- •Порушення (руйнування, деградація) грунтів
- •Природні умови та природні ресурси, Класифікація природних ресурсів
- •Природно-заповідний фонд України
- •Раціональне природокористування. Оптимізація природокористування
- •Охорона водних ресурсів. Види і джерела забруднення поверхневих і підземних
- •Основні етапи природокористування та охорони навколишнього середовища в Україні
- •Мінеральні ресурси світу і закономірності їх розміщення
- •Земельні ресурси. Структура і динаміка земельного фонду світу
- •Поняття про біосферу і ноосферу
- •Основні одиниці локального (ландшафтного) фізико-географічного районування
- •Структура географічної оболонки. Поняття природної ритміки
- •Напрямки та види природокористування.
- •Класифікація процесів впливу на природу
- •Фактори кліматотворення та кліматичне районування України
- •Кліматичне районування
- •Характеристика структурних компонентів уроку географи
- •Характеристика національної системи розселення України
Природно-заповідний фонд України
Природно-заповідний фонд України — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
Державне управління природно-заповідним фондом України здійснює Державна служба заповідної справи.
До природно-заповідного фонду України належать:
природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;
штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
За роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом на листопад 2009 до його складу входять понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,% території держави. Це, зокрема,- 17 природних та 4 біосферних заповідника, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища[1]. Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15 %.
Біосферні заповідники України — природно-заповідні території міжнародного значення, в яких охороняється всі шари біосфери; і доступ до яких вкрай обмежений. В Україні знаходяться 4 біосферних заповідники.
Дунайський біосферний заповідник
Карпатський біосферний заповідник
Чорноморський біосферний заповідник
Національні природні парки України — заповідні території, що є частиною природно-заповідного фонду України; в які дозволено доступ туристів.
Правові основи організації, охорони та ефективного використання національних природніх парків України, як частини природно-заповідного фонду України, визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України»[1].
Цей Закон визначає правові основи організації, охорони,
ефективного використання природно-заповідного фонду України,
відтворення його природних комплексів та об'єктів.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.