Фізіологічні основи зрошення

Для водного балансу конкретного регіону важлива не стільки абсолютна кількість опадів, скільки співвідношення опадів та випаровування. Якщо сума річних опадів переважає випаро­вування — то це гумідна зона, а якщо навпаки — аридна.

Для третини поверхні суші характерне явище водного дефіциту, причому більше полови­ни цієї площі є вкрай посушливою з річними опадами менше 250 мм, тоді як випаровування досягає 800 мм. Найбільш радикальним засобом боротьби з посухою в таких сільськогоспо­дарських зонах є штучне зрошення. Воно створює оптимальні умови вологості в активному шарі грунту, сприяє розвитку багатої мікрофлори та мінералізації органічної речовини, що значно підвищує продуктивність рослин.

В основі зрошувального землеробства лежить науково обгрунтований раціональний режим поливу з врахуванням системи мінерального живлення для відповідних культур в конкретній грунтово-кліматичній зоні. Досить часто із-за недоліків, в розрахунках норм поливу вода про­никає в глибокі шари грунту, багаті солями, розчиняє їх, викликаючи підйом до орного гори­зонту та засолення. Внаслідок чого значні площі родючих земель виводяться з обороту.

Недостатній полив також має небажані наслідки. Рослини в умовах зрошення розвивають значну листову поверхню, інтенсивно транспірують, анатомічна структура їх набуває риси вологолюбивих організмів. Тривалі періоди між поливами особливо згубно діють на фізіологічну активність рослин та продукційний процес.

Отже, строки та норми поливу повинні бути науково обгрунтовані, тому розв'язання проблеми фізіологічної діагностики вологозабезпечення рослин є надзвичайно актуальним для зрошувального землеробства. Та найкращі результати дає визначення строків поливу за фізіологічним станом самого рослинного організму. В арсеналі способів фізіологічного контро­лю є самі різноманітні показники: водопоглинальна здатність листка, концентрація, осмотичний тиск та всисна сила клітинного соку, проникність і в'язкість цитоплазми, водозатримуюча здат-ність та водний дефіцит рослинних тканин, стан продихового апарату, вихід електролітів і елект­ричний опір тканин, величина водного потенціалу, ростова реакція і ряд ін. В наш час в нашій місцевості розповсюджено капілярне зрошування.

У виробничих умовах широко поширений метод визначення всисної сили листків, яка ко­релює з такими показниками водного режиму, які ще не викликають порушень метаболізму. Так, величина всисної сили листків ярої пшениці на фазі кущіння — виходу в трубку складає 0,81-0,91 МПа, виколошування — 1,0-1,1, а наливу зерна — 1,11-1,21 МПа.

В умовах штучного зрошення формується свій власний мікроклімат, який сприяє оптималь­ному розвитку рослин. Цей фактор слід враховувати при застосуванні поливів малими норма­ми з використанням дощувальних установок.

Отже, фізіологічна діагностика вологозабезпеченості рослин, встановлення раціонального по­ливного режиму та оптимізаці'я мінерального живлення в різних грунтово-кліматичних зонах повинні бути в основі штучного зрошення.