1. Госп проц право як самостійна галузь права наука та навч дисципліна

Предметом господарського процесуального права як навчаль­ної дисципліни є система норм, що регулюють організацію і діяль­ність господарського суду та інших органів господарської юрисдик­ції, які здійснюють правосуддя в господарських відносинах та вирі­шують господарські спори. Об'єктом вивчення є також концепції, правові погляди, історичні факти з проблем господарського (арбіт­ражного) процесу, які накопичені правовою наукою.

Господарське процесуальне право як галузь права можна ви­значити насамперед за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних відносин, що регулюються нормами господарського про­цесуального права. Як уже зазначалося, тривалий час ця дисцип­ліна визначалася як «арбітражний процес» або «арбітражне про­цесуальне право». Тому видається доцільним проаналізувати існу­ючі в юридичній літературі підходи до предмету, методу та поняття господарського процесуального права (раніше - арбітражного про­цесуального права).

У юридичній літературі тривалий час дискусійними були питання щодо змісту поняття «арбітражний процес», а також щодо правової природи державного арбітражу. Усе це не могло не позначитися на визначенні представниками юридичної науки галузевої належності правових норм, які регулювали організацію та діяльність арбітражу.

За радянської доби не існувало єдиного погляду стосовно галу­зевої належності норм, але твердження щодо існування арбітраж­ного процесуального права, яке охоплює норми процедурного ха­рактеру у сфері управлінської діяльності, з'явилося в наукових працях у 70-ті роки. Але, незважаючи на це, у юридичній літера­турі відсутнє загальноприйняте й чітке визначення поняття «гос­подарський (арбітражний) процес».

Одні автори (В.М. Гапєєв, А.О. Добровольський, І.М. Зайцев, П.В. Логінов) визначали арбітражний процес як діяльність ар­бітражного суду щодо розгляду й вирішення господарських спорів, яка нерозривно пов'язана з арбітражними правовідносинами. Інші автори (наприклад, Т.Є. Абова) визначали арбітражний процес як порядок вирішення арбітражем, третейським судом спорів, що ви­никають між організаціями при укладенні, зміні та розірванні гос­подарських договорів чи з інших підстав, а також порядок безпосе­реднього врегулювання цих розбіжностей учасниками господар­ських відносин1.

У подальшому існування арбітражного процесуального права як самостійної галузі права підтверджувалося всім ходом перетво­рення арбітражу в арбітражні суди, а надалі - у господарські суди й розвитком законодавства про господарське судочинство. І сьогодні існування господарського (раніше - арбітражного) процесуального

права як самостійної галузі права об'єктивно підтверджується та­кими чинниками:

• чітко визначеною законодавством правовою природою гос­подарського суду як органу правосуддя;

• правовими нормами, що регулюють їх діяльність і мають свій суб'єкт, об'єкт регулювання та зміст;

• ці норми закріплюють постадійний розвиток процесу, вони об'єднані в окремі інститути і складають певну систему;

наявністю самостійних джерел права, що містять організа­ційно-правові (Закон України «Про судоустрій України») та процесуально-правові (Господарський процесуальний кодекс України) норми.