Велика Британія та Франція у 2 половині хх – на початку ххі століття. План лекції

1. Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр.

2. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр.

3. Тетчеризм.

4. Сучасний стан розвитку Великої Британії.

5. Наслідки Другої світової війни для Франції.

6. Четверта республіка у Франції.

7. Становлення П'ятої республіки (1958 -1969 рр.).

8. Францій наприкінці XX — на початку XXI ст.

1. Велика Британія вийшла з війни в числі переможців, але зі значно послабленим економічним і політичним потенціа­лами.

2. Під час війни Велика Британія втратила:

• 25 % національного багатства;

• 30% торгового флоту;

• зовнішні ринки;

• 25% закордонних капіталовкладень;

• зовнішній борг становив 3,4 млрд. фунтів стерлінгів домініонам і 10 млрд. фунтів стерлінгів США;

• послабились зв'язки з колоніями. У 1947 р. експорт США в британські колонії перевищував британський на 70%.

3. Післявоєнна відбудова відбувалася дуже швидко:

• зростання виробництва становило 6% за рік;

• уже в 1947 р. Велика Британія досягла довоєнного рівня виробництва.

Утім застаріле устаткування обновлювалося дуже повільно

Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр.

Велику роль у політичному житті Великої Британії віді­гравали дві партії — Лейбористська і Консервативна, які по черзі приходили до влади.

Уряд Еттлі – лейбористи (1945-1951 рр.):

1. Здійснив націоналізацію бага­тьох галузей економіки;

• англійського банку;

• газової, вугільної промисловості;

• телеграфу і радіозв'язку;

• низки електростанцій;

• залізничного транспорту;

• низки авіакомпаній.

2. Намагався посилити державне регулювання економіки.

3. У 1945 -1948 рр. було створено систему соціального забезпе­чення:

• підвищено зарплату понад 10 млн. працівникам;

• запроваджено безплатне медич­не обслуговування;

• розширено допомогу у зв'язку з безробіттям;

• скасовано антипрофспілкові за­кони;

• розгорнув масштабну програ­му житлового будівництва.

Консервативна партія (1951 – 1964 рр.):

У зв'язку з низькими темпами економічного розвитку Велика Бри­танія наприкінці 50-х рр. перемістилася з другого місця на третє в світі з виробництва внутрішнього національного продукту.

Г. Вільсон – лейбористи (1964 – 1970 рр.):

1. Проводив політику "соціального контракту" і поворот до Європи.

2. Сприяв інвестиціям приватних капіталів, у тому числі й іно­земних.

3. Обмежив зростання зарплати на 3,5% на рік.

4. Були збільшені податки.

5. У 1967 р. провів девальвацію фунта стерлінга, тобто знижен­ня вартості фунта до долара, що спричинило зростання цін на тарифи.

6. У 1968 р. загострилася Ольстерська проблема — зіткнення католиків та протестантів у Північній Ірландії (Ольстер).

Е. Хіт – консерватори (1970 – 1974 рр.)

1. Уряд намагався прискорити темпи економічного зростання.

2. Надавав субсидії приватному бізнесу.

3. Заморозив (залишив на незмінному рівні) заробітну плату.

Лейбористи (1974 – 1979 рр.)

1. Лейбористські уряди не зуміли подолати труднощів — інфля­ції, безробіття, банкрутства.

2. Велика Британія була охоплена глибокою кризою 1974-1975 рр. і в той час її називали "хворою людиною Європи".

Ольстерська проблема

1968 р. Загострилася ситуація в Північній Ірландії (Ольстері). Почалися міжобщинні зіткнення католиків та протестан­тів. Корінні ірландці сповідують католицизм і вони ста­новлять 1/3 населення Ольстера. Більшість населення Ольстера — це протестанти, нащадки англійських та шот­ландських переселенців ще з часів Олівера Кромвеля.

Проблема Ольстера — це не тільки національна, релігійна, а й соціальна проблема, бо політична й економічна влада належить здебільшого англійцям-протестантам.

Жовтень 1968 р. Була організована мирна демонстрація ка­толиків, яку розігнала поліція. Під час цієї акції постраж­дало 77 осіб. Активізували терористичну діяльність збройні протестантські угруповання. В провінції почався терор.

