12

Геополітика країн азійсько-тихоокеанського регіону

По закінченні "холодної війни" увагу геополітиків та вчених-міжнародників приверта­ли передусім політичні події, що відбувалися в Центральній та Східній Європі, на Близькому та Середньому Сході, де наслідки розпаду біполярної системи міжнародних відносин проявлялися найдраматичніше. В Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) зазначені події, здавалося б, не викликали вагомого резонансу. Прагнення США форсувати формування однополярної світової системи й утвердитися в ролі провідного гравця в міжнародній політиці, не гребуючи при цьому використанням військової сили і порушеннями норм міжнародного права, досі не були реально втілені в АТР. "Берлінська стіна" на Корейському півострові ли­шалася непорушною, не сталося в регіоні Далекого Сходу ні пе­реділу кордонів, як це було в Західній Європі та Північній Євразії, ні кровопролитних воєнних конфліктів, як у Цент­ральній Європі, Афганістані та Іраку. Більшість аналітиків харак­теризують сучасну ситуацію в АТР як найспокійнішу за останні півсторіччя. Проте практично всі вони побоюються, шо прита­манні цьому регіонові тенденції соціально-економічного і політичного розвитку, динаміка подій, концентрація інтересів і суперечностей можуть призвести до різкого загострення міждер­жавних відносин і дестабілізації. Отже, якщо це спокій — то та­кий, що, можливо, віщує майбутню бурю, або, за влучним вис­ловом 3. Бжезінського, "метастабільна ситуація".

1. Фактори формування сучасної геополітичної ситуації в регіоні

2. Загальна характеристика основних геополітичних акторів.

3. 3. Загальні закономірності геополітичної си­туації у Східній та Південно-Східній Азії.

4. Перспективи розвитку геостратегічної си­туації в АТР.

1. Фактори формування сучасної геополітичної ситуації в регіоні

Відносини в межах АТР можна вважати регіональним варіантом глобальної багатополярності. Сформований у регіоні баланс сил є найважливішим елементом загальносвітової рівноваги і відіграє визначальну роль у її підтриманні.

1. В АТР співіснують кілька центрів сили глобального та регіо­нального рівня, сформованих окремими державами або їхніми угрупованнями. При цьому країни регіону мають різні соціально-політичні й економічні системи, що, проте, не є суттєвим дезінтегрувальним фактором регіональних відносин. Скоріше можна говорити про досить високий рівень інтеграції між окремими державами, особливо в Східній Азії.

Практично всі країни АТР на рубежі століть постали перед досить складним вибором між об'єктивною необхідністю інтег­рації у світогосподарські структури (що потребує певних посту­пок у питаннях національного суверенітету) і політичною, еко­номічною та психологічною необхідністю обстоювати власні національні інтереси і культурну самобутність. Слід зважати й на те, що Східна Азія — це регіон давніх цивілізацій, які саме тепер переживають стадію свого історичного ренесансу. Народам регіо­ну притаманне чітке усвідомлення національних особливостей, культурної та етнопсихологічної унікальності, часто з дуже відчутним антизахідним підтекстом. Тож у Східній Азії останнім часом панують дещо реваншистські настрої серед найпотуж­ніших в економічному і технологічному відношеннях держав регіону, які тривалий час перебували на других ролях у світовій політиці.

2. Одним із найважливіших елементів і наслідків азійського ре­несансу безперечно є перетворення Східної Азії на один із трьох головних центрів сили у світі. В історичній ретроспективі азійсь­кий центр не відігравав у світовій економіці такої ролі від почат­ку XVI ст. — періоду розквіту династії Мін у "Піднебесній" імперії, яка на той час контролювала значні території в Азії, та сьогунату Асікага в Японії (в Європі тоді тільки розпочиналася епоха Відродження), коли в Азії вироблялося ²/з продукції світо­вого господарства. Високі темпи зростання економіки східно-азійських країн в останній чверті XX ст. забезпечили АТР панівні позиції у світовому господарстві. В регіоні виробляється більш ніж '/з світового ВВП, акумульовані величезні фінансові ресур­си, що інвестуються як у межах регіону, так і в інші центри світо­вого розвитку, динамічно зростають обсяги внутрішньо-регіональної та зовнішньої торгівлі, здійснюються величезні дер­жавні та приватні відрахування на НДДКР.

