Фізичні властивості сечі

Колір сечі. Сечу фільтрують через паперовий фільтр і в стекляній посудині на білому фоні визначають її колір. Він залежить від наявності в сечі солей і пігментів - урохрому, уробіліну, уроеритрину, урозеіну і ін.

Колір сечі – соломяно-жовтий. Інтенсивність забарвлення сечі залежить від ії концентрації.

Прозорість сечі.

Сеча збовтується і наливається в стекляний циліндр - товщина шару не більше 5 см. Якщо типографськии шрифт крізь товщу сечі чітко видний - сеча прозора, трудно - мутна, якщо не видно - непрозора.

Свіжовипущена сеча у більшості видів тварин прозора, а при стоянні мутніє. Помутніння сечі обумовлюється наявністю в ній форменних елементів крові, епітеліальних клітин сечовидільних шляхів, слизу, бактерій, гною, жиру і виникає при циститах, уретритах, гострому запаленні нирок і ін. Помутніння, викликане присутністю солей, в більшості випадків, патологічного значення не має.

При дослідженні ми визначили, що сеча прозора.

Консистенція сечі. Визначається переливанням сечі із однієї посудини в іншу. Сеча водянистої консистенції.

Запах сечі - спецефічний.

Визначення відносної густини сечі залежить від концентрації розчинених в ній речовин і в нормі коливається в широких межах:

Відносна густина сечі визначається за допомогою урометра Фогеля з градуіровкою від 1,000 до 1,060, Шкала урометра вивірена при температурі + 15 - +20°С. У циліндр наливають 100 -150 мл сечі і поступово занурюють в неї урометр. Виждавши момент, коли урометр установиться на постійному рівні, записуємо показання на шкалі по нижньому меніску.

Результат-1,025

Визначення питомої ваги - це найбільш зручний метод дослідження концентраційної здібності нирок. Виділення сечі постійно низької питомої ваги вказує на втрату концентраційної здібності нирок (ізостенурію або гіпостенурію).

Питома вага сечі при гострих нефритах підвищена, при нефросклерозі -понижена. При олігурії питома вага підвищенаю.

Хімічне дослідження сечі

Реакція сечі визначається за допомогою індикаторного паперу. Реакція сечі кисла.

У здорових тварин реакція сечі залежить від складу кормів. У травоїдних вона слаболужна або нейтральна. Сеча сильнокислою стає при тривалому голодуванні, великому потінні, проносах, при захворюваннях, що супроводжуються гарячкою (ентерити; катаральна, крупозна пневмонія; мит і ін.).

Визначення білка в сечі. Білки в сечі виявляють якісними і кількісними пробами. В основу всіх реакцій на виявлення білка в сечі лежить його денатурація і осадження. Обов'язкова умова для аналізу - попереднє фільтрування і підкислення лужної сечі.

Проба з сульфосаліциловою кислотою. До 3 - 4 мл підкисленої і профільтрованої сечі додають 4-5 крапель 20%-го розчину сульфосаліциловою кислоти. При наявності білка з'являється помутніння. Проба негативна.

Визначення індикану.

Проба Обермайера.

6 мл сечі змішують з рівною кількістю реактиву Обермайера, через 5 хвилин додають 1-2 мл хлороформу і перекидають пробірку кілька разів. Інтенсивність забарвлення хлороформу в синій колір вказує на наявність індикану. Проба негативна.

Визначення білірубіну в сечі

Проба з марганцевокислим калієм. На 3-5 мл сечі обережно нашаровують 2-3 мл розчину марганцевокислого калію 1:1000. При наявності в сечі жовчних пігментів між шарами рідин з'являється ізумрудно-зелене кільце.

Визначення кетонових тіл.

Проба Лестраде. Реактив Лестраде: нітропрусиду натрію 1,0 г, сульфату амонію 20,0 г, карбонату натрію безводного 20;0 г. Реактиви розтирають.

У фарфорову луночку або на фільтрувальний папір поміщають невелику кількість (на кінчику скальпеля) сухого реактиву Лестраде і по краплям добавляють (1-3) сечу. При наявності кетонових тіл реактив через 2-3 хвилини набуває від рожевого до фіолетового кольору. Проба негативна.