довідник cтом.укр 12

Пояснювати механізми інтегративної діяльності організму

4.Опис модулів дисципліни.

4.1. Модуль 1 Загальна фізіологія, фізіологія ЦНС, вищі інтегративні функції.

4.1. 1. Тематичний план лекцій

3

4.1.4. Перелік індивідуальних завдань:

1.Виготовлення тематичних таблиць з розділу.

2.Обзор сучасної тематичної літератури з тем:

-Особливості функціонування ВНС ( нові дані по рецепторам).

- Гуморальна регуляція її фактори, механізми дії гормонів на клітини мішені, регуляція секреції гормонів. Гіпоталамо-гіпофізарна система.

-Роль гормонів у регуляції процесів психічного, фізичного та лінійного росту тіла у

регуляції адаптації організму, у регуляції гомеостазу.

3.Реферати:

Історія розвитку фізіології у ХІХ столітті.

Внесок робіт І.М.Сеченова у розвиток світової фізіології.

Внесок робіт І.П.Павлова у розвиток світової фізіології.

Внесок робіт П.К.Анохіна у розвиток світової фізіології.

Внесок робіт П.К.Костюка у розвиток світової фізіології.

Українська фізіологічна школа.

4.1.5.Оцінювання навчальної діяльності студентів. Оцінювання поточної навчальної діяльності

При оцінюванні засвоєння кожної теми модуля студенту виставляються оцінки за 5-ти бальною (традиційною) шкалою з використанням прийнятих у ВНЗ та затверджених цикловою методичною комісією критеріїв оцінювання для відповідної дисципліни. При цьому враховуються усі види робіт, передбачені методичною розробкою для вивчення теми.

Виставлені за традиційною шкалою оцінки конвертуються у бали залежно від кількості тем у модулі:

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну діяльність при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальне завдання студента (28*4+8=120).

Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент при вивченні модуля, для допуску до підсумкового модульного контролю вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі (28*2=56).

Оцінювання індивідуальних завдань студента

5

Бали за індивідуальні завдання нараховуються студентові лише при успішному їх виконанні та захисті.

Кількість балів, яка нараховується за різні види індивідуальних завдань, залежить від їх об’єму та значимості, але не більше 8 балів. Вони додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність.

Оцінювання самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, оцінюється під час поточного контролю теми на відповідному занятті. Засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу, контролюється при підсумковому модульному контролі.

Підсумковий модульний контроль

Модуль 1 – Загальна фізіологія, фізіологія ЦНС, вищі інтегративні функції

2. Теоретичне питання:

Повна, правильна відповідь (“5”) – 20 балів Неповна, неточна відповідь (“4”) – 17 балів Відповідь правильна, але без пояснень, неправильне пояснення (“3”)– 14 балів Відповідь неправильна (“2”) – 0 балів

3. Практичне питання

Повна, правильна відповідь (“5”) – 20 балів Неповна, неточна відповідь (“4”) – 17 балів Відповідь правильна, але без пояснень, неправильне пояснення (“3”)– 14 балів

Відповідь неправильна (“2”) – 0 балів

Загальна кількість балів: Мінімальна = 50 балів Максимальна = 80 балів

Оцінювання дисципліни

Оцінка з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Визначення кількості балів, яку студент набрав з дисципліни

Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з усіх модулів дисципліни (сума балів за усі модулі ділиться на кількість модулів дисципліни).

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів перевіряється статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

За рішенням Вченої ради ВНЗ до кількості балів, яку студент набрав з дисципліни, можуть додаватися заохочувальні бали за публікації наукових робіт, отримання призових місць на олімпіадах за профілем дисципліни та інше.

4.1.6. Перелік теоретичних питань для підготовки студентів до підсумкового модульного контролю:

6

МОДУЛЬ 1. Загальна фізіологія, фізіологія ЦНС,

вищі інтегративні функції

Змістовий модуль 1: Введення в фізіологію

1. Фізіологія як наука. Поняття про функції. Методи фізіологічних досліджень.

Змістовий модуль 2: Загальна фізіологія збудливих структур

1.Потенціал спокою, механізми походження, його параметри, фізіологічна роль.

2.Потенціал дії, механізми походження, його параметри, фізіологічна роль.

3.Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани.

4.Зміни збудливості клітини при розвитку одиночного потенціалу дії.

5.Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження.

6.Механізми проведення збудження нервовими волокнами.

