Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра цивільно-правових дисциплін та банківського права

Контрольна робота з дисципліни «Правове регулювання ринку цінних паперів»

Виконала: студентка

юридичного факультету

гр. ЗМП 11

Федорович О.В.

Шифр 115371

Перевірила: асистент

Осіпова Олена Олександрівна

Суми 2012

Варіант 1

1. Дати характеристику поняття «цінні папери» за чинним законодавством України…………………………………………………………………………….3

2. Охарактеризувати правовий статус фондової біржі за чинним законодавством України………………………………………………………….7

3. Скласти проект договору на ведення реєстру іменних цінних паперів……………………………………………………………………………12

1. Дайте характеристику поняття «цінні папери» за чинним законодавством України

Особливість правової характеристики традиційного цінного папера полягає в його двоїстій правовій природі. З одного боку, він становить собою майнове право (саме це є основою розуміння цінного папера), з іншого — це документ, який засвідчує наявність такого майнового права, річ (рухоме майно), що має характеристики, властиві речі. Двоїста правова природа цінного папера зумовлює й особливості, пов’язані з його випуском та оборотом, які за своєю сутністю є оборотом майнових прав, що мають певні ознаки, властиві обігу речей.

Як зазначалося вище, основною властивістю цінного папера є його оборотоздатність, тобто здатність за допомогою передання самого цінного папера передавати виражене в ньому майнове право вимоги до зобов’язаної за цінним папером особи. Найбільш високою оборотоздатністю характеризуються цінні папери на пред’явника. У цінному папері на пред’явника права за цінним папером належать особі, яка пред’являє цінний папір. Права за такими цінними паперами передаються іншій особі шляхом вручення їй сертифікату цінного паперу. Зобов’язана за цінним папером особа (емітант) повинна здійснити виконання такій особі, не вимагаючи нічого, крім пред’явлення документа - сертифіката.

Під оборотоспроможністю слід розуміти здатність цінних паперів бути предметом цивільно-правових угод¹ .

Легальне визначення поняття «цінні папери» закріплене в Цивільному кодексі України та Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-І від 23 лютого 2006 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Аналогічне визначення даного поняття міститься також у ст. 194 Цивільного кодексу України та ст. 163 Господарського кодексу України.

Аналіз цих визначень дає можливість виділити ознаки, що є характерними для будь-якого цінного папера:

цінним папером є документ;

документ має бути встановленої форми;

документ має містити відповідні реквізити;

документ має посвідчувати грошове або інше майнове право яке визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником;

документ передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску (видачі),

документ передбачає можливість передачі прав, що випливають з нього, іншим особам.

Першою ознакою вважають визначення цінного папера як документа.

Законодавство України закріплює визначення документа: документом є передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві (ст. 27 «Документ в інформаційних відносинах» Закону України «Про інформацію»).

Другою ознакою цінного папера є наявність установленої форми з відповідними реквізитами.

Існує наукова дискусія щодо співвідношення понять «документ», «форма документа», «обов’язкові реквізити» і «зміст документа». Тому слід наголосити, що законодавець у ст. 194 ЦКУ вживає поняття «форма» та «відповідні реквізити» через єднальний сполучник. Це свідчить про те, що законодавець вкладає різний зміст у ці поняття. Очевидно під формою розуміється спосіб зовнішнього вираження цінного папера (вимоги щодо його бланка). Окреме посилання на сукупність «відповідних реквізитів» можна зрозуміти не інакше як ототожнення їх із змістом цінного папера.

У ст. 196 ЦК України законодавець чітко розрізняє: а) реквізити цінних паперів; б) вимоги щодо форми цінного паперу; в) інші необхідні вимоги. При чому, вказані вимоги повинні бути встановлені тільки в нормативно-правових актах, які мають юридичну силу закону. Цінним папером є зміст (певний об’єм прав), який може існувати певній формі (сертифіката або коду на рахунку у цінних паперах). Зміст не може існувати без форми, як і форма без змісту. Тому, вимоги до цінного папера можуть розглядатися і як вимоги до форми цінного папера. Сам по собі зміст (об’єм прав) не може мати реквізитів. Реквізити проявляються через форму цінного паперу. Хоча спосіб їх прописання у законах дозволяє повністю їх дотриматися тільки при “документарній” формі цінного папера².

Третьою ознакою поняття цінні папери є посвідчення грошового або іншого майнового права. Виходячи з аналізу нормативних актів стосовно правового регулювання цінних паперів, таке формулювання не повністю відповідає природі цінних паперів і навіть обмежує сукупність прав, які випливають з них на підставі норм чинного законодавства, оскільки зводиться виключно до грошових і майнових прав.

Аналіз ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» дозволяє зробити висновок, що такий цінний папір як акція, крім майнових прав (одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства), дає власнику право на участь в у правлінні акціонерним товариством, яке за своєю юридичною природою не є майновим.

Передання цінного папера передбачає перехід до нового власника всіх прав за цінним папером, що означає:

а) тісний і нерозривний зв’язок між самим цінним папером (правом власності на цінний папір) та прав, за цінним папером;

б) неможливість часткової передачі прав за цінним папером. Так, при відчуженні акцій продавець не може передати покупцю, а покупець прийняти від нього лише частину належних продавцю прав за акцією.

