2. Сучасне традиційне навчання як педагогічна технологія

Всебічний розвиток особистості, створення для цього сприятливих умов – головна мета школи. Основні цілі навчання математики в школі: 1) розумовий розвиток учнів – розвиток логічного мислення й інтуїції, просторових уявлень і уяви, пам’яті, формування позитивних якостей особистості; 2) забезпечення свідомого і міцного оволодіння системою математичних знань, навичок і умінь, потрібних у повсякденному житті і майбутній трудовій діяльності кожному членові сучасного суспільства. Під впливом сучасних соціальних вимог суспільства перебудова ШКМ і методики його навчання здійснюється в напрямку гуманізації змісту навчання. Розробляються нові програми з математики для початкової, основної та профільної старшої школи, уточнюються чинні й створюються нові нормативні документи щодо обов’язкових результатів навчання, тобто створюються державні стандарти математичної підготовки. Створюються нові типи шкіл – гімназії, ліцеї, коледжі, у тому числі й альтернативні школи. У навчальному процесі викор. нові інформаційні технології, нові форми навчання, групові форми, активні методи навчання.

На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна школа, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування.

Найзначущішою особливістю сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання — традиційної та інноваційної.

Запровадження в школі нових педагогічних технологій безперечно урізноманітнює навчальний процес, робить його цікавим для учнів. Проте застосовувати технології на кожному уроці повинно бути продумане вчителем, враховано з індивідуальними особливостями учнів. Саме це ускладнює застосування педагогічних технологій на кожному уроці. Тому урок був і залишається головним елементом навчального процесу. Перед учителем постає задача створити на уроці атмосферу творчості, сприятливу для розумового розвитку кожного учня, виявлення пізнавальної активності учнів, формування глибокого інтересу до предмету. Урок не повинен бути механічним способом передачі знань від учителя до учнів, а має залучати школярів до самостійної роботи творчого характеру, що базується на особистому досвіді, стимулює пізнавальну активність, розвиває здібності, збуджує інтерес до знань.

Добре підготовлений урок, вдало підібраний матеріал, компетентність вчителя, впевненість вчителя у його знання і безперечно володіння матеріалом забезпечують не тільки засвоєння учнями знань, але й психологічний клімат на уроці.

Вчитель може застосовувати технології навчання не на весь урок, а на певному етапі уроку, наприклад при актуалізації знань учнів.

Урок – це та навчальна ситуація, той «сценічний» майданчик, де не тільки викладаються знання, але й розкриваються, формуються і реалізуються особистісні якості учнів, але за умови, що вчитель виклався на всі 100 % при його проведенні.

Мистецтво організації уроку полягає в тому, щоб розумно завантажити учнів роботою, самому залишаючись вільним для контролю, допомоги окремим учням.

Підготовлений вчителем урок, добре продуманий та який дає змогу дітям засвоїти певні знання свого роду вже є «технологією» навчання.