7.Закономірності проведення збудження нервовими волокнами.

8.Механізми передачі збудження через нервово-м’язовий синапс.

9.Спряження збудження і скорочення. Механізми скорочення і розслаблення скелетних м’язів

10.Типи м’язових скорочень: одиночні і тетанічні; ізотонічні та ізометричні.

Змістовий модуль 3. Нервова регуляція функцій організму

1.Біологічна регуляція, її види та значення для організму. Контури біологічної регуляції. Роль зворотного зв язку в регуляції.

2.Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.

3.Рецептори, їх класифікація, механізми збудження.

4.Пропріорецептори, їх види, функції. Будова і функції м язових веретен.

5.Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах.

6.Види центрального гальмування. Механізми розвитку пресинаптичного та постсинаптичного гальмування.

7.Сумація збудження і гальмування нейронами ЦНС.

Змістовий модуль 4: Роль ЦНС у регуляції рухових функцій

1.Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.

2.Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку. Спінальний шок.

3.Рухові рефлекси заднього мозку, децеребраційна ригідність.

4.Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення.

5.Мозочок, його функції, симптоми ураження.

6.Таламус, його функції.

7.Лімбічна система, гіпоталамус, їх функції.

8.Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.

9.Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.

10.Взаємодії різних рівнів ЦНС у регуляції рухових функцій. Локомоції, їх регуляція. Функціональна структура довільних рухів. Вікові зміни рухових функцій.

Змістовий модуль 5: Фізіологія сенсорних систем

1.Сенсорні системи, їх будова і функції.

2.Смакова сенсорна система, її будова, функції, методи дослідження.

3.Нюхова сенсорна система, її будова і функції.

4.Сомато-сенсорна система, її будова і функції.

7

5.Фізіологічні механізми болю.

6.Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення.

7.Фізіологічні механізми знеболення.

8.Слухова сенсорна система, її будова і функції.

9.Функції зовнішнього і середнього вуха. Внутрішнє вухо, частотний аналіз звукових сигналів.

10.Зорова сенсорна система, її будова і функції.

11.Основні зорові функції та методи їх дослідження.

Змістовий модуль 6,7: Фізіологічні основи поведінка. Вища нервова діяльність

1.Біологічні форми поведінки. Вроджені форми поведінки. Інстинкти, їх фізіологічна роль.

2.Набуті форми поведінки. Умови утворення умовних рефлексів, їх відмінності від безумовних.

3.Пам’ять, види і механізми утворення.

4.Потреби та мотивації, їх роль у формуванні поведінки.

5.Функції нової кори головного мозку й вища нервова діяльність людини..

6.Біологічна та інформаційна теорії емоцій, їх роль у формуванні поведінки.

7.Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку, його інтегративна функція .

8.Мова, її функції , фізіологічні основи формування

9.Мислення. Розвиток абстрактного мислення в людини. Роль мозкових структур у процесі мислення.

10.Типи вищої нервової діяльності людини. Темпераменти і характер.

11.Вікові аспекти вищої нервової діяльності у людини.

Змістовий модуль 8: Роль автономної нервової системи в регуляції вісцеральних функцій

1.Загальний план будови автономної нервової системи. Автономні рефлекси, їх рефлекторні дуги.

2.Синапси автономної нервової системи, їх медіатори, циторецептори та блокатори передачі збудження в синапсах..

3.Вплив симпатичної нервової системи на вісцеральні функції.

4.Вплив парасимпатичної нервової системи на вісцеральні функції.

5.Роль метасимпатичної системи в регуляції вісцеральних функцій

6.Єдність симпатичної й парасимпатичної систем в регуляції функцій

Змістовий модуль9:.Роль ендокринних залоз у регуляції вісцеральних функцій

1.Гуморальна регуляція, її відмінності від нервової. Характеристика факторів гуморальної регуляції.

2.Властивості гормонів, їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини-мішені.

3.Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.

4.Роль гіпоталамо-гіпофізарної системи в регуляції функцій ендокринних залоз.

5.Роль соматотропіну, тироксину та трийодтироніну, інсуліну в регуляції лінійного росту тіла , процесів фізичного, психічного розвитку організму.

6. Роль кальцитоніну, паратгормону, кальцітріолу у регуляції сталості концентрації іонів кальцію та фосфатів у крові.

7.Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.

8.Роль гормонів щитоподібної залози (Т3, Т4) в регуляції функцій організму.

9.Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.

10.Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.

