37. Біосфера, як глобальна система. Охорона екосистем та біосфери Землі.

Біосфера – це плівка життя – це всі живі організми, що насиляють земну кулю. Складається з геосфер: атмосфери, гідросфери, літосфери – приповерхневий шар педосфери. Живі організми (ті що існували раніше).

На висоті 25 км на межі тропосфери і стратосфери, шар 5 км – озоновий – газ без запаху (проходять тільки ті промені, що потрібні фотосинтезу. На висоті 50 км є ще шар, але ролі не виконує. Нижня межа 4 – 5 – 8 км – рівень залягання корисних копалень. Основоположник вчення Володимир Іванович Вернадський початок XIX ст. – вчення про біосферу – ноосферу (настане час коли буде гармонія природи і суспільства). Розробив в Шишацькому районі (річка Псел) – річка поводе себе не типово. Бутова гора у вигляді сідла.

38. Поняття екологічної ніші. Приклади.

Екологічна ніша - це просторове і трофічне місце виду в біоценозі, комплекс його зв'язків з іншими видами і вимог до фізичного середовища існування. Тож екологічна ніша виду зумовлена, як абіотичними факторами довкілля, так і взаємозв'язками з іншими видами. Саме від біоценотичних зв'язків виду залежить вид, наскільки його екологічні можливості проявляються в умовах конкретного біогеоценозу.

1. апокарпні: горішок, біб, кістянка, листянка, багатолистянка, багатогорішок;

2. паракарпні: стручки, гарбузина;

3. синокарпні: коробочка, двокрилатка, ягода, яблуко.

Утворення насіння і плоду

В результаті подвійного запліднення з насінного зачатка формується насінина. Вона складається з зародка та запасних поживних речо­вин, укритих насінною шкірою. Зародок розвивається з заплідненої яйцеклітини. З вторинного ядра зародкового мішка розвивається ендосперм. Синергіди та антиподи дегенерують. Інтегументи пере­творюються в шкіру насінини, а нуцелюс у більшості випадків ви­трачається як поживна речовина при формуванні зародка насінини, рідко перетворюючись у поживну тканину - перисперм.

Після запліднення розростається також і зав'язь. Стінка її видо­змінюється і утворює оплодень, що оточує насінину. Зав'язь пере­творюється в плід. У багатьох рослин в утворенні плоду беруть участь і інші частини квітки: квітколоже, основи тичинок, пелюстки, чашолистки.

В оплодні розрізняють зовнішню гонку частину, або шкірочку, внутрішню плівчасту, шкірясту чи навіть здерев'янілу (кісточка) і середню, що знаходиться між першими двома і має різний стан (слива, маслина). Плід захищає насінину від різних несприятливих факторів.Насіння – розмноження і поширення насінних рослин. Воно сладається з зародка і запасающеї тканини, які вкриті спермодермою ( насінева шкірка). Насіння формується з насіневого зачатка в результаті процеса подвійного запліднення. Зародок насіння- похідна зиготи, яка виникла в наслідок злиття спермія з яйцеклітиною (2n). Запасаюча тканина- ендосперм_ результат поділу клітини, яка утворенна від злиття другого спермія з центральною клітиною зародкового мішка (3n) Спермодерма формується з інтигументів. Синергіди і антиподи руйнуються, а вміст клітин нуцелуса у великої кількості рослин використовується зародком в процесі його формування, рідко нуцелус перетворюється в запасаючу тканину – пересперм і складається з диплоїдних клітинПересперм характерний для квіткових (маренових, гвоздичних, мар'євих) у голонасінних ( тисові, гнетові).

16. Розмноження рослин. Вегетативне розмноження і його види. Безстатеве розмноження. Статеве розмноження. Чергування фаз розвитку.

РОЗМНОЖЕННЯ ОРГАНІЗМІВ

Індивідуальне життя закінчується смертю. Продовження існування виду забезпечується здатністю до відтворення собі подібних — роз­множенням. Здатність розмножуватись властива всім живим істо­там — від одноклітинних до вищих рослин

Розрізняють три форми розмноження: безстатеве, вегетативне і ста­теве.

Безстатеве розмноження. При безстатевому розмноженні утво­рюються спеціалізовані клітини — спори, кожна з яких проростає і дає початок новому організмові. Спороутворення спостерігається у одноклітинних водоростей (хлорела, хламідомонада), багатоклітинних зелених водоростей (уло-трикс), грибів (шапинкові, мукор, гриби-паразити), мохів (зозулин льон), папоротей, хвощів, плавунів. При утворенні спор у більшості випадків відбувається мейоз.

Вегетативне розмноження. При вегетативному розмноженні но­вий організм розвивається з ділянки старого і в більшості випадків відокремлюється від старого. В окремих випадках нові організми залишаються на старому - виникає колонія. Серед рослин вегетативне розмноження поширене, і його можна спостерігати на всіх рівнях історичного розвитку рослинного світу. Вегетативне розмноження рослин відбувається шляхом утворення нових бруньок на стеблі, корені, листку, з яких виростають нові рослини з усіма органами. Вони можуть існувати самостійно, без зв'язку з

2. Група асоціацій – об’єднує ті асоціації, які мають одні і тіж домінанти. Наприклад: ялиновий ліс із ялини звичайної з приміссю широколистяних дерев і кущів.

3. Формація – це велика систематична одиниця, що об’єднує ті рослинні асоціації, в яких домінуючі рослини відносяться до одного ботанічного виду. Наприклад: всі асоціації ялинного лісу, утворені ялина звичайна відносяться до однієї формації – ялиновий ліс з ялини звичайної. Рослинні формації об’єднуються в більш крупні одиниці – в групи і класи формацій. В групу формацій входять ті рослини формації у яких домінанти відносяться до одного ботанічного роду (ялинові ліси, дубові ліси, соснові ліси). Клас формацій – хвойні ліси, листяні ліси.

Типи рослинності – найвища таксономічна одиниця класифікації фітоценозів. Тип рослинності об’єднує рослинні угрупування з загальнобіологічними і екологічними особливостями рослин. На Земній кулі виділяють 4 типи рослинності:

1) Дерев’янистий або деревя’нисто - кустарниковий;

2) Трав’янистий;

3) Пустинний;

4) Блуждающий.

Перші три типи рослинності об’єднують рослин, які прикріплені до ґрунту, а четвертий включає водні рослини