3. У Східній та Південно-Східній Азії сформувалася регіональ­на економічна система з власною ієрархією субрегіонів та ха­рактером зв'язків між ними. Створення такої системи пов'яза­не з експортом японської моделі економічного розвитку шля­хом використання інноваційно-інвестиційних механізмів ре­циркуляції порівняльних переваг національних економік країн регіону. Сучасна територіальна організація регіональної господарської системи Східної та Південно-Східної Азії передбачає тісний взаємозв'язок азійської моделі індустріалізації й геополітичних особливостей розвитку регіону у XX ст. Поширення хвилі індустріального розвитку, а далі й науково-технічної та інформаційної революцій з центрів світового зростання на пе­риферію у Східній та Південно-Східній Азії відбувалося за ра­хунок трансформації економіки найрозвинутіших країн регіону. У їхніх господарських комплексах ресурсо- і працемісткі галузі змінювалися більш складними, капітало- та наукомісткими підприємствами, швидко прогресуючим третинним сектором. Трансфер технологій у розвинуті країни давав країнам Східної та Південно-Східної Азії можливість "включитися" в регіо­нальний поділ праці шляхом створення у себе менш складних підприємств.

Активізація зовнішньоторговельних та інвестиційних зв'язків у межах АТР стимулювала процеси формування в межах регіону єдиної господарської системи, ядро якої утворюють Японія, Сінгапур, Південна Корея, китайські провінції Тайвань та Сян­ган, напівпериферію — Малайзія, Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Бруней, приморські райони Китаю.

4. Економічна складова не тільки відіграє провідну роль у фор­муванні внутрішньорегіональних відносин і балансу сил, а й впливає на стратегічні позиції АТР у глобальній системі міжна­родних відносин, визначаючи характер взаємин з іншими цент­рами світового розвитку. Прискорене економічне зростання східноазійських країн призводить до збільшення конфліктних аспектів взаємодії з іншими центрами світового господарства — країнами Європи та США. Порівняно дешеві азійські товари, орієнтовані на задоволення нижчих сегментів споживчого попи­ту, зайняли на ринку ЄС та США нішу, на яку претендували місцеві виробники. Східноазійські корпорації також становлять дуже серйозну конкуренцію західноєвропейським та амери­канським виробникам високотехнологічної продукції, особливо в галузі побутової електроніки.

5. Ще одним фактором, який впливає на геополітичні реалії АТР, є зосередження в регіоні трьох офіційних ядерних держав (Росії, Китаю, США) і Японії, яка має всі технічні та фінансові можливості для створення ядерної зброї, а віднедавна й засоби доправленя до цілі, а також розташування тут інших "порогових" держав (КНДР). Іде прискорена мілітаризація східноазійсь­ких країн. З одного боку, цей процес визначається об'єктивними причинами: реальною потребою модернізації місцевих збройних сил та наявністю фінансових можливостей для цього. З іншого — є наслідком складної політичної ситуації: суперництва між по­тенційними лідерами Японією і Китаєм, загострення проблем субрегіональних відносин у Південно-Східній Азії, очікуваного скорочення американської військової присутності в регіоні тощо.

6. Наявність у країн регіону взаємних територіальних претензій є ще одним дестабілізувальним фактором геополітичної ситуації. Так, Японія заявляє територіальні претензії до трьох країн регіону: Китаю (о-ви Сенкаку), Республіки Корея (о-в Токто) та Росії (Південні Курильські о-ви); Китай має територіальні супе­речки з В'єтнамом (Парасельські о-ви) та практично з усіма іншими державами по периметру кордону. На розташований у Південно-Китайському морі архіпелаг Спартлі претендують од­разу шість країн і територій регіону (Малайзія, Філіппіни, Китай, Тайвань, В'єтнам, Бруней) тощо.

Серед інших важливих чинників геополітичної ситуації в АТР: нерівномірність забезпеченості країн регіону енерго­носіями, залежність окремих держав від їх постачання; концент­рація у східноазійських країнах регіону близько 40% населення планети за наявності практично незаселених суміжних територій у Сибіру та на російському Далекому Сході; проблеми поширен­ня міжнародного тероризму та виробництва і торгівлі наркоречо-винами в Південно-Східній Азії.