1969 р. З метою припинення тероризму, під час якого загину­ло кілька тисяч чоловік, було введено 30-тисячну бри­танську армію.

Ірландська республіканська армія (таємна екстремістська організація католиків) почала терор проти англійських солдатів.

1972 р. В Ольстері було запроваджено пряме правління з Лондону. Бажаних наслідків це не дало. Покінчити з екст­ремізмом і тероризмом в Ольстері не вдавалося протягом тривалого часу. Великій Британії доводилося щорічно ви­трачати 3 млрд. доларів на утримання 17 тис. солдатів в Ольстері. З приходом до влади лейбористської партії на чолі з Тоні Блером (1997 р.) почалися переговори за мирне врегулювання конфлікту.

Проте Ольстерську проблему так і не врегульовано до сьогоднішнього дня. Час від часу спалахують конфлікти.

11 лютого 2000 р. Лондон знову запровадив в Ольстері пряме правління.

2. Після Другої світової війни Великій Британії довелося ви­знати головну роль США.

1947 р. Велика Британія прийняла "план Маршалла".

1948 р. Стала членом Західноєвропейського союзу.

1949 р. Вона стала членом НАТО.

1953 р. Велика Британія стала володарем атомної зброї, взя­ла активну участь у створенні воєнно-політичних блоків західних держав (СЕНТО, СЕАТО).

1982 р. М. Тетчер здійснила військову акцію проти Аргенти­ни, війська якої висадилися на Фолклендських островах, внаслідок чого там було відновлено британський сувере­нітет.

Ліквідація Британської колоніальної імперії

Після Другої світової війни почався розпад Британської ко­лоніальної імперії під тиском національно-визвольних ру­хів.

1947 р. Індостан було поділено на домініони — Індійський Союз та Пакистан.

1947 р. В офіційних документах назва "Британська імперія" замінюється назвою "Британська співдружність націй".

1948 р. Права домініону отримав Цейлон (нині Шрі-Ланка). 1948 р. Бірма проголосила незалежність.

26 січня 1950 р. Незалежність проголосила Індія.

14 грудня 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла декларацію "Про надання незалежності колоніальним країнам і народам", яка відіграла важливу роль у звіль­ненні колоній.

Наприкінці 50-х — на початку 60-х рр. Відбулася деколонізація англійської Африки. До 1990 р. припинила існування Британська колоніальна ім­перія.

Більшість колишніх британських колоній входить до Бри­танської співдружності націй, яка була створена на основі Вестмінстерського статуту 1931 р., але сучасних форм на­була після Другої світової війни.

1998 р. Британська співдружність націй об'єднувала 54 дер­жави (Велику Британію та її колонії, які отримали неза­лежність).

Економічну вигоду Співдружності приносить:

• сприятливий візовий клімат;

• уніфікація діловодства;

• надання економічної, технічної і технологічної допомоги.

Велика Британія має від Співдружності теж значні вигоди.

Значно зростає обсяг торгівлі між країнами Співдружно­сті та Великою Британією, який перевищує обсяг торгівлі

3. 1979 р. До влади у Великій Британії прийшли консерватори на чолі з М. Тетчер, першою жінкою в історії країни, яка очолила британський уряд. Тетчеризм — це соціально-економічна політика за правління М. Тетчер.

1. Державне регулювання економіки обмежувалося.

2. Уряд сприяв відродженню приватного підприємництва, якому було надано повну свободу дій.

3. Націоналізовані підприємства були продані приватному сектору (відбулася приватизація нафтової, авіакосмічної, суднобудівної та інших галузей промисловості, вантажно­го транспорту та частини комунальної власності).

4. Збільшувалися асигнування монополіям.

5. Були знижені максимальні ставки податків з корпорацій з метою стимулювання капіталовкладень в економіку країни.

6. Був створений режим сприяння для нових перспективних наукомістких галузей.

7. Збиткові підприємства закривалися.

8. Були запроваджені високі банківські ставки, що стриму­вало інфляцію і стимулювало іноземні інвестиції.

9. Обмежено зростання зарплати на 6% за рік.

10. Скорочувалися витрати на соціальні потреби.

11. Відбулося скорочення державного апарату та витрати на його утримання.

12. Були обмежені права на страйки та звужена сфера діяль­ності профспілок.