Теоретичні питання:
Суть, основні риси, механізм функціонування ринкової системи.
Ринкова система – це механізм зв’язку попиту і пропозиції через систему цін і ринків, який побудований на мотивах отримання прибутку.
Конкурентна ринкова система стимулює технічний розвиток.
В ринковій економіці відсутній адміністративний контроль за виробництвом і споживанням. Функції контролю виконує механізм конкуренції. Вона створює певну відповідність між приватними і суспільними інтересами. Фірми домагаються збільшити свої власні вигоди (отримання ьприбутків) і тим самим сприяють забезпеченню державних чи суспільних інтересів.
Що виробляти і скільки по яких цінах продавати, кому і де – визначається механізмом попиту і пропозиції, нормою прибутку, курсом акцій, курсом валют, позичковим процентом. З розвитком суспільства ринкова економіка розвивається і удосконалюється, роблячи курс на соціальний захист населення. соціальна ринкова економіка шляхом антимонопольної політики держави захищає споживачів від розгулу підприємців, резулює її, створює умови для приватного підприємництва, конкуренції, отримання прибутку.
Ринковий механізм – це механізм взаємозв’язку і взаємодії основних елементів ринку, дії основних економічних законів ринку. Він формує ціни і здійснює розподіл ресурсів, забезпечує взаємодію продавців і покупців з приводу визначення кількості й якості товарів, структури виробництва. В найзагальнішому вигляді ринковий механізм функціонує таким чином. Припустимо, що, внаслідок зростання доходів, люди стали більше купувати м'яса і менше картоплі. Ринок зреагував на це зростанням цін на м'ясо і зниженням ціни на картоплю. Оскільки виробництво м'яса стає вигідною справою, воно збільшується, а картоплі – не вигідною, воно зменшується. Отже, співвідношення цін, яке постійно змінюється, й забезпечує збільшення або зменшення виробництва товарів, встановлення ринкової рівноваги.
Ціна – це певна кількість грошових одиниць, отриманих за товар. Розрізняють ціну продавця, ціну покупця і ринкову ціну. Ціна є орієнтиром для виробника. Якщо вона зменшується, то виробник зменшує обсяги виробництва. І, навпаки, якщо вона збільшується, то зростають обсяги виробництва за рахунок використання ефективних технологій. Ціни також визначають категорію людей, яка за даного рівня їхніх доходів споживатиме цей товар.
Попит означає платоспроможну потребу. Це - пред’явлені на ринку бажання і можливість споживача купити певну кількість даного товару чи послуги за певну ціну у даний період часу.
Пропозиція – це готовність виробника продати певну кількість даного товару або послуги за певну ціну у даний період часу.
Макроекономічні показники: внд, чвп, нд, од, вд, їх характеристика.
Валовий національний дохід (ВНД):
Це сума внутрішніх первинних доходів, тобто ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної країни від інших країн.
Чисті зовнішні первинні доходи (ЧПДз) визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших країн, і первинними доходами, які передані іншим країнам. Отже, ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону і переданих за кордон:
ВНД = ВВП + ЧПД,
При цьому слід зазначити, що до первинних доходів відносяться доходи, які отримані від первинного розподілу сукупного доходу, тобто від розподілу доданої вартості між власниками факторів виробництва і урядом (через чисті податки на виробництво і імпорт, до яких входять всі податки, що збільшують ціну товарів). Податки на виробництво і імпорт е первинним доходом держави, тобто органів державного управління. До первинних доходів відносяться і доходи від власності.
Чистий національний продукт:
Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни
Визначення: ВНП за відрахуванням тої частини, яка необхідна для заміни засобів виробництва, зношених в процесі випуску продукції
Формула:
ЧНП = ВНП – ВСК.
Національний дохід:
Характеризує прибуток, який заробили постачальники ресурсів від участі у
поточному виробництві.
Визначення: у загальнюючий показник економічного розвитку країни, який виражає загальний прибуток, отриманий постачальниками ресурсів за їхній внесок у виробництво валового національного продукту.
Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає вартість частини сукупного суспільного продукту, одержувану за відрахуванням усіх матеріальних витрат на його виробництво.
Формула:
НД = ЧНП – НПБ = ВНП – ВСК – НПБ = З + Р + П + ПВ + ПК
Розраховується в поточних цінах.
Обчислюється:
Виробничим методом:
НД = (ВП – ВМВВ)1 + (ВП – ВМВВ)2 + … + (ВП – ВМВВ)n;
ВП – валова продукція і-ої галузі;
ВМВВ – вартість матеріальних виробничих витрат;
n – кількість галузей матеріального виробництва.
Розподільчим методом (радянська статистика):
НД – сума первинних доходів фізичних і юридичних осіб в сфері матеріального виробництва.
Методом кінцевого використання:
НД – сума кінцевих доходів галузей матеріального і нематеріального виробництва і населення (що використана на споживання і нагромадження).
Доход особистого споживання (особистий доход):
Характеризує прибуток, який постачальники ресурсів фактично одержали.
Формула:
ОД = НД – ВСС – ППК – НПК + ТП
ВСС – внески на соціальне страхування;
ППК – податки на прибуток корпорацій;
НПК – нерозподілені прибутки корпорацій;
ТП – трансферні платежі.
Використовуваний дохід (ВД):
Це особистий дохід за вирахуванням особистих податків, які складаються із особистих прибуткових податків, податків з особистого майна і податків зі спадщини. Використовуваний дохід являє собою дохід, яким домогосподарства розпоряджаються у кінцевому вигляді. Та частина цього доходу, яка після сплати податків не витрачається на купівлю споживчих товарів і послуг, виступає у вигляді заощаджень (3):
ВД=С + З.