21. Ергономіка на кухні. Вимоги до функціонального розташування меблів в кухні. Дизайн сучасної кухні, засоби його створення.

Неабияке значення для прискорення і полегшення праці має і правильна організація робочого місця на кухні, використання найбільш придатного і зручного інвентаря, вміння робити все послідовно.

Спеціалісти, вчені, архітектори дійшли висновку, що, працюю­чи у неправильно обладнаній кухні, господиня за день долає кілька кілометрів. Скільки марно витрачених сил і часу! Саме тому основною проблемою при обладнанні кухні вважають ско­рочення шляху господині у цьому приміщенні. Для здійснення цього необхідний правильний робочий зв'язок між чотирма голов­ними елементами кухонного обладнання, призначеними для під­готовки продуктів, приготування їжі, миття і зберігання посуду та продуктів. Найдоцільнішим вважають розташування робочого місця для підготовки продуктів між мийкою і плитою. Так госпо­диня може дістати їх, простягнувши лише руку і не роблячи зайвих кроків і рухів. Робоче місце у такому випадку вирішують у вигляді шафи для зберігання столового посуду і кухонного інвентаря.

А ще дуже важливо, щоб кухонні «верстати» — стіл, мийка тощо — були зручними. Підраховано, що понад 80 процентів усіх кухонних операцій ми виконуємо стоячи. І якщо кухонний стіл, плита мийка встановлені надто низько, господині доводиться пра­цювати схилившись. Від цього швидко втомлюються м'язи спини, витрата енергії на певні операції збільшується приблизно на 25 процентів. Вчені з'ясували що при середньому зрості жінки 155—165 см, найбільш зручна висота кухонного столу 85 см. Ті, чий зріст відрізняється від звичайного, можуть самі підрахувати висоту для себе і внести необхідні корективи у «зріст» меблів: визначено, що висота кухонного столу має бути на 10 см нижче лік­тя зігнутої руки.

звичкою.

Розповідь про наукову організацію праці на кухні буде не­повною, якщо не згадати про один прилад, сама назва якого свід­чить про те, що він стосується теми нашої розмови найбезпосередніше. Це каструля-скороварка. Якщо не маєте її,— радимо при­дбати. Бо не дивлячись на казкову назву, ця каструля цілком реальна, ніякої містики: герметична кришка створює всередині температуру до 120° С, сильно підвищує тиск і — м'ясо вариться чи тушкується вже не дві години, а всього 25 хв, буряк не півтори години, а 20 хв, картопля — 5-8 хв, тобто у порівнянні із зви­чайною каструлею скорочує час приготування всіх страв у двічі-тричі. До речі, в скороварці, в залежності від місткості, можна го­тувати відразу 2-3 страви (а іноді й більше): перше — в кастру­лі, друге — на підставці в посудині з перфорацією (отворами), над першою стравою, і ще вище — третю. Другі і треті страви готуються на пару. Це особливо зручно, якщо комусь із членів родини доводиться готувати страви індивідуально, за дієтичним меню. Дуже важливо, що при варці під тиском пахощі різних продуктів не змішуються і не впливають на смакові якості страви. Риба, м'ясо і часник можуть перебувати в каструлі одночасно. Отже, користуйтеся каструлею-скороваркою: смачно, швидко, вигід­но і зручно!

21. Вимоги до оснащення житлових кімнат. Раціональне планування дитячої кімнати. Вимоги до оформлення стін, стелі, підлоги.

Прагнення до оновлення, удосконалення умов побуту характерне й тим, хто свого житла ні на яке інше не змінить. Тож як не подбати про те, щоб воно ставало дедалі зручнішим, красивішим, затишнішим. Чи ж не трапляється часом протилежне намаганню: нова люстра не додає затишку, портьєри виглядають зовсім чужими у вашій гарно опорядженій кімнаті, а цьому гарному журнальному столи­ку, що так привабливо виблискував поверхнею у вітрині магазину, у квартирі зовсім не знайшлося місця. Вам прости не знайомі закони співіснування меблів у інтер’єрі.

В обох випадках для спання рекомендується використати диван-ліжко. Вбудовані шафи з успіхом замінять громіздкий гарде­роб. Найзручніше місце для робочого столу — біля вікна, поруч із ним розміщують книжкові полиці або шафу. Таким чином від­окремлюється куток для роботи, занять. Ізолювати його можна за допомогою легкої ґратчастої перегородки. Для дитячого ліж­ка потрібне місце, що найкраще освітлюється і провітрюється. Його можна відокремити хоча б ширмою.

Кухню ж багато родин з успіхом використовують як кухню-їдальню.

