35. Виправлення-обробка

44. Методика аналізу й оцінки фактичного матеріалу.

45. Лінгвістичні норми редагування.

46. Основні закони логічного мовлення.

47. Типові недоліки побудови журналістських матеріалів.

48. Головні вимоги до заголовків. Приклади вдалих і не вдалих заголовків.

49. Редакторські вимоги до фактичного матеріалу.

50. Поняття жанр у журналістиці. Жанрова характеристика творів.

35. Виправлення-обробка

Мета виправлення-обробки — домогтися найбільшої відповідності літературної форми матеріалу його змісту, усунути недоліки, виявлені під час усебічного аналізу тексту.

У процесі виправлення-обробки усувають помилки змісту, а також неточності мови й стилю У разі необхідності можуть бути змінені заголовок публікації (через повну чи часткову смислову невідповідність змісту тексту) і її побудова (із причин непропорційності частин тексту, непослідовності викладу, відступу від теми). За своїм характером зміни, внесені в текст, різноманітні: скорочення, дописування окремих фрагментів, перенос частин тексту, замша слів і зворотів мови, заміна синтаксичної структури речень. До виправлення варто ставитися дбайливо, прагнучи зберегти стиль автора, його манеру викладу Виправлення-обробки повинно бути ощадливим й обгрунтованим.

Пропонуємо для порівняння текст замітки "Ювілей оркестру" до і після виправлення-обробки, виконаної літературним редактором Речення, що зазнали (мін, підкреслені. Зіставте свої судження про цю замітку з .її зразковим редакторським аналізом.

44. Методика аналізу й оцінки фактичного матеріалу.

Термін фактичний матеріал, прийнятий у редагуванні, охоплює всі опорні для тексту елементи — поняття і предметні відношення. На відміну від терміна факт, трактується як результат осмислення й переробки інформації, що має форму судження. Фактичний матеріал реалізується в текстових конструкціях, що позначають не тільки події, але і речові елементи предметного ряду, властивості, якості, стан, позначення осіб, відношень, кількості. Фактичний матеріал може виконувати функцію інформації, входити в логічну побудову, бути ілюстрацією, то доповнює те чи інше спостереження. Лаконізм інформаційних публікацій служить підставою для підвищених вимог до точності фактичного матеріалу. Працюючи над публіцистичним текстом, редактор повинен усвідомлювати складність діалектичних відношень між думкою й фактом у журналістській творчості, коли контакт із дійсністю стимулює розвиток думки, а судження, що сформувалося, визначає добір фактичного матеріалу. Редактор відповідальний за правильність і вірогідність опублікованого фактичного матеріалу Існують три основних види його перевірки: внутрішня (співвіднесення фрагментів тексту в межах редагованої публікації), перевірка факту за авторитетним джерелом, а також офіційне підтвердження Редактор повинен уміти швидко знайти потрібну довідку, перевірити правильність даних, орієнтуватися в довідкових посібниках, володіти прийомами аналізу тексту.

Методика редагування грунтується на порівняльному аналізі й прийомі конкретизації, з урахуванням того, що являє собою фактичний матеріал: реалії дійсності, факти історії, географічні найменування, імена й прізвища, цифри, дати, цитати. Причиною фактичних помилок і неточностей може бути недостатня поінформованість автора, неадекватність його уявлень про дійсність, бідність мови, технічна недбалість при відтворенні тексту. Вимога точності номінацій у першу чергу визначає роботу редактора над іменами власними і термінами, крім того, вона поширюється й на оцінку правильності слововживання й написання найменувань, дотримання принципу їхньої уніфікації. Редакторський аналіз фактичного матеріалу завжди здійснюється у двох напрямках: визначаючи, наскільки точний був автор, будуючи фактичну основу публікації, редактор через свій досвід, професійні знання, своє сприйняття першого читача перевіряє автора Визначаючи роль фактичного матеріалу в загальній структурі журналістського матеріалу, він судить про способи його розробки й подачі, оцінює логічні зв'язки в тексті, прийоми і літературну майстерність автора Редактор поділяє з автором відповідальність за висновки, що пропонуються читачу, за відповідність фактичного матеріалу сучасному рівню знань про предмет, за зміст публікації. Основні позиції, за якими ведеться оцінка редактором фактичного матеріалу: виваженість добору, точність передачі; обґрунтованість послідовності подання; строгість логічної побудови.