8

11.Загальне уявлення про неспецифічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.

12.Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.

13.Роль гіпофізарно-наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів на організм.

Змістовий модуль 10: Фізіологічні основи трудової діяльності і спорту

1.Фізіологічні основи трудової діяльності людини.

2.Особливості фізичної і розумової праці.. Оптимальні режими праці.

3.Фізіологічні механізми втоми. Активний відпочинок і його механізми.

4.Вікові зміни працездатності людини.

5.Фізіологічні основи спорту. Принципи побудови оптимальних режимів тренувань.

6.Сон, його види, фази, електрична активність кори, фізіологічні механізми

4.1.7. Перелік практичних завдань та робіт до підсумкового модульного контролю МОДУЛЬ 1. Загальна фізіологія, фізіологія ЦНС,

вищі інтегративні функції

Практичні навички з фізіології збудливих структур.

Розраховувати та оцінити величину мембранного потенціалу спокою, амплітуду ПД нервових і м’язових волокон, малювати схеми графіків їх реєстрації, визначати та розраховувати поріг деполяризації, швидкість проведення збудження по цих структурах. Розраховувати і графічно зображувати типи скорочення м’язів залежно від частоти їх подразнення, пояснювати механізми скорочення і розслаблення м’язів, нервово-м’язового передавання збудження та вплив різних чинників на ці процеси.

Практичні навички з фізіології нервової регуляції функцій організму та ролі ЦНС у регуляції рухових функцій.

Графічно відображувати схеми контурів біологічної регуляції, рефлекторних дуг рухових рефлексів, розвитку процесів збудження й гальмування в ЦНС, процесів їх сумації та координації рефлексів.

Зображувати схеми рефлекторних дуг рухових рефлексів, центри яких розташовані на всіх рівнях ЦНС, та провідних шляхів, що забезпечують взаємодію різних рівнів ЦНС.

Пояснювати механізми системної діяльності організму при здійсненні локомоцій, роль кори головного мозку та лімбічної системи у цих процесах.

Практичні навички з фізіології нервової й гуморальної регуляції вісцеральних функцій, ролі гормонів у регуляції.

Малювати схеми та пояснювати будову і механізми рефлекторних дуг автономних рефлексів, роль інтегративних центрів у регуляції вісцеральних функцій.

Графічно зображувати схеми та пояснювати механізми дії різних гормонів на клітинимішені, малювати схеми контурів регуляції секреції гормонів ендокринними залозами, малювати схеми контурів регуляції підтримання параметрів гомеостазу за участю гормонів.

Практичні навички з фізіології ВНД

Малювати схеми, що пояснюють формування біологічних форм поведінки та трактувати механізми кожного з її етапів, ролі емоцій у поведінці. Оцінювати і трактувати результати досліджень, що характеризують типи ВНД людини.

4.1.8. Рекомендована література до дисципліни “Нормальна фізіологія”. Основна:

1. Нормальна фізіологія. За ред. В.І. Філімонова, К.: Здоров’я, 1994 – 608 с.. 2.Фізіологія. За ред. В.Г.Шевчука. Навчальний посібник. Вінниця: Нова книга. 2005.

9

3.Фізіологія людини. Вільям Ф.Ганонг. Переклад з англ. Львів: БаК, 2002 – 784 с.

4.Физиология человека: в 3-х томах. Перевод с английского. Под ред. Р.Шмидта и Г.Тевса. –

М: Мир, 1996.

5.Textbook of medical physiology / Arthur C. Guyton, John E. Hall. – 10th ed. 2000.

Додаткова:

1.Посібник з нормальної фізіології. За ред. В.Г. Шевчука, Д.Г.Наливайка -К.: Здоров’я, 1995 – 368 с..

2.Основы физиологии человека. Под. ред. Академіка РАМН Б.И.Ткаченко. международный фонд истории науки СП, 1994 – 411с.

3.Физиология центральной нервной системы. П.Г.Костюк. К. Вища школа, 1977 – 318с.

4.Физиология человека. В.И.Филимонов. К.:Медицина, 2008 – 816с.

5.Физиология человека. Н.А.Агаджанян. М.:Медицинская книга, 2005 – 526 с.

6.Фізіологія людини в запитаннях і відповідях. Навч. посібник. Вінниця: Нова книга, 2010 –

455с.

4.2.Модуль 2 Фізіологія вісцеральних систем

4.2.1. Тематичний план лекцій

10