5. Цілі, методи та розвиток механізмів рефінансування банків

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні банки (далі – банки) використали всі можливості для збільшення, або поповнення, своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку чи на ринку міжбанківських кредитів, вони звертаються до центрального банку. У нашій країні кредитором останньої інстанції (центральним банком) є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати банки через: кредитні тендери, операції РЕПО (купівля-продаж державних цінних паперів) і рефінансування інвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі й облігації та акції суб’єктів підприємницької діяльності й місцевих органів влади). НБУ з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку застосовує такі механізми рефінансування банків: операції рефінансування; надання стабілізаційного кредиту; операції на відкритому ринку з державними цінними паперами. Операції рефінансування НБУ здійснює через надання банкам кредитів овернайт на терміни до 14 днів і до 365 днів, а також через проведення прямого РЕПО. Практика надання емісійних кредитів неплатоспроможним клієнтам була припинена із запровадженням у 1994 році кредитних аукціонів, через які ресурси надходили в комерційні банки, далі – в економіку. У 1995 році НБУ відмовився від кредитування суб’єктів господарювання що також сприяло зміцненню економічних відносин з комерційними банками. НБУ припинив також виділення ресурсів комерційним банкам для кредитування на пільгових умовах, тобто під пільгову процентну ставку

6. Платіжні системи та роль центрального банку в їх організації та регулюванні

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні відносини у сфері переказування грошей регулюються Конституцією України, законами України «про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про зв’язок», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами НБУ, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Міжнародними правилами щодо договірних гарантій Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказування грошей. Обробка та передання в межах України електронних і паперових документів на переказ грошей, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів і документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні. Система міжбанківських розрахунків призначена для переказування грошей у межах України між банками на виконання зобов’язань їх клієнтів, а також власних зобов’язань цих банків, система масових платежів призначена для переказування грошей за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами із застосуванням платіжних документів (крім міжбанківських розрахунків). Небанківські платіжні системи мають право здійснювати діяльність пов’язану із переказуванням, виключно після їх реєстрації в НБУ та отримання відповідного дозволу НБУ. Частина міжбанківських розрахунків призначена для здійснення економічних зв’язків між кредитними та фінансовими установами зокрема для: розміщення грошових коштів у формі депозитів і кредитів; переоблік у векселів; отримання кредитів центрального банку в порядку рефінансування; купівлі та продажу цінних паперів включаючи державні.