4. Психологічні знання як складова професійної підготовки

Окремими галузями психологічної науки можна вважати психологію торгівлі, громадського харчування, підприємницької діяльності, бізнесу.

Всі ці галузі мають багато спільного між собою, оскільки об'єктом діяльності в названих сферах є людина. Психологи неодноразово доводили, що від бажання і уміння застосовувати досягнення психології в практичній діяльності багато в чому залежить успіх справи.

В умовах, коли в Україні відбувається процес становлення ринкової економіки, все частіше йдеться про конкурентоспроможність підприємств: промислових, торговельних, громадського харчування, побутового обслуговування, банків тощо. Передумовою позитивного вирішення названих проблем є психологічна підготовка працівників взагалі, керівників зокрема.

На Заході давно зрозуміли, що головним рушійним фактором економіки початку XXI століття є людина, її професійна підготовка, ефективність праці, її ставлення до роботи, психологічний комфорт, хороший настрій. Поступово ми теж починаємо це розуміти.

Отже, сучасним бізнесменам, комерсантам, працівникам банківської справи, біржі поруч з глибокими знаннями в економіці, фінансах, організації виробництва і обслуговування, маркетингу, менеджменту, іноземної мови, комп'ютерної техніки, потрібні знання в галузі людських відносин. Психологічні знання є складовою професійної підготовки працівників, зміст діяльності яких -спілкування з людьми

Питання для самоконтролю.

1. Що вивчає психологія ?

2. Що містить в собі поняття "психічне явище" ?

3. Які галузі психології вам відомі і чим пояснюється процес виникнення нових галузей ?

4. Чим пояснюється необхідність володіти психологічними знаннями для працівників вашої галузі ?

5. Які завдання стоять перед психологією вашої галузі ?

6. Які методи психологічних досліджень вам відомі ?

Викладач Шпичко І.О.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно - економічний університет

Хмельницький торговельно - економічний коледж

Спеціальність Товарознавство та комерційна діяльність

Дисципліна Основи психології

Лекція №2 :

Пізнавальні функції психіки

План:

1. Поняття про сприйняття.

2. Класифікація та види сприйняття

3. Індивідуальні особливості сприймання

Ключові терміни та поняття: Сприйняття, простір, час, глибина,ефект перекриття, перспективи, тіні, руху,

Література(основна та додаткова)

Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог, спеціальностей. - Львів: Край, 2005.

Веккер Л.М. Психические процессы: В 3 т. - Т.1. - Л.: Изд-во Ленингр. у-та, 1974. Загальна психологія : Підручн. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: Форум, 2000.

Загальна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко, Л.ВДолинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: А.Г.Н., 2002.

.

Зміст лекції

Сприймання включає досвід людини у вигляді уявлень та знань.

Сприймання - це відображення у свідомості людини предметів або явищ навколишньої дійсності в цілому.

Процес сприймання тісно пов'язаний з іншими психічними процесами: завдяки мисленню ми усвідомлюємо те, що сприймаємо; завдяки мові називаємо предмет сприймання; почуття допомагають виробити певне ставлення до того, що сприймаємо; завдяки волі довільно організовуємо цей процес. Сприймання формується у процесі діяльності людини.

Сприймання поділяється на види за кількома основами.

За провідним аналізатором: зорове, слухове, дотикове, кінестезичне, нюхове, смакове. Процес сприймання здійснюється низкою взаємодіючих аналізаторів. Наприклад, сприймання кінофільму має зоровий і слуховий характер, бо глядач сприймає кадри, і розмову, і музику, з якої складається звукова частина картини.

За формами існування матерії: простір, час і рух. Відповідно є сприймання простору, часу і руху.

Сприймання простору. Встановлено, що в основі різноманітних форм просторового сприймання лежить функціонування комплексу аналізаторіи, які взаємодіють між собою. Основну роль у просторовому орієнтуванні виконує руховий аналізатор, за допомогою якого встановлюється ця взаємодія.

У процесі сприймання простору розрізняють сприймання величини, форми, об'ємності й віддаленості предметів.

Сприймання форми і величини предмета здійснюється за допомогою зорового, тактильного і кінестезичного аналізаторів.

За віддаленості предметів велике значення в сприйманні простору має взаєморозташування світлотіней, яке залежить від розташування предметів. Людина підмічає ці особливості й навчається, користуючись світлотінями, правильно визначати розташування предметів у просторі.

У сприйманні простору, зокрема відстані, беруть участь нюхові та слухові відчуття. За запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько знаходиться їдальня, за звуком кроків - розпізнати, далеко чи близько від вас іде людина.

Сприймання часу. Фізіологічною основою процесу сприймання часу є умовні рефлекси на час, які постійно виробляються у людини. Воно здійснюється шляхом взаємодії аналізаторів, якими ми відображаємо інші сторони явищ об'єктивної дійсності. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, шо відбуваються в навколишньому світі.

Сприймання тривалості часу залежить від змісту діяльності людини. Час, заповнений цікавими, значними справами спливає швидко.

Ступінь суб'єктивізму в оцінці часу залежить від віку людини: дітям здаться, що час минає повільно, дорослим, навпаки, здаеться, що він летить.

На оцінку часу справляє вплив установка особистості. Людині, котра очікує неприємних подія, час здається швидкоплинним. При очікуванні приємного здається, що подія довго не настає.

Сприймання руху. Сприймання руху здійснюється зоровим, слуховим і кінестезичним аналізаторами. Воно є відображенням зміни положення, яке Об'єкти займають у просторі. Сприймання часу дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах взаєморозташування та взаємовідношення предметів навколишньої дійсності.

