«Тальєр де Архітектура» і творчість р. Бофілла

У 1960 р. група молодих людей, серед яких були архітектор, поет, актриса, робітник, математик, письменник і філософ об’єдналися у «Тальєр де Архітектура», творчість якої мала соціалістичну спрямованість. У роботах «Тальєр де Архітектура» об’єднуються раціоналістичність просторової організації з сюрреалістичним характером зовнішнього вигляду, із зсувом масштабів, із свідомою деформацією звичайних архітектурних форм.

Ці методи і прийоми поряд з використанням традиційних класичних архітектурних споруд і форм, подібних до амфітеатру, тріумфальної арки, віадука, аркади, обеліска, палацу стали основою для проектування житлових і громадських будівель і споруд, для реалізації програм муніципального будівництва, програми «Версаль для народу».

Серед житлових ансамблів, запропонованих для Парижа і невеличких французьких міст, слід відзначити «0зерні аркади» (1974- 80 рр.), Палац Абраксас (1979-83 рр.), «Антігона», «Бароккові сходи», «Балкон над містом», «Площа Оксітанії» та ін.

Основні філософсько-теоретичні засади групи можна узагальнити в положеннях «естетики надмірного». Серед них: використання «загальної теорії відносності мистецтва» (К. Вентос); використання нового художнього мислення в мистецтві після виникнення контрсучасного руху.

Для нового мислення характерно: уподобання надмірного і випадкового; уподобання ускладненого, ефектного і безцільного; звернення до історичних стилів; несприйняття будь-якої поміркованості і нормативності; нове ставлення до техніки; театралізація і ритуалізація повсякдення.

Раціоналізм у радянському просторі.

Раціоналізм відомий (і реалізований) набагато гірше, ніж сучасний йому конструктивізм, однак це не робить цей напрямок менш цікавим. Основоположник стилю в Росії був Красовський, Аполлінарій Каетановіч. У сфері архітектури всі майбутні раціоналісти пройшли через неокласику високого художнього рівня (школа Івана Жолтовського). Багато раціоналістів були непоганими художниками й графіками, найрізноманітніших напрямів - від стилістики «Світу мистецтва» до кубізму. У 1920-і роки, в умовах бурхливої ​​полеміки між консервативними неокласиками і новаторами, раціоналісти зайняли свою нішу набагато раніше конструктивістів і були не такі радикальні, як останні. Так, творчий лідер раціоналізму Н. Ладовскій не заперечував повністю напрацювань минулого, як це робили вожді конструктивізму. Навпаки, він закликав вивчати класичну спадщину і ні в якій мірі не обмежуватися тільки утилітарною функцією проектованої будівлі. Крім того, головним пунктом у творчій програмі раціоналізму було поняття «простір». Н. Ладовскій писав: «Архітектура - мистецтво, що оперує простором». Він відзначав, що архітектурно оформлений простір (будівля) завжди особливим чином сприймається людиною: психологічні особливості сприйняття також слід враховувати при будівництві. У 1920 році відбулася виставка робіт членів Живскульптарха, яку можна назвати першим публічним виступом прихильників Аванграда (їх роботи були явним чином протиставлені неокласиці). Проекти Ладовского зробили його неймовірно популярним у творчому середовищі. У 1921-1922 роках велася робота по формуванню творчої концепції раціоналізму. (Зауважимо, що конструктивізм у ті роки ще не оформився).

АСНОВА (ассоціація нових архітекторів)-творча організація раціоналістів, створена групою єдинодумців Н. Ладовського, у 1922-1923.

Висновки:

Неораціоналізм віник як реакція і критика основних засад функціоналізму, його ергономічних положень. Підгрунтям для пошуку нової монументальності і стильової спрямованості служили утопічні проекти кінця XIX ст., роботи видатних майстрів архітектури XX ст. Одночасно використовувались класичні архітектурні форми і традиційна типологія в новому контексті, що формували середовище безперервної монументальності.

