19.Політико-правова система і політичні процеси в Республіці Білорусь

У Республіці Білорусь представницьким і законодавчим органом є Парламент - Національні збори, що складається з двох палат - Палати представників та Ради Республіки (див. розділ 4 Конституції Республіки Білорусь). Згідно з Конституцією Республіки Білорусь Парламент розглядає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики країни за допомогою реалізації своєї основної функції - прийняття законів.

Виконавчу владу в Республіці Білорусь здійснює Уряд - центральний орган державного управління (Рада Міністрів). Уряд складається з Прем'єр-міністра, його заступників і міністрів. У його склад можуть входити й керівники інших республіканських органів державного управління. Уряд підзвітний Президентові Республіки Білорусь і відповідально перед Парламентом.

Таким чином, система владних органів Республіки Білорусь заснована на поділі на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади і є централізованої в умовах унітарної держави. Голови місцевої виконавчої влади призначаються. У цілому в Республіці Білорусь місцеве управління і самоврядування складається з таких суб'єктів: місцевої адміністрації (тобто виконавча влада на місцях), Рад депутатів (представницька обирають владу) і органів територіального громадського самоврядування.

Вершину владної піраміди очолює Президент. Згідно з Конституцією Президент Республіки Білорусь - глава держави, гарант Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент виконує функції арбітра між владою, володіє конституційними повноваженнями в усіх гілках влади.

У Республіці Білорусь відбувається процес перетворення політичної системи суспільства. Головний напрямок перетворення пов'язана з перетворенням політичної системи Республіки Білорусь в політичну систему суспільства відкритого типу.

В даний час норми і принципи лежать, в основі політичної системи Республіки Білорусь виходять, з політичних стандартів. Прикладом може служити ст.1 Конституції Республіки Білорусь: "Республіка Білорусь - унітарна демократична соціальна правова держава. Республіка Білорусь має верховенством і повної влади на своїй території, самостійно здійснює внутрішню і зовнішню політику. Республіка Білорусь захищає свою незалежність і територіальну цілісність, конституційний лад, забезпечує законність і правопорядок ".

Органи державної влади здійснюють свою діяльність на основі принципів поділу влади. Конституцією визнається і гарантується система місцевого самоврядування, різноманіття партій, громадський рухів, які діють в рамках Основного Закону Республіки Білорусь, виявляють політичну волю громадян і мають право брати участь у виборах. У той же час забороняється дію організацій, які пропагують расову, національну ворожнечу, насильницькі зміна конституційного ладу [11, ст.5].

Разом з тим в умови зростання значення засобів масової інформації неприпустимо монополізація державою, громадськими формаціями або окремими громадянами, а так само забороняється цензура.

На основі аналізу політичної ситуації в Білорусі визначено, що навіть прийняття Конституції не посприяло встановленню балансу між гілками влади. Президент Білорусі по суті позбавляє парламент не лише політичного, а й фінансового верховенства. Право парламенту розглядати проекти законів не є виключним (президентські декрети також мають силу закону), а також дуже девальвоване залежністю законодавчого процесу від владного впливу президента. Парламент Білорусі не структуровано за політичною ознакою, в ньому немає опозиції або фракцій політичних партій, він неспроможний ефективно контролювати інші гілки влади.

Ступінь залежності виконавчої влади від Глави держави у Білорусі надзвичайно високою. За чинною Конституцією уряд визначений як центральний орган виконавчої влади "при Президентові Республіки Білорусь". У відповідності з цим, а також внаслідок стійкої схильності нині діючого президента О.Лукашенка до адміністративно-командного стилю управління, виконавча влада виконує, по суті, технічну роль в реалізації політики Президента - здійснює поточне керівництво народним господарством. Вищезазначене зайвий раз переконує у нагальній необхідності політичної реформи, ключовим елементом якої є зміщення центру реальної влади від президентських структур до політично відповідального уряду, який формувався би парламентською більшістю .

Аналіз політичної ситуації, пов'язаної з діяльністю політичних партій в Білорусі, засвідчує що розвитку багатопартійності у Білорусі пов'язані із свідомою протидією держави (у т.ч. і на законодавчому рівні) становленню сильних та самодостатніх політичних партій. Жодна з білоруських партій не лише ніколи не знаходилась при владі, але і не брала ніякої участі у структурах виконавчої гілки влади. Практично ніяк не проявили себе партійні фракції у Верховній раді Білорусі. Влада не усвідомила конструктивну роль політичних партій в суспільстві, а скоріше розглядає їх як невідворотне зло. Особливим негативізмом визначається ставлення офіційної ідеології до тих партій, які декларують свою опозиційність та прихильність до демократичних цінностей.

Відсутність сильних політичних партій та, як наслідок, наявний вакуум в політичному процесі відкриває певні можливості для повної узурпації влади в одних руках.

Головною рисою білоруського політичного режиму є специфіка президентури. Вона полягає не лише в псевдодемократичному продовженні повноважень президента, а, головним чином, у місці президента в системі влади та у особистій харизмі О.Лукашенка. Йому і фактично, і юридично належить частина повноважень виконавчої, законодавчої та місцевої влади при непослідовному їх поділі. Вся система державно-владних інституцій побудована навколо президентської влади. Білоруський політичний режим адекватний політичній культурі населення, менталітету і соціальній структурі суспільства, структурі економіки. Принципова подібність цих факторів в межах посткомуністичного простору, як доведено в цьому дослідженні, вимагає трактовки білоруського режиму як моделі, а не поодинокого феномену.

Отже, що стосується Білорусі, то її політична система і політичний режим знаходяться сьогодні на етапі подальшого розвитку авторитаризму, що робить малоймовірною демократичну еволюцію. Узурпація влади може призвести до негативних наслідків. Політична ситуація в країні також загострилася після останніх Президентських виборів коли розганялися мітинги опозиції була не стабільна політична ситуація.