповідати необхідним вимогам лише у тому випадку, якщо увесь режим роботи був проведений правильно. Щоб цього досягнути, необхідно знати причини виникнення недоліків і намагатися їх відвернути. Якість негативів залежить від якості оригіналу та фотографічного матеріалу, а також від правильності проведення зйомки та обробки отриманого негативу. Існують наступні методи оцінки фотоякості негативів:
метод денситометрії (при цьому методі проводиться визначення денситометром оптичної щільності, вона повинна бути від 2,5 до 4 одиниць);
графічний метод (при цьому методі проводиться визначення розмірів зображення, оригінала та масштаб зйомки);
порівняльний метод (проводиться порівнянням виготовленого негатива з негативом , який прийнятий за еталон);
візуальний.