Якщо у родині тільки дорослі, то кожному бажано надати ізольоване місце для відпочинку і роботи. Цього можна, звичайно, досягти у двокімнатній квартирі. У ніші, що буває в загальній кімнаті, можна розмістити диван-ліжко, туалетний столик або невеличкий комод. Ізолюють її від кімнати скляною гіркою, полицями з квітами, акваріумом.

У загальній кімнаті, де одночасно працюють чи відпочивають кілька членів родини, бажано ізолювати спальне місце, куточок для дитини або ж для відпочинку і занять. У цих випадках широ­ко застосовують прості переносні ширми або розсувні штори.

Для ізолювання спального місця можна використати й шафи, якщо вони не надто високі (до 75—100 см), а їх довжина відповідає розмірові меблів, які хочуть відокремити. На такій шафі з полицями розміщують книжки, радіоприймач або телевізор, у скритих шухлядах зберігають постільну білизну. Саму шафу можна гарно декорувати з допомогою живих квітів, кераміки, скла ( рис.1.1).

ОФОРМЛЕННЯ СТІН, СТЕЛІ, ПІДЛОГИ.

У сучасному інтер'єрі колір відіграє дуже важливу роль. Саме він, колір, і є тим засобом, який узгоджує між собою всі речі в приміщенні: меблі, декоративні тканини, виявляє їх гармонію, а відтак створює те, що ми називаємо затишком.

При доборі кольору стін, підлоги, занавісок, меблевої ткани­ни, бажано уникнути нецікавих поєднань і водночас різких, над­міру яскравих барв, що дратують око і швидко набридають. Чим менше сонця потрапляє до кімнати, тим більше потребує вона так званих «теплих» тонів — кремових, жовтих, оранжевих, беж, де­яких відтінків зеленого. Для сонячної кімнати добре пасують ко­льори «холодної» гами — бірюзові, голубі, сірі.

Красиво, коли в кімнаті поєднуються близькі за тоном ко­льори. За основу береться якийсь один, але для різних деталей сила його тону різна. Якщо обрано синій колір, для стін слід взяти найм'якший, блакитно-сірий, для занавісок — густіший, а для меблевих тканин чи килима на підлозі — найбільш насичений.

Інший варіант — гармонійне сполучення контрастних кольо­рів і відтінків. Скажімо, золотистий колір шпалер з блакитним, зеленим або синім кольором занавісок і оббивки на меблях.

Важливо пам'ятати: чим більша площа, тим «легший» повинен бути колір; чим яскравіший колір, тим менше його має бути.

Існує й такий прийом, як пофарбування стін у два різні ко­льори. Приміром, в одній кімнаті три стіни можна пофарбувати н колір слонової кістки, а четверту — в теракотовий. Або, скажі­мо, дві суміжні стіни фарбують у золотистий колір, а дві інші — її сірий. Навіть стеля може бути кольоровою, хоч ми звикли до традиційної білої. Іноді фарбують все приміщення, тобто стіни, стелю, двері в один колір. При цьому бажано брати лише «легкі» кольори (кремовий, сіро-голубий тощо). Звичайно, підлога має бути іншого, густішого кольору, хоч світло-сірі чи золотисті тони підлоги у нових будинках також виглядають гарно.

При світлих, легких тонах загального фону один якийсь пред­мет може бути яскравим, контрастним: наприклад, червоне або оливкове крісло, що стоїть біля сріблясто-сірої стіни. Однак за­стосовувати для оббивки всіх меблів (стільців, дивана, крісел) тканину, скажімо, червоного кольору не варто: хоч і досить ефектно, але ж це не виставка, а житло. Так само відмовтесь ви під світлих відтінків жовтого, голубого, кольорів для м'яких меблів: і мрію, але непрактично, швидко забрудниться.

ПІДЛОГА

Найпоширеніша дощана підлога. Для фарбування підлоги тепер все частіше використовують не тільки темно-червоні чи вохристі відтінки, а й сірі, зелено-сірі та ін. Нерідко на підлогу наносять прозорий безбарвний лак, що дозволяє зберегти малю­нок, текстуру та натуральний колір деревини і надає квартирі гарного, сучасного вигляду.

Роблять дощані підлоги із звичайних шпунтованих дощок, довжиною — 370, шириною 100—120 мм. Перш за все дошки про­сушують. Це дуже важливо, оскільки сира підлога розсихає­ться, в ній утворюються щілини, які ніяка шпакльовка при­ховати не може. Ширші дошки (200—300 мм) також можна використати, але тільки тоді, коли їх заготовляють із сухостій­ного лісу. Не шкодуйте, якщо в деревині трапляються сучки. Зви­чайно, таку підлогу важче відшліфувати, проте виглядає вона де­коративніше.