Використана література:

1. Хан-Магомедов С. О., Раціоналізм — "формалізм". - М.: 2007.

2. Хан-Магомедов С. О., Архітектура радянського авангарду. - М.: 2001.

3. Тімохін В. О., Критика сучасних архітектурних теорій: Конспект лекцій-К.: КНУБА, 2005.

Лекція 5. ПРОДУКТИВІЗМ - АРХІТЕКТУРА ТБХНОСФЕРИ

Витоки та передвісники архітектурного технократизму

Продуїсгивізм як напрямок в сучасній архітектурі, асимілював у собі ідеї функціоналізму і конструктивізму, універсального простору та інтегрованої інфраструктури. У деяких аспектах цей напрямок виступає як протилежність популізму.

У своїх пошуках продуктивізм спирався на досягнення в архітектурі, які були пов’язані з новими матеріалами і новими технологіями в будівництві і в проектуванні. Серед цих досягнень: Кришталевий палац Дж. Пекстона; роботи О. Перре, І. Леонідова, Б. Саарінена і Міс ван дер Рое; фонд Форда і готель «Юнайтед Нейшнз Плаза» у Нью-Йорку К. Роша; центр дизайну в Лос-Анжелесі і громадсько-видавницький центр у Відні Ц. Пеллі; адміністративні споруди Г. . Біркітса; готельні комплекси Р. Формена. Серед передвісників продуктивізму слід виділити пошукові проекти «Архігрем» і віденського авангарду, проекти Б. Фуллєра, промислові споруди ї для -космічних досліджень на мисі Канаверал, надвеликі металургійні і хімічні заводи та ін.

Архітектурний продуктивізм спирався на ключові просторові ідеї післявоєнної архітектури, серед яких - універсальний простір універмагу і лабиринтоподібний простір конторських приміщень «бюроландшафт». Для продуктивізму характерні наявність багатоповерхового галерейного внутрішнього простору та централізація обслуговуючих функцій.

Саме ці ідеї, а також ідеї будинку як «форми виробу», як гігантської форми індустріального дизайну були покладені'в основу при розробці проектів «Централ Бехер» в Амстердамі (арх. Г. Херцбергер); фабрики в Суїндоні, конторської будівлі з Іпсуїчі, Сайнсбері - центра в університеті Іст-Англія (арх. Н. Фостер).

Принципи і майстри продуктивізму

У цих та інших проектах та спорудах були сформовані принципи (заповіді, за висловом К. Фрсмптона) продуктивізму. Серед них найважливішими є:

о недекорований сарай чи ангар (максимально гнучкі споруди галерейного типу);

о інтегрована інфраструктура (інженерне обладнання: електро- і тепло забезпечення, освітлення і вентиляція, кондиціювання, аудіо- і відео системи, комп ’ ютер ізація);

© розподіл конструкцій і обладнання відповідно до канівського принципу розподілу будівель і споруд на обслуговуючі та ті, шо обслуговуються;

22. Які теоретичні положення розробляли представники сучасного раціоналізму?

Передвісниками неораціоналізму вважаються К. Леду, Н. Булле, А. Лоос, Дж. Терраньї. На становлення неораціоналізму вплинули ідф французького структуралізму, зокрема праці К. Леві-Стросса. Загальні ідеологічні основи нового руху були виїсладені кагалозі «Раціональна архітектура» на XV тріеннапе, що відбулося у мілані у 1973 р.

Неораціоналізм виник як реакція і критика основних засад функціоналізму, його ергономічних положень. Підґрунтям для пошуку нової монументальності і стильової спрямованості служили утопічні проекти кінця XIX ст., роботи видатних майстрів архітектури XX ст. Одночасно використовувались класичні архітектурні форми і традиційна типологія в новому контексті, що формували середовище безперервної монументальності. + концептуальні положення «Тенденца»

22. Хто входив в архітектурну групу «Тенденца» і які теоретичні засади використовували представники цієї групи?

