4. Особистісно орієнтована освіта і навчання математики

Центром особистісно орієнтованого навчання є особистість дитини, її самобутність, самоцінність. У процесі його спочатку розкривається суб'єктивний досвід кожного, а потім узгоджується зі змістом освіти.

Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб'єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні.

Основне завдання - надання допомоги учневі у визначенні свого ставлення до самого себе, інших людей, навколишнього світу, своєї професійної діяльності.

Особистісно-орієнтований підхід стверджує, що в центрі навчання знаходиться учень, студент – його мотиви, цілі, неповторний психологічний склад.

Для задоволення вимог особистісно орієнтованого навчання зміст навчального матеріалу з математики і методи викладання повинні відповідати психологічним особливостям та інтересам учнів, містити аксіологічний(відношення людини до світу), когнітивний(наявність знань), діяльнісно-творчий та особистісний компоненти.

Технологію навчання математики можна вважати особистісно орієнтованою, якщо вона гарантує перехід учня на позицію суб’єкта своєї навчальної діяльності, внаслідок чого ця діяльність стає особистісно осмисленою, виникає потреба у саморозвитку і самовдосконаленні.

Навчально-пізнавальна діяльность старшокласників з математики – творчий процес спрямування їх до самоосвіти через регульоване управління їх діяльністю, систематичний контроль знань для виявлення у них прогалин та своєчасне їх усунення.

Для кожної людини життєво важливим є вміння адаптуватися до нових умов існування, аналізувати ситуацію й адекватно змінювати свою діяльність, оцінювати проблеми, що виникають та приймати зважені рішення.

Саме осособистісно орієнтоване навчання сприяє ефективному розв'язанню вказаних завдань. Тому, розглядаючи проблему організації навчальної діяльності на уроках математики слід звертатися до таких технологій, як розвивальне навчання, групові форми навчальної діяльності та навчання як дослідження. Усі вони сприяють формуванню та розвитку особистості.

Важливу роль у процесі набуття знань відіграє мотивація вивчення математики, тому що найбільший ефект у навчанні досягається у випадку переконання школярів щодо необхідності отриманих знань.

Найбільш ефективно втілити концепцію особистісно орієнтованого навчання математики в школі можна за умов поєднання традиційного навчання з широким впровадженням у навчальний процес інформаційно-комунікаційних технологій на основі навчально-дослідницької діяльності. Дослідницький підхід у навчанні, при якому ідеями досліджень просякнуті всі форми і методи навчальної роботи, активно сприяє процесу цілеспрямованого розвитку самобутньої, самоцінної життєво компетентної особистості дитини.

5. Технології розвивального навчання (рн) м.

Знання неможливо передати учневі, їх можна запропонувати, підказати, але оволодіти ними людина повинна шляхом власної д-ті. У трад. школі на всіх етапах уроку все бере на себе вчитель. Дитина не прилучена до процесу пізнання ін-ї. У РН центральною фігурою, від якої залежить успіх, є не вчитель, а учень. І функція вчителя полягає не в передачі знань, а в орг.. навчальної д-ті дітей.

РН, змінюючи зміст і метод викл. навч. матеріалу специфічними засобами організації навчальної д-ті, створює інакше середовище життєдіяльності дитини, справжню соціальну ситуацію розвитку ос-ті. Тех. РН дозволяє сформувати здатності до само-пізнання, -вдосконалення, -розвитку. Застос. основних принципів Т дозволяє набувати “вміння вчитись”.

РН - навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: суб'єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти.

Таким чином, мета РН полягає у формуванні в дитини здібностей з самовдосконалення, формування активного, самостійного творчого мислення, а значить - самостійного навчання.

Завдання:

• розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної дитини;

• максимально виявити, ініціювати, використати, "окультурити" індивідуальний) досвід дитини;

• допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості; сформувати в особистості культуру, яка дає можливість продуктивно будувати своє життя, правильно визначити лінії життя.

В процесі РН дитина не тільки отримує нову ін-ію, а і осмислює її, застосовує в навч., що сприяє самовдоскон. і становленню її як особистості. Найбільш ефективні методи: проблемні, дослідницькі, такі, що сприяють розвитку творчого, критичного мислення та уяви.

Однією з перших спроб практичної реалізації ідеї РН було обґрунтування розвитку як провідного критерію оцінювання роботи школи. Прагнучи сформувати дидактичну систему, яка забезпечила б найвищу ефективність навчання, що є передумовою загального розвитку учнів, Л. Занков обґрунтував основні дидактичні принципи РН, суттєво відмінні від принципів традиційної дидактики (наочності, свідомості, систематичності), спрямованих на успішне навчання. Нова система принципів зорієнтована на досягнення оптимального рівня загального розвитку школярів, що, безперечно, пов'язано і з належною успішністю у навчанні. Загалом система РН мала у своїй основі такі взаємопов'язані принципи:

1. П. н-я на вис. рівні складності. Є провідним у технології РН і характ. не тим, що перевищує «середню норму» складності, а насамперед тим, що розкриває духовні сили дитини, дає їм простір і спрямування. Засвоєні знання, стаючи надбанням школяра, забезпечують перехід на вищий ступінь розвитку.

2. П. н-ня швидким темпом. Він органічно пов'язаний із попереднім і передбачає відмову від одноманітного повторення пройденого матеріалу. Суть його полягає в тому, щоб діти збагачували свій розум різноманітним змістом, який створює сприятливі умови для глибшого осмислення набутих знань. Однак не варто вдаватися до поспішності в навчальній роботі і збільшувати кількість завдань для школярів. Дієвим у такому навчанні є застосування диф. підходу, за якими одні й ті самі теми програми сильні і слабкі учні вивчають з неоднаковою глибиною.

3. П. провідної ролі теоретичних знань. Він орієнтує на зосередження уваги не на всіх складностях, а на пов'язаних із теоретичним осмисленням явищ, виявленням їх внутрішніх суттєвих зв'язків. Головним у навчальному процесі є розмежування різних ознак об'єктів і явищ, що вивчаються. Здійснюється воно в межах принципу системності й цілісності, згідно з яким кожний елемент засвоюється у зв'язку з іншим і всередині певного цілого.

4. П. усвідомлення школярами процесу учіння. –усвідомл. учнями способів дій і операцій, за доп. яких відбувається процес учіння, що є передумовою розуміння навч. матеріалу, вміння застосовувати теорем. знання на прак., оволодіння мислительними операціями, а також позитивного ставлення школярів до навч. праці. Навч. процес має бути орг. так, щоб учень з'ясував для себе розташ. матеріалу, необх. заучування певних його ел-ів.

5. П. цілеспрямованої і систематичної роботи з розвитку всіх учнів. Йдеться про виявлення і корекцію тих аспектів псих. розвитку, відставання яких було основною причиною неуспішності. За трад. методики для подолання неуспішності слабких учнів вик. багато тренувальних вправ, однак це не сприяє розвитку дітей, а спричинює ще більше відставання, оскільки вони потребують систем. роботи, спрямованої на їх розвиток.

Зміст РН зорієнтований на пізнання загальної картини світу засобами науки, літератури, інших видів мистецтва. Технологія передбачає участь школярів у різних видах діяльності, використання у викладанні дид. ігор, дискусій, а також методів, спрямованих на збагачення уяви, мислення, пам'яті, мови.

Отже, розвивальне навчання має сприяти саморозвитку особистості, допомогти пізнати себе, самовизначитись і самореалізуватись, що дасть можливість правильно визначити і продуктивно будувати життя.