21.Визначення походження дитина народженої із застосуванням репродуктивних технологій

Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в ре­зультаті застосування допоміжних репродуктивних технологій

1. У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.

2. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.

3. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Для штучної інсемінації використовується як сперма чоловіка, так і донора. До­норами сперми можуть бути здорові чоловіки у віці 20-40 років. Активним донором (тобто тим, хто здає сперму щомісячно) можна бути не більше трьох років. Донор і його сперма проходять дуже детальне обстеження. Кріоконсервована сперма збері­гається 10 років.

Сперма для інсемінації добирається з урахуванням побажань подружжя щодо на­ціональності, головних рис зовнішності, а також враховується сумісність донора з реципієнткою за групою крові та резус-фактором.

2. Положення частини 1 статті 123 СК є більш виваженим, ніж те, що містилося у статті 56 Кодексу 1969 р. У разі запліднення дружини донорською спермою біологіч­не походження дитини від того, хто записаний її батьком, відсутнє. Отже, знову перед нами юридична фікція як спосіб врегулювання сімейних відносин.

Ім'я донора у такій ситуації залишається невідомим, а йому, в свою чергу, неві­доме ім'я жінки, біологічним батьком дитини якої він є. Такий донор, крім плати за послуги, жодних прав не має, як, до речі, не має і жодних обов'язків.

1. Чоловік 3., якого вона дуже любила, випадково загинув. 3. дуже тяжко переживала це горе. Лікар запропонував їй народити, для заспокоєння, дитину.

22.Оспорювання батьківства

1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

2. Уразі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записа­на батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних тех­нологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

1. Оскільки встановлення батьківства у силу презумпції шлюбного батьків­ства (ст. ст. 122, 124 СК України) не може створювати абсолютної впевненості у тому, що чоловік матері завжди є батьком народженої нею дитини, чинне сімейне законодавство передбачає можливість цьому чоловікові оспорювати встановлене на підставі такої презумпції батьківство. Крім цього, оспорити своє батьківство може й чоловік, який добровільно визнав своє батьківство шляхом подання спіль­ної заяви з матір'ю дитини (ст. 126 СК) чи шляхом подання заяви про визнання свого батьківства до органу РАЦС у випадку смерті матері або оголошення її померлою, визнання матері недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлення її батьківських прав або якщо мати дитини не проживає з нею не менше шести місяців і не виявляє про неї материнської турботи та піклування, а також при не­можливості встановити її місцезнаходження (ст. 127 СК).

2. Матеріальною підставою для оспорювання презумпції батьківства є невід­повідність встановленого батьківства факту біологічного походження. Оскільки визнання батьківства є волевиявленням особи, то воно може бути оспорено при наявності вад волі цієї особи, наприклад, коли визнання батьківства було здій­снене під впливом обману, помилки чи загроз тощо.

3. Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Кни­зі реєстрації народжень, шляхом пред'явлення позову до суду про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини.

При розгляді справи про оспорювання батьківства суд зобов'язаний притяг­нути до участі у справі особу, яка записана батьком дитини, оскільки у разі до­ведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Заінтересованими особами при оспорюванні батьківства також може бути ви­знана як мати дитини (у випадках, наприклад, коли запис про батька зроблено без її відома та згоди у період, коли вона з тих чи інших причин була визнана безвісно відсутньою) та її чоловік, так і сама дитина. При цьому слід відзначи­ти, що закон не надає дитині самостійного права на оспорювання зазначеного запису, хоча, очевидно, таке право повинно їй надаватися після досягнення нею повноліття.

4. Відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а у разі її смерті не допускається.

5. У ч. 5 ст. 136 СК закріплене правило, згідно з яким, якщо особа визнала своє батьківство, завідомо знаючи, що вона не є батьком дитини, то оспорювати такий запис вона не може, оскільки ніякого порушення її прав не було - подаючи заяву про визнання свого батьківства, вона сама бажала, щоб такий запис був здійснений органами РАЦС.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважаєть­ся, що при прийнятті рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік вра­ховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбут­ньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встанов­лення батьківства після його державної реєстрації не допускається (див. ст. 126 СК та коментар до неї).

Разом з тим законодавець не виключає право особи, записаної батьком дити­ни за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).

6. При наданні чоловіком згоди на застосування методів штучного запліднення також діє загальна заборона на оспорювання батьківства особами, які дали згоду на народження дитини в результаті допоміжних репродуктивних техноло­гій. Однак законність такої згоди може бути оспорена у судовому порядку, якщо, наприклад, чоловік дав згоду на запліднення своєї дружини донорською спер­мою, а у дійсності вагітність настала не від цього, а від зв'язку зі стороннім чоло­віком, або коли згода на застосування допоміжних репродуктивних технологій була надана під впливом погрози, насильства тощо чи особи були введені в ома­ну щодо генетичних властивостей донора. Тобто закон не дозволяє сумніватися у законності самих методів застосування репродуктивних технологій, роблячи їх предметом судового розгляду.

7. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з ак­тового запису про народження дитини строку позовної давності не встановлено.