У межах критики функціоналізму та його ергономічних основ виник новий напрямок у розвитку контрсучасного руху в архітектурі, який отримав назву раціональної архітектури чи неораціоналізму.

Цей напрямок очолила група молодих італійських архітекторів «Тенденца» під гіроводом свого лідера Альдо Россі. У групі працювали такі теоретики і практики, як М. Тафурі, Ф. ТГуріні, Л. Термес,

В. Греготті, Є. Бонфанті, М. Сколарі.

. Концептуальні положення «Тенденци» можна звести до декількох принципів: перенесення акценту від споруди до вулиці чи кварталу і відносна незалежність архітектурної форми від функції, увага до історичних пам'яток, пошук первинних елементів архітектури. Ці та інші ідеї та принципи архітектури як «безперервного пам'ятника» досліджувались у працях А. Россі «Архітектура міста» (1966 р.), Дж. А

Грассі «Логічна конструкція архітектури» (1967 р ), В. Греготті «Територія архітектури» (1966 р.), у публікаціях журналу неораціоналістів «сопігазрагіо».

■' ь

24. У чому полягала сутність теорії А. Россі? ^

^{мислення} характерно: уподобання надмірного і випадкового; уподобання ускладненого, ^■рктної о і безцільного; звернення до історичних стилів; несприйняття будь-якої поміркованості і ^^рмативності, нове ставлення до техніки; театралізація і ритуалізація повсякдення.

Тальер выдвинулась не только в качестве архитектурного объединения, но и как одна из авангардистских группировок бывшего в конце 60-х годов лозунгом дня леворадикального протеста.

Роботи майстерні сміливо можна назвати синтезом мистецтв. Тут на ряду з архітектурою постає драматургія, література, філософія. Сміливе та доречне цитування історичних прообразів відрізняється від інших митців. Використання посилань на форми різних часів вдало вписується у сучасне навколишнє середовище, більш того, поєднується з ним. Автори безперечно враховують місце будівництва, надаючи витворам рис регіоналізму.

22. До чого була спрямована творчість і громадська діяльність р. Боффіла

Бофилл - один из виднейших представителей постмодернизма. В начале творческого пути в своих проектах он соединял приниципы интернационального стиля и традиционную архитектуру Каталонии, но, начиная с 1970-х, он становится на позиции постмодернизма. Основные его проекты этого периода были реализованы во Франции. Важное место среди них занимают жилые комплексы "социального" жилья. Их стиль - сочетание неоклассицизма в его эклектическом изводе с элементами традиционной средиземноморской архитектуры. В этих постройках можно видеть влияние на БофиллаЖ.-А. Габриэля, Н. Леду, А. Палладио.

В 1980-е годы классические мотивы в его творчестве становятся более выдержанными, камень и бетон в качестве строительных материалов дополняются стеклом и сталью. Также в проектах этого времени отражено влияние хай-тека. В результате возникают обособленные от окружающей городской среды "замысловатые махины", такие, как аэропорт Барселоны. +26

22. Які послідовники концепції раціоналізму «Тенденца» працювали в Європі?

Послідовники раціоналізму працювали в країнах Європи, в Японії. Серед найбільш відомих послідовників були М. Унерс і Й. Кляйхус (Німеччина), Е. Сіріані (Франція).

За пределами Италии идеи движения «Тенденца» наибольшее развитие получили в швейцарской части долины Тичино, где уже к началу 1960-х гг. сложилась очень сильная рационалистская школа, построенный Аурелио Гальфетти в неокорбюзианском духе дом Роталинти в Беллинцона (1961), почти на десятилетие опередивший воздействие течения «Тенденца».

