22/Інтеграційні об’єднання Африки. Сам. Ековас.

Інтеграційні процеси в Африці Почались у 60-х роках після здобуття незалежності багатьма країнами континенту – колишніми колоніями. Інтеграція на Африканському континенті відбувається в дуже складних умовах. Що конкретизується в наступному: 1) різний рівень економічного розвитку країн континенту; 2) загальний низький рівень економіки (на початку 90-х рр. з сорока найменш розвинутих країн світу двадцять п’ять були розташовані в Африці); 3) велика кількість міжнародних організацій економічного та фінансового профілю, які виступають за розвиток інтеграції (близько 40); 4) вплив на розвиток інтеграційних процесів колишніх метрополій (угруповання франкомовних, англомовних країн); 5) розвиток інтеграції відбувається переважно в межах окремих галузей: ОМВГ – організація по освоєнню басейну річки Гамбія; ОМВС – організація по освоєнню басейну річки Сенегал; – організація по експлуатації та розвитку басейну річки Катери; – Африканська лісопромислова організація; – Міжнародний союз країн-виробників какао; – Асоціація з розвитку рисоводства в Західній Африці. 6) значний вплив ТНК (у 80-ті рр. світовим співтовариством значною мірою були відрегульовані підходи ТНК до співробітництва).

* Своєрідним є інтеграційне об’єднання (його так можна назвати досить умовно) Союз Арабського Магрибу – САМ. Він створений в 1989 р. і об’єднує такі досить розвинуті країни Північної Африки, як Алжир, Лівію, Марокко, Туніс, а також Мавританію.

Спроба створення в тій чи іншій формі арабського спільного ринку, чи хоча б зони вільної торгівлі, тут не сприймаються всерйоз, поза як більшість арабських країн не надає великого значення розвиткові взаємних економічних зв’язків, за винятком хіба що співробітництва в межах ОПЕК. В Союзі Арабського Магрибу політичні фактори домінують, економічна інтеграція практично відсутня.

На сьогодні цей північно-західний регіон Африки являє собою 5 замкнених в національних кордонах, відокремлених один від одного ринків. І все ж існуючі реалії спонукають країни САМ до прискорення розробки і реалізації планів регіонального економічного співробітництва. Передбачається, що інтеграція в цьому регіоні послідовно пройде зону вільної торгівлі, де мита на субрегіональні товари будуть скасовані за умови збереження їх на товари “третіх” країн; митний союз із запровадженням спільних тарифів по відношенню до “третіх” країн; зрештою, спільний ринок.

Та поки що все це – лише плани, а країни Магрибу, як і раніше, залишаються відокремленими одна від одної закритими ринками, економічним суперництвом і постійними політичними суперечками.

І все ж інтеграційні процеси на африканському континенті розвиваються мляво. Африканські країни в переважній більшості по такої міри бідні, а їхня економічна активність така незначна. Що база для співпраці, за оцінками фахівців, практично відсутня. Майже всі африканські країни покладаються на сільське господарство та природні ресурси як на головні джерела надходжень від експорту.

Ідея єдності Араб­ського Магрибу сформувалася на початку XX ст. та у процесі ево­люції наповнювалась новим змістом. До завоювання країнами регі­ону політичної незалежності ідея об'єднання Магрибу була безпо­середньо пов'язана з національно-визвольною боротьбою, про що свідчить проголошення в 1945 р. лідерами марокканської партії "Істікляль" та туніської "Новий Дустур" Магрибинської хартії та утворення в Каїрі Комітету звільнення Арабського Магрибу пред­ставниками політичних сил трьох країн.

Після проголошення незалежності Марокко та Тунісу першу се­рйозну спробу реалізації ідеї єдності Магрибу було зроблено у кві­тні 1958 р. на конференції представників провідних політичних партій Магрибу у Танжирі (Марокко), яка прийняла рішення про створення Консультативної Асамблеї Арабського Магрибу та По­стійного секретаріату для реалізації ухвалених рішень конференції. У 1961 р. відбулася зустріч короля Марокко Хасана II, президента Тунісу Х.Бургіди та голови Тимчасового уряду Алжирської Респу­бліки Ф.Аббаса, предметом якої стало обговорення планів створен­ня єдиного Магрибу.

Мета САМ. Згідно з Угодою цілі Союзу полягали у:

• зміцненні братніх зв'язків країн-членів;

• досягненні прогресу та процвітання їх суспільств,

• збереженні миру, який грунтується на справедливості та праві;

• поетапному здійсненні свободи пересування громадян, товарів та капіталів між країнами САМ;

• формуванні спільної політики у різних сферах, яка має на меті досягти:

  • на міжнародній арені - забезпечення та встановлення диплома­тичного співробітництва між ними на засадах діалогу; у сфері оборони - збереження незалежності кожної держави-члена;

  • в економічній сфері - забезпечення промислового, сільськогос­подарського та соціального розвитку держав-членів; наголоше­но на важливості створення спільних проектів; у сфері культури - співробітництво у галузі освіти, збереженні духовних та творчих цінностей, які спираються на іслам, збере­ження національної арабської сутності.

*Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЕКОВАС) засноване в 1975 р. Членами ЕКОВАС : Бенін, Буркіна-Фасо, Гана, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Кабо-Верде, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьерра-Леоне, Того і Кот д'Івуар. Цілями організації проголошені: розвиток всебічного економічного співробітництва; мобілізація природних ресурсів; вирівнювання рівнів розвитку країн регіону; поетапне створення протягом 15 років африканського загального ринку; проведення спільної економічної політики, координація планів розвитку держав-членів. Економічна інтеграція в рамках ЕКОВАС розвивається за наступними напрямками: лібералізація регіональної торгівлі; створення митного і валютного союзу; установлення вільного режиму пересування громадян і майна; розвиток і реалізація спільних проектів в області енергетики, гірничодобувної промисловості і дорожнього будівництва. У рамках ЕКОВАС створений Фонд співробітництва, компенсації і розвитку (ФККД) зі штаб-квартирою в м. Ломо (Того). У функції ФККД входить, зокрема, відшкодування втрат від зниження мита у результаті створення зони вільної торгівлі; фінансування будівництва спільних об'єктів і т. п. Наприкінці 80-х рр. торгівля між країнами ЕКОВАС складала близько 5% всього обсягу торгівлі країн угруповання, а на початку 90-х рр. – 7,7%. Правові основи функціонування ЕКОВАС представляє вищий орган співтовариства – щорічна конференція глав держав і урядів. Постійний адміністративний орган – Виконавчий секретаріат. Штаб-квартира – м. Логос (Нігерія).