Порядок Астероксилові (Asteroxylales)

Найбільш примітивна й давня група плауноподібних, яку до недавнього часу відносили до риніофітів. Проте через наявність сифоностели, листків та особливості будови астероксилові віднесли до відділу плауноподібних.

У межах порядку виділяють одну родину Астероксилові (Asteroxylaceae) і два роди: астероксилон (Asteroxylon) і схізоподіум (Schizopodium), які вимерли близько 400 млн. років тому.

Представники роду астероксилон були трав’янистими рослинами з дуже чіткою диференціацією на підземну й надземну частини, а також на стебло й листки (мікрофіли). Надземна частина астероксилонів була представлена прямостоячими, зрідка вилчасто розгалуженими стеблами до 1 м заввишки, бічні гілки яких багаторазово дихотомічно галузились. Дрібні шилоподібні листки з жилкою, що не доходила до верхівки, густо вкривали стебла, як у сучасних плаунів. За походженням листки були короткими виростами стебла.

Продихи розміщувались не лише на листках, а й на стеблі.

Підземна частина була представлена горизонтально розміщеним, дихотомічно розгалуженим ризомоїдом, позбавленим кореневих волосків.

Провідна система стебла представлена актиностелою. Ксилема на поперечному зрізі мала чітко виражену зірчасту форму і була оточена флоемою. З цим пов’язана наукова назва роду – астероксилон (грец. Aster — зірка і хуlоn — дерево). Актиностела біля основи стебла переходила у сифоностелу зі слабо розвинутою серцевиною. Будова стели відрізняє астероксилон від риніофітів і зближує з плауноподібними.

Кора була досить потужною порівняно з діаметром стели.Вона поділялась на зовнішню та внутрішню частини. У внутрішній частині містились численні широкі повітряні камери, розділені перегородками з паренхімних клітин. Ця ознака, на думку вчених, свідчить про земноводний або напівзанурений спосіб життя рослин.

Анатомічна будова ризомоїда була дуже примітивною і схожою зі структурою ризомоїда ринії. В корі як стебла, так і ризомоїда були виявлені гіфи і спори грибів, з якими, очевидно, астероксилон знаходився в симбіозі.

Представник: вид а. Маккі (A. mackiei) (рис. 23).

Порядок Протолепідодендрові (Protolepidodendrales)

До порядку належать викопні примітивні трав’янисті рослини, відомі з відкладів верхнього силуру й нижнього та середнього девону ().

Представники порядку мали дихотомічно розгалужені не тільки стебла, але й листки, як трофофіли, так і спорофіли. Протолепідодендрон Шарі (Protolepidodendron scharianum), залишки якого виявлені у девонських відкладах Євразії, Сибіру та Китаю, мав горизонтально розміщений, дихотомічно розгалужений ризомоїд, від якого відходили вертикальні, дихотомічно розгалужені пагони 25-40 см заввишки. Листки дрібні, голчасті, на верхівці вилчасто роздвоєні. Спорангії розміщувались з верхнього боку спорофілів, біля їх основи. Спорофіли морфологічно них не відрізнялись від вегетативних листків та чергувалися з ними. Стробіли не утворювались (рис. ).

Назва роду пов’язана з тим, що при опаданні листків на стеблі залишались характерні сліди у вигляді подушечок, як у лепідодендронів.