С конца 1960-х гг. неорационализм широко распространился в континентальной Европе. Во Франции его влияние очевидно в жилом комплексе «Нуази-2», построенном Э. Э. Сириани в Марн- ля-Валле близ Парижа (1980). В ФРГ неорационализм в наиболее принципиальной форме выразился в типологической работе Матиаса Унгерса, Юргена Заваде и Й. П. Кляйхуса. Последними по времени создания работами неорационализма являються франкфуртские работы Унгерса — расширение павильона на Международной ярмарке (1983) и Архитектурный музей (1984). В развитии этого направления в ФРГ особую роль сыграл усвоенный Унгерсом после его возвращения из США в 1975 г. модифицированный неорационалистский подход к город ской форме. Выдвинутый им в это время тезис, гласивший, что в будущем мы чаще будем сталкиваться с проблемой запланированного уменьшения столиц, чем с расширением и возрождением их, придал определенную настойчивость его подходу. Унгере рекомендует фрагментарную стратегию города, включающую в себя формы развития, ограниченные в соответствии с топографическими и институционными рамками специфической задачи в специфическом же контексте. Подобный поход характерен для таких его проекттов, как отель «Берлин» (1976) или многофункциональное здание в центре Хильдесхайма (1978).

22. Дати характеристи Арвнової типології» А.Россі

В работе «Архитектура города» А. Росси подчеркивалась роль, которую играют установившиеся типы зданий в определении морфологическойиструктуры городской формы. Автор отрицал

І^рп/ІИКу (принцип, в соответствии с которым предполагалось, что «форма следует за функцией») РмрЖДЯГІ вместо этого относительную независимость архитектурного порядка.

Росси эм основу своей работы взял исторические архитектурные элементы, которые могли нппоммить и даже преодолеть рациональные, если не произвольные, парадигмы Просвещения: чистую форму, постулированную во второй половине XVIII в. Пиранези, Леду, Булле и Лекё. Наиболее загадочный, чтобы не сказать непостижимый, аспект его видения отразился в его уилечеиии идеей «Паноптикона» (ср. «Наблюдать и карать» Мишеля Фуко, 1975). Под этим НвІввНИіМ он, вслед за «Контрастами» Пьюджина (1843), подразумевал школу, больницу и тюрьму. Росси с одержимостью возвращался к проектированию помещений для этих регулирующих (если не карающих) институтов, которые вместе с памятником-кладбищем представляют, по его мнению, единственно истинное воплощение ценностей архитектуры как таковой.

Этот «подход по принципу аналогии», колеблющийся, по выражению самого Росси, между «описью и памятью», пронизывает все его творчество — от похожего на бункер памятника Борцам Сопротивления, спроектированного для Кунео в 1962 г., до кладбища в Модене (1971), представляющего собой синтез традиционного склепа, завода, склада и традиционной ломбардской фермы. +24

ЗО. Які житлові комплекси побудувала Тальєр

Одной из первых работ Тальер был проект жилого комплекса «Предместье Гауди» в Реусе, свободно раскинувшийся квартал со множеством взаимосвязанных переходных, зеленых и рекреационных уровней, с обилием перетекающих друг в друга интимных и общественных пространств и с очевидными реминисценциями традиционной средиземноморской архитектуры.

Житловий комплекс «Уолден -7»

Через два роки після будівництва комплексу «Червона стіна» , коли натхненний «новими лівими» рух пішов на спад, народився задум свого роду цитаделі для безсімейної комуни в Барселоні, заснованої на усуспільненій власності,

Свій соціально-пластичний експеримент члени Майстерні охарактеризували як «досвід у дусі авангарду», пов'язуючи його з авангардистським ідеалом «маргінальної

особистості», яка протиставляє себе загальноприйнятим нормам соціальної поведінки, а тому потребує особливого середовища Існування.

Житловий комплекс врквОи»

Одним із перших комплексів Боффіла був житловий район Кантен-ан-Івелін у передмісті Парижу.

Композиція

авторською інтерпретацією на тему «французький парк», з монументальними спорудами, штучним озером, та підстриженою зеленню. Будівлі створені на основі індустріальних методів, пов’язані зі зразами французького будівництва палаців. Присутній традиційний для Франції бульвар, штучні водойми прямокутної форми та симетрична композиція житлових блоків - все це визначає планувальну схему проекту.

«Озерні