Знання про переміщення предметів людина отримує, безпосередньо І приймаючи рух. Встановити з якою швидкістю пройшов потяг, можна на підставі досвіду просторової орієнтації

Сприймання віддаленості в глибину також передбачає дії, які за­безпечують тривимірність перцептивного образу. Тут має місце низка ефектів, які виразно характеризують природу сприймання.

Це ефект величини предмета (людина навчається встановлювати зв'я­зок між величиною зображення на сітківці і відстанню до нього), пере­криття (предмет, шо частково приховує інший, здається розміщеним по­переду нього), перспективи (паралельно розміщені і віддалені предмети видаються розміщеними ближче один до одного, ніж розташовані близь­ко), тіні (більш освітлений із двох предметів, розташованих на однаковій відстані, сприймається як ближчий порівняно із затіненим), руху (при однаковій швидкості руху двох предметів здається, що більш віддалений рухається повільніше). Такого ж роду ефектом є руховий паралакс (від гр. — відхилення) — зміна поло­ження предмета, спричинена зміною положення спостерігача: всі далекі предмети начебто рухаються за спостерігачем, а ближчі — йому назустріч. При цьому що ближче предмет, то більшою здається швидкість його від­носного зустрічного руху, а чим далі, то більша швидкість супровідного руху.

Сприймання розміру залежить від сприймання віддаленості, яку опи­сує закон зорового кута (Вюрпилло, див.: [60]; Логвиненко [33]; Рок [48]). За законом, кут, утворюваний на сітківці ока променями, що йдуть від крайніх точок предмета, буде тим більшим, чим ближче розміщений пред­мет. Іншими словами, розмір предмета, що сприймається, змінюється пря­мо пропорційно розмірові його зображення на сітківці. Проте під дію цього закону не підпадає явище константності сприймання розміру, яке ви­никає в результаті зіставлення інформації про зоровий кут та про відда­леність предмета від спостерігача. Тим часом, це явище нерідко зумовлює невідповідність зображення предмета на сітківці його реальній величині (права рука, яку піднято до очей, і ліва, витягнута уперед, сприймаються як однакові). Константність сприймання розміру підпорядковується законові Еммерта, за яким між величиною послідовного образу і віддаленістю проекційного екрана, на якому він відбивається, є прямо пропорційна за­лежність.

Сприймання напрямку — відображення розміщення предметів, які перебувають один щодо одного і до спостерігача у певних відношеннях. Під час слухового сприймання напрямок задається джерелом звуку, що слугує сигналом повороту голови на певний кут, а також площинами, які проходять через голову. Так, звук, що йде зверху або знизу, локалізується стосовно горизонтальної площини; той, що надходить спереду або зза­ду — фронтальної площини; справа або зліва — медіанної. Найточніше напрямок, з якого іде звук, оцінюється, коли джерело розташоване справа або зліва від медіанної площини. Під час зорового сприймання напрямку істотне значення має взаємне розміщення предметів відображення на сітківці ока. Тут є своя система координат. Положення предмета задається в ній вектором, що виходить з точки між очима. Центр, щодо якого визначається місце предмета, розта­шовується на вертикальній осі повертання голови, в одній горизонтальній площині з центрами очей. Це, очевидно, робота відповідної вродженої і стереотипно діючої функціональної системи. Принаймні, курча, яке щойно вилупилося, відразу ж починає клювати пшоно з високою точністю; за­стосування маски з призмами, що зміщують реальний напрямок предме­та, призводить при клюванні до постійних помилок [48]. Аналогічні до­сліди з людьми показали, що завдяки рухам очей вони навчаються врахо­вувати нові співвідношення між зображенням на сітківці і предметом.

У людській практиці та психологічному вивченні особливостей І приймання людей склалася така класифікація основних типів сприймання; синтетичний, аналітичний, аналітико-синтетичний та емоційний.

- Людям синтетичного типу властива схильність до узагальненого відображення явищ і до визначення основної суті того, що відбувається. Вони не надають значення деталям і не схильні заглиблюватись у них.

- Люди аналітичного типу меншою мірою виявляють схильність до узагальненої характеристики явищ дійсності. Для них характерне намагання вирізняти й аналізувати насамперед деталі. Вони вникають в подробиці

- Люди аналітико-синтетичного типу сприймання однаковою мірою намагаються зрозуміти основну суть явища і фактично його підтвердити, Це сприймання найсприятливіше для діяльності.

- Люди емоційного типу спочатку висловлюють своє ставлення, власні переживання, спричинені цим явищем, а потім уже вирізняють сутність явища та його властивості, їм притаманна підвищена збудливість до подразників

Питання для самоконтролю:

1. • У чому виявляється пізнавальна діяльність особистості?

2. • Що становить собою адаптація?

3. • Які властивості сприйняття?

4. • Яким чином класифікують сприйняття? Охарактеризуйте класифікацію сприйняття за провідними аналізаторами.

5. • У чому виявляється сприйняття простору?

6. • У чому виявляється сприйняття часу?

7. • У чому виявляється сприйняття руху?

8. • Коли сприйняття переходить у спостереження?

9. • Які основні типи сприйняття і спостереження вам відомі?

10. • Які функції сприйняття?

11. • Охарактеризуйте образ сприйняття.

Викладач Шпичко І.О

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно - економічний університет

Хмельницький торговельно - економічний коледж

Спеціальність Товарознавство та комерційна діяльність

Дисципліна Основи психології

Лекція №3 :

Поняття про мислення

План:

1. Мислення як процес опосередкованого пізнання

2. Мисленнєві операції

3. Логічні форми мислення

4. Види мислення

5.Вплив індивідуально- психологічних характеристик на протікання мисленнєвої діяльності

Ключові терміни та поняття: Мислення, види мислення, операції мислення, синтез, аналіз,порівняння, узагальнення, конкретизація , форми мислення