19.Порядок проведення розрахунків банківським переказом.

Порядок проведення розрахунків банківським переказом – це основна форма міжнародних розрахунків у сучасній практиці. Крім того, банківський переказ є елементом всіх інших форм міжнародних розрахунків (акредитиви, інкасо, чеки, векселі). Банківський переказ належить до платних комісійних операцій банку усі банки, які беруть участь у здійсненні банківського переказу, беруть комісію за проведення операції. Оплата переказом можлива на будь-якій стадії виконання контракту: до відвантаження товару, після відвантаження товару, через певний період порядок виконання банківського переказу такий: 1) переказ відбувається відповідно до умов укладення контракту проти повідомлення продавця про відвантаження; 2) експортер відвантажує товар і отримує товарні документи від перевізника; 3) експортер відправляє повідомлення про відвантаження та інші комерційні документи імпортеру; 4) імпортер подає заявку на переказ; 5) імпортер отримує товари; 6) банк імпортера, отримавши заявку на переказ, здійснює списання грошей з валютного рахунку клієнта і зараховує їх на рахунок банка-кореспондента; 7) банк експортера перевіряє одержані документи; 8) банк експортера списує гроші з рахунку банку імпортера та зараховує їх на рахунок постачальника; 9) банк експортера передає документи про отримання ним грошей і виписує з рахунку клієнта.

20. Методика складання звіту про фінансові результати.

Основною формою звітності є балансовий звіт, який має власну структуру, відмінну від простої копії залишків на рахунках, але побудовану відповідно до принципів і групувань, зазначених у плані рахунків. Другою основою формою звітності є звіт про прибутки та збитки, також розроблений на основі вимог міжнародних стандартів з урахуванням національних особливостей. Основні форми звітності доповнюються набором додаткових форм, пристосованих до потреб конкретних користувачів. Усі категорії користувачів зацікавлені в наявності звітності, яка б передбачала: вірогідність та зіставлюваність інформації; сприйнятність для широкого кола споживачів інформації; наявність чітких коментарів та фінансової звітності. Основна фінансова звітність – це звітність, що використовується більшістю користувачів для отримання інформації про фінансовий стан і діяльність банку, яка необхідна при прийнятті економічних рішень. До фінансової звітності належать звіти: балансовий, про прибутки та збитки, примітки та інші звіти, що розшифровують окремі статті основних форм, а також пояснювальні матеріали. Фінансові звіти відображають вплив операцій та інших подій на фінансовий стан банку, групуючи їх в широкі класи у відповідності до їх економічних характеристик. Ці класи називаються елементами фінансових звітів. Активи, зобов’язання та власний капітал є елементами, які безпосередньо пов’язані з виміром фінансового стану, відображеним у балансовому звіті, а доходи і витрати – у звіті про прибутки та збитки. Як правило, дані у фінансовій звітності, окрім поділу на групи валют, наводяться окремо за резидентами України. Розглянемо основні елементи балансового звіту комерційних банків. Актив – це ресурс, що контролюється банком як результат минулих подій, використання якого, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди. Зобов’язання – це теперішнє зобов’язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відтоком із банку ресурсів, які уособлюють економічні вигоди. Балансовий звіт (місячний) надається електронною поштою комерційним банкам – юридичними особами на рівні області регіональним управління НБУ. Балансовий звіт формується на основі інформації, що міститься в синтетичних рахунках і є дзеркальним відображенням фінансового стану банку, включає активи, зобов’язання та акціонерний капітал на конкретну дату. Балансовий звіт банку можна представити у вигляді рівняння: Активи=Зобовязання+Капітал.