Четвертою ознакою цінного папера є визначення взаємовідносин між особою, яка випустила цінний папір, і його власником.

Визначення взаємовідносин між особою, яка випустила цінний папір, і його власником є прерогативою законодавства, яке регулює такі взаємовідносини надаючи в окремих випадках емітенту і власнику можливість обирати той чи інший вид поведінки, закріплений правовими нормами.

П’ятою ознакою цінних паперів є те, що вони передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх випуску. Якщо говорити про умови випуску різних видів цінних паперів, то слід зауважити, що вони визначаються емітентом при затвердженні умов випуску. Тому виділення такої ознаки цінного папера як загальної є недостатньо обґрунтованим.

Також виділяються додаткові ознаки цінного папера:

Публічна достовірність – полягає в максимальному обмеженні кола тих підстав, які можуть надати боржникові право відмовитись від виконання покладених на нього обов’язків. Тобто публічна достовірність означає, що боржник повинен виконати зобов’язання за цінним папером, переконавшись лише в наявності необхідних реквізитів.

Максимальне обмеження підстав, що надають боржникові право відмовитись від виконання покладеного на нього обов’язку, не може означати повного виключення таких підстав. Зокрема, боржник повинен мати право заперечувати проти виконання, посилаючись на прострочення терміну пред’явлення цінного папера, його підробку тощо. Аналогічно володілець цінного папера повинен наділятись правом вимагати від особи, яка передала йому такий цінний папір, належного виконання засвідченого таким папером права і стягнення збитків.

Частина 2 ст. 198 ЦК України розповсюджується на всі групи та види цінних паперів та містить одну з основних ознак цінних паперів - ознаку публічної достовірності. Її суть полягає у тому, що законом суттєво обмежено коло тих підстав, посилаючись на які боржник має право відмовитися від виконання зобов'язання. В абзаці першому частини другої коментованої статті міститься правило, яке не дозволяє зобов'язаній за цінним папером особі не виконати зобов'язання, посилаючись на відсутність підстави видачі цінного паперу. Тобто, зобов'язана за цінним папером особа повинна здійснити виконання, довірившись лише формальним ознакам (необхідним реквізитам) і не перевіряти первинних фактів, на підставі яких цінний папір був виданий. Так, якщо цінний папір виданий на підставі договору, який потім був розірваний або не виконаний в повному об’ємі, ці обставини не дають права відмовитися від виконання зобов’язання за цінним папером. Якщо цінний папір виданий з порушенням норм про розміщення, емісію або обіг конкретного виду цінного паперу, ці обставини не надають зобов’язаним за цінним папером особам право відмовитися від виконання зобов’язання за цінним папером³.

2. Охарактеризуйте правовий статус фондової біржі за чинним законодавством України

Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв’язання спорів між членами організатора торгівлі. Організаторами торгівлі є фондові біржі, що відповідають вимогам Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-ІV від 23 лютого 2006 р. (далі – Закон про цінні папери). Правову основу діяльності фондової біржі становить вищезазначений Закон України, інші акти законодавства України, статут та правила фондової біржі.

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися. Саме фондова біржа зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та виконує інші функції, пов’язані з обігом цінних паперів⁴.

Розмір статутного капіталу фондової біржі має становити не менш як 15 мільйонів гривень. Розмір власного капіталу фондової біржі, що здійснює кліринг та розрахунки, має становити не менш як 25 мільйонів гривень.

Утворення фондової біржі та права її членів визначаються у ст.21 Закону про цінні папери:

Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України , законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб, з особливостями, визначеними Законом про цінні папери.

Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками). Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація фондової біржі здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов’язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Членство у фондовій біржі припиняється у разі анулювання ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, виданої торговцю цінними паперами.

Кожний член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової біржі як організатора торгівлі.

Фондова біржа функціонує на підставі статуту і правил фондової біржі. Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом - зборами акціонерів.

У статуті фондової біржі зазначаються найменування і місцезнаходження фондової біржі, порядок управління і формування її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяльності фондової біржі, розподілу майна фондової біржі у разі її ліквідації.

Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує її діяльність, пов’язану з торгівлею цінними паперами. У зв’язку з цим правила повинні передбачати порядoк:

організації та проведення біржових торгів;

лістингу та делістингу цінних паперів;

допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до біржових торгів;

котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу;

накладення санкцій за порушення правил фондової біржі та інще.

Вимоги до фондової біржі встановлює ст. 23 Закону про цінні папери. Так, зокрема, фондова біржа зобов’язана оприлюднювати та надавати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про:

перелік торговців цінними паперами, допущених до укладення договорів купівлі - продажу цінних паперів на фондовій біржі;

перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу;

обсяг торгівлі цінними паперами (кількість цінних паперів, загальну вартість укладених договорів, курс цінних паперів щодо кожного емітента окремо) за період, установлений Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок і форми подання зазначеної інформації та здійснює контроль за розкриттям інформації фондовими біржами.